Що таке біотехнології і як вони змінять життя в найближчому майбутньому
Що таке біотехнології, чому вони здатні змінити життя планети, і як жити більш усвідомлено, Vogue UA з’ясовував в інтерв’ю із Себастьяном Дюпра де Полем, директором з інновацій та розвитку Лабораторії рослинної косметики Yves Rocher
Себастьян у Києві вперше — з важливої нагоди: Yves Rocher запустили нову лінійку Lifting Végétal. У складі засобів з миттєвим ліфтинг-ефектом — екстракт рослини із запам’ятною назвою Горлянка Повзуча (Ajuga Reptans на латині або "дівоча врода" в народі). "Горлянка" — це бур’ян, який чіпляється за життя (і за будь-які поверхні) з разючою силою й енергією, росте в будь-яких напрямках і прекрасно тримає форму. Екстракт рослини на молекулярному рівні впливає на виробництво еластину й колагену в шкірі. Його вилучили за допомогою біотехнологій і були настільки вражені ефективністю, що запатентували під назвою "рослинний колаген". Він увійшов у всі засоби лінійки Lifting Végétal.
"Біотехнології" звучить неспокійно — особливо в контексті останніх новин про віруси. Насправді ж це технології майбутнього, переконаний Себастьян. Йому 44, він хімічний інженер, доктор наук в органічній та біоорганічній хімії. Навчався в Парижі, робив кар’єру в L'Oréal, 13 років розробляв нові інгредієнти для засобів концерну. Потім влаштувався в Seppic, компанію-постачальника інгредієнтів для косметичних і фармацевтичних ринків, де працював директором з інновацій. У 2019 він прийшов в Yves Rocher — компанію, що не наймає, а радше приймає в сім’ю. "Це сімейний бізнес, — зазначає Себастьян. — Як у будь-якій сім’ї, тут є цінності". І перша з них — повага: до природи, одне до одного, до покупців і партнерів. "Ми навертаємо людей до природи, — розповідає Себастьян, — і одне до одного".
Біотехнології — це використання живих організмів (бактерії, гриби, дріжджі й т. ін.) для перетворень вихідної речовини в кінцеву. Це те, що дає змогу винограду перетворюватися на вино, дріжджам — на теплий хліб, молоку — на йогурт тощо. Біотехнології поділяють за кольорами. У зелених, наприклад, використовують рослинні організми. Білі технології використовують у всіляких промислових процесах. Вони роблять виробництво доступнішим і безпечнішим для природи. Блакитні технології передбачають участь морських і океанських мікроорганізмів. Так, карагінан, який добувають з морських водоростей, слугує сировиною для виготовлення гідрогелевих патчів, без яких сьогодні не можна уявити світ, і надає приємної текстури крему. Червоні біотехнології зазвичай стосуються здоров’я та медицини (наприклад, без них неможливо отримувати інсулін для хворих на діабет). Вони ж дають змогу реконструювати шкіру, створювати штучний епідерміс, щоб тестувати засоби щодо безпеки й ефективності.
Уперше біотехнології застосували в Yves Rocher у 2005, у Serum Vegetal. Тоді увагу наукових лабораторій привернув екстракт яблука, з пектину якого отримали олігозиди — ланцюги цукрів, корисні для шкіри. У 2013 до яблучних олігозидів додалася смола африканської акації й ксантан. Так у засобах Yves Rocher з’явилися зелені й білі біотехнології. У 2015 ринок підірвала лінійка Sérum Végétal з рослиною мезембріантемум. Це південноафриканський сукулент, який, проте, поширений у всьому світі. В Yves Rocher використовували кріоензиматичний процес: спочатку треба заморозити рослину за -70 °C, потім, використовуючи ензими, — добути й зберегти цінні речовини, які прекрасно засвоює шкіра. У 2015 з’явилася лінійка Anti-Age Global, у якій використовували Rolls Royce біотехнологій, інновацію, яка давала змогу використовувати клітини будь-якої частини рослини, а потім розмножувати їх, тобто можна було брати одну невелику частину рослини, не утилізуючи її повністю. Нарешті у 2020 з’явилася лінійка Lifting Végétal, у якій застосовували зелені й білі біотехнології: ензимне фракціонування (подрібнення), яке дає змогу цінним інгредієнтам швидше й глибше проникати в шкіру.
Насправді, майбутнє вже настало. Наприклад, інсулін, який застосовують повсюдно, синтезований за допомогою генетично модифікованих мікроорганізмів. Це може лякати, але між міфічним ризиком і потенційною користю, зрозуміло, вибирають друге. Якщо використовувати мікроорганізми відповідально, то це легко.
Червоні й білі біотехнології допомагають берегти природу й біологічне різноманіття. Менше зусиль іде на оброблення й культивацію різних культур, менше води й електроенергії витрачають. Це може бути геніальним і перспективним вирішенням, щоб розв’язати проблему голоду в усьому світі.
Біотехнології дають змогу виробляти рослинний білок, який може слугувати чудовою альтернативою тваринному. Ним можна нагодувати світ, не виснажуючи природи.
У майбутньому на нас чекає ще безліч відкриттів і проривів, які дадуть можливість знайти нові вакцини й ліки — проти коронавірусу, зокрема. Вакцина, до речі, буде доступна зовсім скоро. Звісно, від епідемії це не вбереже, але зупинити її й мінімізувати наслідки — дасть змогу.
Червоні біотехнології сприятимуть поступу у виробництві штучної шкіри. Це прекрасна альтернатива тестуванню косметики на тваринах і добровольцях і можливість лікувати опіки. Перспективи дуже широкі: можна множити клітини, навіть "друкувати" різні шари шкіри за допомогою біопринтера. Дехто стверджує, що через 50 років більше не буде жодної косметики. Буде просто штучна шкіра, яку надягатимуть зверху натуральної. Ну це дурниця, звісно. Сподіваюся, до цього не дійде.
Ми в Yves Rocher не хочемо бути найліпшою компанією у світі. Ми хочемо бути найліпшою компанією для світу. Ми маємо зважати на інтереси всіх покупців — в Україні, у Франції, в Індії тощо. Нині марка представлена в понад 100 країнах, і це улюблений бренд більш як у 40. Це означає, що ми намагаємося розуміти людей і природу — і в нас непогано виходить.
Ми працюватимемо над косметикою для людей, які борються з раком. У планах — акції та ініціативи для жінок, які опираються хворобі. Їхня самооцінка й упевненість у собі падають, і хочеться підбадьорити їх, дати їм упевненість, відчуття, що вони гарні. Це дає силу й кураж перемогти.
Технології для оцінки ефективності засобів, їхньої безпеки стануть досконалішими. Засоби працюватимуть ще швидше й ліпше. Але наступна big thing у догляді — не просто ефективність, але й сенсорні відчуття, задоволення від використання засобу.
У найближчі роки ми розробимо штучну шкіру, за допомогою якої можна буде передбачати емоції споживача під час використання продуктів. Адже і текстури, і аромати — усе поліпшується з кожним днем. Ідея в тому, щоб передбачати успіх продукту.
Це важливо, оскільки чуттєвий досвід підсилює властивості продукту. Дослідження засвідчили, що в людей, які страждають на захворювання шкіри, стрес, неспокій або хвилювання загострюють хворобу. Щойно в них поліпшується настрій, симптоми слабшають. Це означає, що якщо косметика здатна принести приємні емоції, чуттєвий досвід, велнес-відчуття, то й ефективність її буде вищою. Ось тому ми й розробляємо засоби, які дарують особливу впевненість і радість.
Зелені технології — більш відповідальні, ніж інші. Вони дають змогу брати лише частину рослини — наприклад, листок, або навіть насіннячко, — і зберігати інше. Не потрібно вирощувати й поливати величезні поля, витрачати електроенергію. Водночас треба пам’ятати й інше. У багатьох країнах певні культури — наприклад, Кіноа в Південній Америці, неймовірно важливі для економіки. Вони дають людям їжу, робочі місця, є важливою частиною життя суспільства. І, можливо, рішення вирощувати те саме кіноа за допомогою біотехнологій може мати серйозні наслідки. Тому так важливо ухвалювати зважені рішення, думати глобально й шукати баланс.
Білі технології теж не шкодять природі. Береш одну бактерію, культивуєш, ферментуєш, очищаєш, вилучаєш потрібний інгредієнт. А потім є можливість тиражувати його легко й швидко. Порівнюючи зі складним хімічним виробництвом, це набагато корисніше для довкілля.
Зелені технології передбачають виробництво за певними стандартами. Серед 12 принципів "зеленої хімії": мінімізувати вплив виробництва на довкілля; використовувати супутні продукти; вибирати процеси, які не шкодять природі тощо. У Франції й Німеччині те, як вироблений продукт і з яких інгредієнтів, має величезне значення для споживача. В Україні люди покладаються на бренд і довіряють йому. В Японії й Китаї дивляться радше на перелік активних інгредієнтів з доведеною ефективністю. І все ж інтерес до відповідальної краси зростає.
У Франції люди постійно використовують застосунки, які дають змогу досліджувати вміст засобів. Іноді це тільки заплутує, бо два застосунки — три думки. Так, у нового крему Lifting Végétal Night Fortyfying Cream індекс в одному із застосунків — 86 з 100%, що означає "чудово". І це найнижчий показник з усіх засобів лінійки. Все тому, що в складі значиться трохи етанолу. Звісно, якщо спожити 2 літри етанолу, то помреш. Але етанол, наприклад, у парфумах — абсолютно нешкідливий.
У команді є ботаніки, які спостерігають за природою й рослинами. Я не буду, звісно, розповідати, що ми відряджаємо їх мандрувати світом у пошуках натхнення — замість цього ми постійно на зв’язку з компаніями, які напрацьовують нові розробки, з Африки, Латинської Америки, Азії, Полінезії. Але як виявити властивості рослини? Та легко. Береш рослину, яку вже сто років використовують у народі. Наприклад, Ajuga Reptants, яка увійшла до складу засобів нової лінійки Lifting Végétal, — звичайний бур’ян, який плететься по саду або здіймається вгору. Або ехінацея, екстракт якої використовували століттями, щоб лікувати рани. "ОК, цікаво", — гадаємо ми.
І починається робота. Ми беремо різні частини рослини, вилучаємо екстракти — водний, етаноловий і т. ін. Потім робимо зріз ефективності, а відтак — біологічне есе. Перевіряємо біомаркери: антивікові, протизапальні тощо. Зазвичай не більш як 10. У підсумку ми отримуємо карту ефективності.
За результатами доходимо висновку: ОК, у нас тут просто приголомшливі результати за такими-то маркерами з таким-то екстрактом. Так ми вибираємо найліпшого кандидата. Не те щоб це змагання. Радше пошук найкращого в природі.
У кожного б’юті-бренду — свій підхід. Так, Lush не використовує упаковки. The Body Shop переробляє її. Але найважливіше — освічувати споживача. Ви можете життям накласти на виробництво суперекологічного, відповідального продукту, але якщо споживачеві все одно, діла не буде. Наприклад, шампунь з мінімальною шкодою для природи. Але якщо споживач використовує 100 літрів води, щоб змити його, — де тут відповідальність? Так що це відповідальність, яку треба поділити між виробником і клієнтом.
