30 знакових фільмів незалежної України: вибір Вікторії Тігіпко
За 30 років незалежності України національне кіно переживало різні часи: від застою до переродження й розквіту. Президентка Одеського міжнародного кінофестивалю та голова наглядової ради Української кіноакадемії Вікторія Тігіпко назвала 30 найзнаковіших фільмів в історії незалежної України.
Дебютна стрічка Андрія Дончика за сценарієм Юрія Андруховича стала одним з перших фільмів, знятих приватним коштом.
Перший повнометражний фільм Олеся Янчука, який не побоявся наслідків з боку влади і без режисерського досвіду зняв фільм, який став першою художньою стрічкою, що розкрила злочини сталінсько-більшовицького режиму проти народу України у 1932—1933 роках.
Сміливий і безкомпромісний фільм Наталії Андрійченко приніс режисерці приз Федерації жінок-кінематографістів на Київському МКФ "Молодість", а в 1996 році Наталія Андрійченко отримала Державну премію України ім. Довженка.
Це перший фільм-висуванець від України на здобуття кінопремії "Оскар" та номінант на премію Європейської кіноакадемії
Фільм видатного режисера Юрія Іллєнка, головну роль у якому виконав Богдан Ступка, став першою великобюджетною стрічкою за роки незалежності України (бюджет — 12 млн грн).
Анімаційний фільм отримав нагороду "Срібний ведмідь" Берлінського кінофестивалю.
Романтична й водночас іронічна історія закохує глядача як у героїв, так і в режисерку.
Короткометражна стрічка видатного українського аніматора Євгена Сивоконя отримала приз за "Найкращий анімаційний фільм" на 28 Міжнародному фестивалі короткометражних фільмів у Клермон-Феррані.
Перший український короткометражний фільм, який здобув головну нагороду Канн — "Золоту пальмову гілку".
У фільмі "Назви своє ім’я" українські євреї та їхні рятувальники часів Другої світової війни вперше на камеру розповіли про жахливу трагедію — Голокост.
Експериментальний фільм отримав широкий резонанс у західного глядача і був показаний на 27 кінофестивалях, зокрема й на Роттердамському, що було вперше для українського кіно.
Фільм став першою повнометражною кінострічкою, представленою на Каннському кінофестивалі від України.
Фільм став лауреатом "Золотої пальмової гілки" за короткометражний фільм Каннського кінофестивалю.
Повнометражний дебют Олега Сенцова розповідає про будні сімферопольського хлопця Олексія, який намагається віднайти гармонію між реальним світом і світом кіберспорту.
Кіноальманах "Мудаки. Арабески" відкрив глядачам таких видатних українських режисерів, як Володимир Тихий, Роман Бондарчук, Мирослав Слабошпицький та інші.
"Плем’я" — перша у світі стрічка, яку було повністю знято жестовою мовою та в якій немає будь-яких субтитрів чи закадрового голосу.
Документальний фільм про події часів Євромайдану, коли у Львові після Ночі Гніву активісти перебрали на себе функцію правоохоронців.
Документальний фільм про те, на що здатні українці в часи турбулентності, коли беруть контроль над правопорядком у власні руки.
Документальна стрічка Остапа Костюка розповідає про життя вівчарів українських Карпат і зображує долю цього ремесла в контексті сучасного світу.
Режисерка Аліна Горлова порушила в стрічці одну з тем, про які суспільство не готове говорити відверто — ПТСР, з яким стикаються українські військові, захищаючи нашу землю від ворога.
Фільм про захисників Донецького аеропорту став одним з найкасовіших фільмів українського прокату, зібравши за перший вікенд понад 8 млн грн.
Комедія про українське село та його мешканців стала однією з перших українських стрічок, де герої заговорили живою мовою.
Марися Нікітюк звернулася до традицій українського поетичного кіно, що принесло стрічці визнання багатьох міжнародних кінофестивалів.
Приз за найкращу режисуру у програмі "Особливий погляд" 71-го Каннського кінофестивалю.
Драматична дебютна стрічка Нарімана Алієва, прем’єра якої відбулася в секції "Особливий погляд" Каннського кінофестивалю, полонила глядачів 10-го ОМКФ і принесла фільмові головну нагороду — Гран-прі.
Повнометражний дебют Антоніо Лукіча став сенсацією в українському комедійному кіно, здобувши Приз глядацьких симпатій у національному конкурсі 10-го ОМКФ та чотири премії "Золота Дзиґа".
Антиутопія Валентина Васяновича здобула головний приз програми "Горизонти" Венеційського кінофестивалю та стала "Найкращим фільмом" Міжнародного конкурсу 11-го Одеського міжнародного кінофестивалю.
Ірина Цілик отримала приз за найкращу режисуру на кінофестивалі "Санденс".
Режисерський дебют драматургині та сценаристки Наталки Ворожбит здобув приз у програмі "Тиждень критики" у Венеції, три нагороди Національної премії кінокритиків "Кіноколо" та чотири премії "Золота Дзиґа".
Призер конкурсу Generation 14plus 71-го Берлінале і тріумфатор 12-го ОМКФ, де фільм отримав головну нагороду фестивалю — Гран-прі.
