До #VogueUAconference залишилось

П'ятеро сміливих: все про виставку української авангардної сценографії

24 вересня 2018

У Музеї театрального, музичного та кіномистецтва відкрили виставку костюмів української авангардної сценографії.

«Ескізи костюмів до опери «Турандот» Пуччіні Петрицький розробляв з двох сторін – з обличчя і спини. Вони ставали частиною декорації в моменті, коли ще один кандидат не відгадував загадку принцеси Турандот. Його страчали, персонажі поверталися спиною – таким чином, їх чорні костюми показували траурну мізансцену», – розповідає Ірина Мелешкіна, куратор виставки «Ексцентрика і експресія. Українська авангардна сценографія» в Музеї театрального, музичного та кіномистецтва України.

Олександра Екстер. Вакханка. Ескіз костюма «Фаміра кіфаред» І. Анненського, режисер А. Таїров, Камерний театр, Москва, 1916

Ескізи костюмів до театральних постановок п'яти гучних імен українського авангарду – Екстер, Петрицького, Меллера, Косарєва, Хвостенко-Хвостова – цікаві навіть як об'єкти чистої творчості. Абсолютно екстерівська закоханість в кубізм і барокову пишність або меллерівське вміння висловлювати динаміку у виразному переході відтінків – вивчати і вгадувати творчу манеру художників можна захоплено і довго, розтягуючи момент з садизмом відчайдушно закоханого естета.

Олександра Екстер, Персонаж в масці. Ескіз костюма «Ромео і Джульєтта» В. Шекспіра, режисер Олександр Таїров, Камерний театр, Москва, 1921

Вадім Меллер. Ескіз декорацій «Мікадо» М. Йогансена і О.Вишні за мотивами А.Саллівена, Режисер Валерій Інкижинов, театр «Березиль», Харків, 1927

Щоб розглянути інші грані філігранності таланту і майстерності, варто розглядати роботи так само, як і самі художники – тобто як проект прикладного характеру. Художники початку ХХ століття переглядали фундаментальні питання про те, чим є мистецтво, і що робить з художника творця або декоратора вітрин. Свідомий відхід від абстрактної «красивості» (скажімо – благоліпних академічних пейзажів), штовхав на роздуми про мову мистецтва в епоху електрики, залізниці та загальної індустріалізації. І ця мова перевірялася на матеріалі нових пролетарських реалій – плаката або революційного театру.

Вадим Меллер. Ассирийские танцы. Эскиз женского костюма. Балетмейстер Бронислава Нижинская, Киев, 1919-20
Вадим Меллер. Маска. Эскиз костюма. Балетмейстер Балетмейстер Нижинская, Киев, 1919-20
Вадим Меллер. Ассирийские танцы. Эскиз мужского костюма. Балетмейстер Балетмейстер Нижинская, Киев, 1919-20

Всі ці роздуми відповідали міжнародному порядку. Фотографії постановок харківського театру Курбаса за рівнем експресії і захопленості кубічними формами нагадують про театральні проекти зарубіжних сучасників. Ось, наприклад, фотозвіт постановки «Вія» за сценарієм Остапа Вишні (за словами автора - «музичного гротеску з піснями, танцями, горілкою і з чим хочете») в сценографії Петрицького 1925 року. За сюжетом відьма переносить Хому на Марс, і фантасмагорія нечистої сили нагадує епічного масштабу український вертеп (як тут не згадати про прізвисько Петрицького «Анатоль, син Галактики»). Важко не порівняти зі сценою з «Тріадичеського балету» Оскара Шлеммера в берлінській постановці 1928 року від творців Баухауса. Ті ж радикально нові, які межуючі з епатажем, рішення.

Анатолій Петрицький. Ексцентричні танці. Ескіз костюмів. Балетмейстер Касьян Голейзовський. Московський камерний балет, 1923

Анатолій Петрицький. Стара половчанка. Ескіз костюма «Князь Ігор» А. Бородіна. Режисер Володимир Манзій, балетмейстер Касьян Голейзовський. Одеса, 1926

Разючий переклад на мову модерністського мистецтва фольклорних мотивів. Якщо зарубіжні авангардисти захоплювалися африканськими скарбами етнокультури (Мен Рей захоплено знімав для Vogue б'юті-розвороти з білими обличчями ідеальних пропорцій з африканськими масками), то українські дивилися в сторону рідного села. Їх адаптації розписного фольклорного ладу (костюма) – нескінченне джерело натхнення для графічного і зовсім дистильованого рішення етномотивів.

Анатолій Петрицький. Половчанка. Ескіз костюма «Князь Ігор» А. Бородіна. Режисер і балетмейстер – Микола Фореггер, Харків, 1929

. Анатолій Петрицький. Скоморох. Ескізи костюмів «Князь Ігор» А. Бородіна. Режисер і балетмейстер – Микола Фореггер, Харків, 1929

Все це має вигляд актуального підручника з оформлення творчого задуму до сих пір. Погляд чіпляється за абсолютно божевільні деталі, про які варто розпитати куратора під час авторської екскурсії (анонси дирекція публікуватиме на Facebook-сторінці Музею).

Анатолій Петрицький. Калаф. Ескіз костюма «Турандот» Пуччіні. Режисер Луї Лабер, Харків, 1929

Наприклад, Адам і Єва у виконанні Петрицького схожа на сучасну модну зйомку з дзвінкими гендерними акцентами: Адам з рельєфними м'язами томно зігнувся над серцем, яке розташоване в районі паху; Єва – топлес з козацькими крученими вусами.

. Анатоль Петрицький. Ескіз костюму «Турандот» Пуччіні, Режиссер Луї Лабер, Харків, 1929

«Ексцентрика і експресія. Українська авангардна сценографія» в Музеї театрального, музичного та кіномистецтва України, до 7 грудня.

Текст: Тетяна Соловей

выставка · Татьяна Соловей ·

Ще в розділі Арт

Популярне