Як створювали "Стоп-Земля" — найяскравіший український фільм року
В український прокат вийшов фільм "Стоп-Земля" — зворушлива й чуттєва драма про дорослішання київських підлітків. Фільм дебютантки Катерини Горностай здобув "Кришталевого ведмедя" як найкращий художній фільм програми Generation 14plus на Берлінському кінофестивалі. Ми розпитали режисерку про пошук акторів (до речі, він відбувався у київських школах) та про те, що саме Катя зрозуміла про покоління зумерів завдяки цьому фільму.
Головній героїні Маші 16 років, у неї великі очі, коротка стрижка й ніжна душа. Вона вчиться в 11-му класі, ходить на секцію з бадмінтону, замислюється про майбутнє й уникає гучних тусівок, проводячи час із найближчими друзями — вдумливою Яною і тонким та іронічним Сенею. А ще Маша закохана в однокласника Сашу — красеня з довгими віями, який грає на фортепіано і, здається, не помічає нікого навколо. Такий сюжет дебютного фільму Катерини Горностай — біологині й журналістки за першими двома освітами, яка у 2013 році дебютувала в кіно. Батьки Каті — психотерапевти, і Катіна увага до людей, вміння слухати й чути та давати своїм героям можливість висловитися у створенні цього фільму відіграли ключову роль. Тому, напевно, герої Горностай — розумні, здатні рефлексувати, глибокі 16-річні люди, в яких закохуєшся з першого погляду.
Зіграли у фільмі непрофесійні актори — реальні київські школярі віком від 14 до 18 років. На запитання "Яких людей ти шукала для свого фільму?" Катя сміється: "Наших". "Для мене період пошуку акторів – один з найцікавіших у роботі над фільмом, тому що це справжнє натхнення. На кастингу ти бачиш дуже багато точок перетину з іншими людьми, і розумієш, що твоя історія — це не просто слова, не просто написаний на папері сценарій, адже в реальному житті є люди, які уособлюють твої ідеї. У такий спосіб ти ніби перевіряєш власний сценарій. Можливо, це пов’язано з тим, що мої батьки — психотерапевти, але для мене під час кастингу дуже важливе спілкування. Мені важливо зіграти в інтелектуальний або емоційний пінг-понг. Таким чином я перевіряю себе та людину навпроти на певну сумісність: на можливість поговорити, почути одне одного, бути відкритим. Кастинг – це завжди розмова, і я дуже люблю питати про неважливе: коли людина говорить нібито про буденне, вона часто зачіпає дуже важливі питання.
Катерина ГорностайЗа словами режисерки, обирали виконавців головних ролей не за акторськими параметрами, а радше людськими. "Ми обирали людей, які рефлексують, глибоко відчувають певні речі, і людей, що відкриті до нового досвіду, — розповідає Катя. — Цікаво, що багато наших акторів самі перебувають у стані переходу від підлітковості до дорослішання. Я саме цього й шукала — такого тендітного стану. Його не можна зіграти й не можна повторити, це особливість людини — бо це відбувається тільки раз у житті, коли ти ще не визначився зі своїм життям".
Виконавицю ролі Маші — Машу Федорченко — знайшли у звичайній київській школі. Команда фільму побачила Машу безпосередньо в класі, під час заняття. Режисерське осяяння спалахнуло вмить: "У мене виникло відчуття, коли я її побачила, що саме її я і вигадала — це надзвичайно". Саме Маша визначила суть своєї героїні — вдумливої дівчинки, якій вдається не тікати від першої закоханості, а зважитися й запросити Сашу на танець на дискотеці. Тому що ти ніколи не дізнаєшся, що буде далі — якщо не спробуєш...
"Стоп-Земля" — класичний приклад жанру coming of age, що дуже популярний у сучасному кіно. Найяскравіший приклад зі свіжих — серіал "Ейфорія" Сема Левінсона, через який шаленіє весь світ. Катерина Горностай каже, що в юності цей жанр дуже вплинув на неї. "Починаючи з 90-х та вже культового фільму „Факультет". Навіть „Баффі — винищувачка вампірів" у певному сенсі — приклад такого самого жанру; іспанський фільм „Буремний шлях", який я дивилася в школі. Був дуже крутий британський серіал „Та невже" (As if), для мене це було своєрідне одкровення. Відтак, коли стала трохи старшою, дуже полюбила фільм Гаса ван Сента „Слон" — пам’ятаю, ми дивилися його в кіноклубі Могилянки, у величезному залі на Подолі, і це був зовсім новий досвід кіно про молодих людей. Можливо, тому в мене й виникла ідея робити свій дебют, починаючи з такого класичного зразка. Тому що це перша тема в особистому житті, яка була для мене дуже важливою. Я саме тоді, під впливом цих картин, почала усвідомлювати себе дорослою особистістю".
Все як у житті — якщо ви вже встигли подивитися "Стоп-Земля", то напевне вийшли з кінозалу саме з цими словами. Катерина Горностай починала свою кар’єру в документальному кіно — у 2013-му 23-річна Катя дебютувала на "Молодості" з чуттєвим документальним фільмом "Між нами" про любовний трикутник. Тоді Катя якраз закінчила Московську школу документального кіно й театру Марини Розбежкіної та Михайла Угарова — ідеологів руху "Нова драма", документального стилю в театрі й кіно. До речі, у фільмі "Стоп-Земля" непрофесійні актори зіграли не тільки ролі учнів. Всі викладачі, які з’являються у фільмі, — це справжні викладачі своїх предметів. Наприклад, вчителька біології й класна керівниця в школі — це нейробіологиня з Шевченківського університету.
"Такі теми справді походять з життя, — каже Горностай. — Колись це була просто ідея маленького короткометражного фільму про дівчинку, яка йде до музичної школи й бачить там хлопця, в якого закохана, а згодом вони зустрічаються на дискотеці й вона запрошує його на танець. Тобто ядро цієї історії було ще давно. А потім я почала пригадувати багато іншого, що було в моєму житті й у тому віці: про друзів, про стосунки з батьками, і ці теми також потребували розкриття. Далі ти починаєш придумувати інших героїв, школу... Потім я подумала, що буде скучно, якщо Маша також ходитиме до музичної школи, як і хлопець, в якого вона закохана. І я почала шукати, а чим вона може захоплюватися, і моя подруга розповіла, що ходить на заняття з бадмінтону. Я сходила з нею — і це виявилося так цікаво, що згодом у сценарії з’явилася секція з бадмінтону".
"У мене з ними склалася цікава історія. Я пам’ятаю своє зачарування й закоханість, коли ми тільки познайомилася, так тривало близько двох років роботи над фільмом. А вже під час монтажу цей флер закінчився і раптом я побачила об’єктивну картину, побачила, через які вади вони страждають. У моєму кіно цього не показано, фільм вийшов набагато компліментарніший, ніж я зараз дивлюся на це покоління. Якби ми тепер знімали це кіно, фільм був би інакший", — сміється режисерка.
"Це дуже рефлексивне покоління. Вони тонко відчувають світ. Вони живуть у глобальному світі й тому все, що відбувається дуже далеко, для них теж важливо. Їхні серця менш захищені від усього, що відбувається. Але через цю рефлексію вони страждають і, як мені здається, можуть менше витримати. Гадаю, наше покоління, тобто ми в підлітковому віці, були терплячішими — це не дуже добре для нас, але завдяки цьому ми звикли робити певні справи й закінчувати їх. А нове покоління часто кидає завдання на півдорозі — можливо через біль, страх чи нерозуміння, навіщо їх закінчувати, якщо вони не приносять насолоди. Плюс вони живуть на небезпечних швидкостях. Ми довше були дітьми — а вони під’єднані до всього світу через соцмережі й уже у 18 вважають, що вони лузери, якщо чогось не досягли. Після одного з показів у Європі до мене підійшли дві глядачки 18 років і поцікавилися, скільки мені років. Коли я відповіла, що 32, вони дуже здивувалися, мовляв, а що я робила раніше. Я розповіла, що спершу вчилася на біолога, потім на журналіста, далі вивчала кінематографію, а відтак працювала продавчинею, лаборанткою, десь ще — і прийшла до свого першого фільму. На що дівчатка сказали мені, що це дуже довго — і їм так не підходить".
Фільм "Стоп-Земля" можна переглянути в українських кінотеатрах
Фото: Ігор Єфімов, Нікон Романченко
