Що потрібно знати про художницю Марію Примаченко

12 січня 2019

12 січня виповнюється 110 років від дня народження народної художниці Марії Примаченко. Vogue UA розповідає, що потрібно знати про одну з найяскравіших представниць українського мистецтва.

«Починалося все це так, – згадувала художниця, – якось біля хати, над річкою, на заквітчаному лузі пасла я гусей. На піску малювала всякі квіти, що бачила. А потім помітила синювату глину. Набрала її в поділ і розмалювала нашу хату ... ». Сусіди приходили подивитися на роботу, виконану юною Примаченко, хвалили, просили прикрасити і їхні будинки.

Марія Оксентіївна народилася, виросла і провела все життя в селі Болотня, Київська область. Її виховували у творчій сім'ї. Батько, Оксентій Григорович, був теслею, створював дворові огорожі. Бабуся займалася розмальовуванням писанок. Мати, Параска Василівна, славилася майстерністю вишивання, чого навчилася і сама Марія, яка носила власноруч вишиті сорочки. Крім живопису і вишивання, займалася також керамікою, ілюстрацією.

У дитячому віці Примаченко не могла працювати в полі і допомагати рідним у багатьох господарських справах через недуги. Коли дівчинці було сім років, Маруся захворіла на поліомієліт. Надалі все життя художниця переживатиме страшні болі, не одну операцію і практично на всіх фото буде з милицями.

Український поліський бичок-третячок в лісі гуляє і силу збирає, 1983

Час, що звільнила наявність хвороби, Марія використовувала для заняття творчістю. Серйозно малювати Примаченко почала в 17-річному віці. Вона знайшла синювату глину, якою розмалювала власний будинок. Робота дівчини припала всім до душі – незабаром вона отримала перше замовлення. За розмальовку будинку сусідів Марії віддячили поросям. Згодом, саме це порося допомогло всій її родині вижити в голодні часи.

Нехай ця ядерна війна буде проклятою!,1978

Цікаво, що загалом художниця була малоосвіченою: через хворобу вона закінчила лише чотири роки навчання. У підписах до картин вона практично не ставила розділових знаків і користувалася народним наріччям. Проте, Примаченко однаково вправно малювала обома руками. Певну художню освіту Марії Оксентіївній вдалося отримати завдяки майстрині-ткалі з Києва – Тетяні Флорі. Вона помітила її талант і в 1930-х роках запросила Примаченко в експериментальні майстерні, що були у Київському музеї українського мистецтва. Там її творчість стала більш різноманітною: Марія малювала, вишивала, захопилася керамікою. 1936 року експериментальну майстерню реформували в Школу народних майстрів, яку вона і закінчила. Першими живописними роботами, ймовірно, були перенесені на картон і папір мотиви настінного розпису і вишивки. У цей період життя Марія намалювала картини: «Бичок на прогулянці», «Синій лев», «Рябий звір», «Червоні ягідки» та інші. Зображення звіриного світу вирізняється фантастикою, казковістю, фольклорними мотивами.

Жайворонок, 1976

1936 рік став знаковим в кар'єрі художниці. Тоді відбулась Всеукраїнська виставка народного мистецтва, де експонували її «Звірів з Болотні». Марія стала відомою. Їй присудили диплом I ступеня. Незабаром її роботи з'явилися на Всесоюзній виставці в Москві, а 1937 року – на Міжнародній виставці в Парижі. А потім вже і в Варшаві, Софії, Монреалі, Празі. Статті в періодиці, журналах, музеї почали купувати роботи художниці. Марк Шагал так захопився її творчістю, що сам почав малювати дивних істот, схожих на звірів, зображених Марією.

Українське весілля, 1966

На жаль, творчий підйом закінчився з початком війни. Марії довелося повернутися в рідну Болотню. Її коханий, якого одним з перших забрали на фронт, так і не побачив новонародженого сина. В останньому своєму листі він побажав щастя синові і повідомив, що йде в п'яту атаку. Більше звісток від нього не було. Загибель улюбленого стала страшним ударом, який відібрав бажання і натхнення займатися творчістю. До того ж, Примаченко залишилася з маленьким сином і старими батьками в напівзруйнованому будинку. У повоєнні часи художниця не вписувалася в межі тодішньої творчості, яка прославляла соціалістичну дійсність.

Марія повернулась до улюбленої справи в кінці 1940-х років, а також вишивала і шила одяг. Щоб заробити грошей, Примаченко шила оригінальні весільні сукні жителям своєї місцевості, правда цікавим методом: фасон і крій вона вибирала «на око», а ножницями не користувалася – просто рвала тканину.

Український козел усю моркву пожер, 1991

Роботи Марії зачаровують неймовірно доброю фантазією, точним, своєрідним колоритом і таємничою майстерністю. Як в наповненому кризами і війнами ХХ столітті художниця знайшла стільки яскравих фарб? Чуттєві і невимушені, її картини – це самовираження підсвідомого, обрамлене в дитячу форму, яка ніколи в її творчості не була покинутою. Вона надихалася вишивками і навколишнім середовищем, вона була селянкою, яка обожнювала України і ніколи не покидала рідний дім. Навіть під час аварії на ЧАЕС, коли рідне село потрапляло під 30-кілометрову зону евакуації, вона залишилася з сином, і намалювала картину, на якій корова в бахілах їсть отруєну радіацією траву.

За роки натхненної праці класик сучасного українського народного малярства Марія Примаченко створила сотні художніх робіт, які сьогодні оцінюють в десятки тисяч доларів. Крім того, вона створила власний напрямок, свою школу-студію оригінального декоративного малюнка, в яку запрошувала талановитих дітей з рідної Болотні. Як писав журналіст Юрій Ростов, останні роки свого довгого життя Марія Оксентіївна «в хустці, насунутій на лоб, і зеленій в'язаній кофті сиділа на розкладеному біля печі дивані, накривала хворі ноги ковдрою, і спостерігала за життям, яке відбувалось в хаті», і, можливо, навіть не підозрювала, який величезний внесок вона зробила в українську культуру.

украинские художники · искусство · предметы искусства ·

Ще в розділі Арт

Популярне