VOGUE UA CONFERENCE 2019FASHION & BUSINESS 7 листопада
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтесь, що ознайомились з оновленою політикою конфіденційності і погоджуєтесь на використання файлів cookie.
Погоджуюсь

Що потрібно знати про художницю Марію Примаченко

12 січня 2019

12 січня виповнюється 110 років від дня народження народної художниці Марії Примаченко. Vogue UA розповідає, що потрібно знати про одну з найяскравіших представниць українського мистецтва.

«Починалося все це так, – згадувала художниця, – якось біля хати, над річкою, на заквітчаному лузі пасла я гусей. На піску малювала всякі квіти, що бачила. А потім помітила синювату глину. Набрала її в поділ і розмалювала нашу хату ... ». Сусіди приходили подивитися на роботу, виконану юною Примаченко, хвалили, просили прикрасити і їхні будинки.

Марія Оксентіївна народилася, виросла і провела все життя в селі Болотня, Київська область. Її виховували у творчій сім'ї. Батько, Оксентій Григорович, був теслею, створював дворові огорожі. Бабуся займалася розмальовуванням писанок. Мати, Параска Василівна, славилася майстерністю вишивання, чого навчилася і сама Марія, яка носила власноруч вишиті сорочки. Крім живопису і вишивання, займалася також керамікою, ілюстрацією.

У дитячому віці Примаченко не могла працювати в полі і допомагати рідним у багатьох господарських справах через недуги. Коли дівчинці було сім років, Маруся захворіла на поліомієліт. Надалі все життя художниця переживатиме страшні болі, не одну операцію і практично на всіх фото буде з милицями.

Український поліський бичок-третячок в лісі гуляє і силу збирає, 1983

Час, що звільнила наявність хвороби, Марія використовувала для заняття творчістю. Серйозно малювати Примаченко почала в 17-річному віці. Вона знайшла синювату глину, якою розмалювала власний будинок. Робота дівчини припала всім до душі – незабаром вона отримала перше замовлення. За розмальовку будинку сусідів Марії віддячили поросям. Згодом, саме це порося допомогло всій її родині вижити в голодні часи.

Нехай ця ядерна війна буде проклятою!,1978

Цікаво, що загалом художниця була малоосвіченою: через хворобу вона закінчила лише чотири роки навчання. У підписах до картин вона практично не ставила розділових знаків і користувалася народним наріччям. Проте, Примаченко однаково вправно малювала обома руками. Певну художню освіту Марії Оксентіївній вдалося отримати завдяки майстрині-ткалі з Києва – Тетяні Флорі. Вона помітила її талант і в 1930-х роках запросила Примаченко в експериментальні майстерні, що були у Київському музеї українського мистецтва. Там її творчість стала більш різноманітною: Марія малювала, вишивала, захопилася керамікою. 1936 року експериментальну майстерню реформували в Школу народних майстрів, яку вона і закінчила. Першими живописними роботами, ймовірно, були перенесені на картон і папір мотиви настінного розпису і вишивки. У цей період життя Марія намалювала картини: «Бичок на прогулянці», «Синій лев», «Рябий звір», «Червоні ягідки» та інші. Зображення звіриного світу вирізняється фантастикою, казковістю, фольклорними мотивами.

Жайворонок, 1976

1936 рік став знаковим в кар'єрі художниці. Тоді відбулась Всеукраїнська виставка народного мистецтва, де експонували її «Звірів з Болотні». Марія стала відомою. Їй присудили диплом I ступеня. Незабаром її роботи з'явилися на Всесоюзній виставці в Москві, а 1937 року – на Міжнародній виставці в Парижі. А потім вже і в Варшаві, Софії, Монреалі, Празі. Статті в періодиці, журналах, музеї почали купувати роботи художниці. Марк Шагал так захопився її творчістю, що сам почав малювати дивних істот, схожих на звірів, зображених Марією.

Українське весілля, 1966

На жаль, творчий підйом закінчився з початком війни. Марії довелося повернутися в рідну Болотню. Її коханий, якого одним з перших забрали на фронт, так і не побачив новонародженого сина. В останньому своєму листі він побажав щастя синові і повідомив, що йде в п'яту атаку. Більше звісток від нього не було. Загибель улюбленого стала страшним ударом, який відібрав бажання і натхнення займатися творчістю. До того ж, Примаченко залишилася з маленьким сином і старими батьками в напівзруйнованому будинку. У повоєнні часи художниця не вписувалася в межі тодішньої творчості, яка прославляла соціалістичну дійсність.

Марія повернулась до улюбленої справи в кінці 1940-х років, а також вишивала і шила одяг. Щоб заробити грошей, Примаченко шила оригінальні весільні сукні жителям своєї місцевості, правда цікавим методом: фасон і крій вона вибирала «на око», а ножницями не користувалася – просто рвала тканину.

Український козел усю моркву пожер, 1991

Роботи Марії зачаровують неймовірно доброю фантазією, точним, своєрідним колоритом і таємничою майстерністю. Як в наповненому кризами і війнами ХХ столітті художниця знайшла стільки яскравих фарб? Чуттєві і невимушені, її картини – це самовираження підсвідомого, обрамлене в дитячу форму, яка ніколи в її творчості не була покинутою. Вона надихалася вишивками і навколишнім середовищем, вона була селянкою, яка обожнювала України і ніколи не покидала рідний дім. Навіть під час аварії на ЧАЕС, коли рідне село потрапляло під 30-кілометрову зону евакуації, вона залишилася з сином, і намалювала картину, на якій корова в бахілах їсть отруєну радіацією траву.

За роки натхненної праці класик сучасного українського народного малярства Марія Примаченко створила сотні художніх робіт, які сьогодні оцінюють в десятки тисяч доларів. Крім того, вона створила власний напрямок, свою школу-студію оригінального декоративного малюнка, в яку запрошувала талановитих дітей з рідної Болотні. Як писав журналіст Юрій Ростов, останні роки свого довгого життя Марія Оксентіївна «в хустці, насунутій на лоб, і зеленій в'язаній кофті сиділа на розкладеному біля печі дивані, накривала хворі ноги ковдрою, і спостерігала за життям, яке відбувалось в хаті», і, можливо, навіть не підозрювала, який величезний внесок вона зробила в українську культуру.

украинские художники · искусство · предметы искусства ·

Ще в розділі Арт

Популярне