Закарпаття — один із найменш вивчених українських регіонів, який сьогодні для тисяч українців став новим домом. А ще це чудове місце, щоб хоча б на кілька днів влаштувати собі перезавантаження, насолодитися Карпатами та відкрити для себе це самобутнє місце. Саме останнє є однією з головних цілей закарпатського бренду одягу diadia, який запросив пресу та лідерів думок на знайомство з рідним краєм. Тетяна Репетюк ділиться враженнями.
Коли думаєш над тим, щоб на пару днів влаштувати собі втечу подалі від шуму великого міста, то Закарпаття не одразу спадає на думку. Ужгород, столиця краю, розташований за 800 кілометрів від Києва, тому наша сім'я раніше обирала ближчі напрямки, а дарма. З перших хвилин престура з diadia я зрозуміла, що протягом наступних чотирьох днів не раз захоплюватимуся, дивуватимусь, і фотографуватиму. У подорож ми вирушили потягом № 29, який лише за 12 годин доставить вас до найдальшого українського обласного центру. Команда бренду вже в потязі продемонструвала всю турботу про гостей, підготувавши брендовану постільну білизну. Також ми мали змогу обрати собі образи з колекцій бренду для подорожі. Рано вранці наступного дня ми приїхали до Ужгорода, де на нас уже чекав трансфер у Воєводіно — мальовничий курорт, що сховався між гір. Дорога в це царство зелені та релаксу зайняла приблизно 45 хвилин.
Під час вибору локації команді diadia було важливо знайти місце з просторою територією, абсолютним спокоєм та різноманіттям активностей. Саме тому вони зупинились на "Воєводино" — курорті, що відтворює рідний дух України, пропонуючи широкий спектр оздоровчих заходів і спа-послуг, зосереджуючись на свіжих фермерських продуктах і відновленні зв’язку з природою. Після шаленого робочого графіку це дійсно було необхідно. Перші два дні ми провели на території комплексу, досліджуючи місцеву природу і насолоджуючись активностями на свіжому повітрі — арт-терапією на подвір’ї, бранчами на відкритій терасі, йогою на вулиці, кінними прогулянками та барбекю біля багаття на дворі. Тому сам "Воєводино" з його різноманіттям і природою буде моєю першою причиною відвідати Закарпаття наступного разу. Коли хочеться водночас тиші та сервісу, то вам сюди. "Завдяки престуру ми хотіли показати людям, що Закарпаття — прекрасна локація, аби досліджувати місцеві широти та відпочивати тілом та душею, насолоджуючись колоритом, величезним спектром послуг та активностей і якістю сервісу," — коментують Діана Синдучак та Влад Волос, засновники бренду diadia.
Друга причина не відкладати поїздку сюди — їжа. Місцева кухня впродовж століть формувалася під впливом гастрономічних звичок сусідів — словаків, угорців, румунів. Місцеві жартують, що просто взяли у них найкраще і доробили. Що це не жарт, а правда, я зрозуміла майже зразу, коли для нас почали готувати бограч — традиційну закарпатську страву, гострий суп із м'яса, солодкого перцю, меленої паприки, помідорів, картоплі, моркви та спецій. Та сама фірмова гострота досягається за допомогою додавання ерош пішти — соусу з перетертих перців. Він продається тут усюди, тому можна купити собі на згадку про ці смаки.
Якщо ви любите історію, то Закарпаттю теж є чим вас здивувати (причина #3 в моєму персональному рейтингу). Одного дня ми поїхали на екскурсію до Мукачівського замку Паланок. Це унікальний зразок середньовічної фортифікаційної архітектури з поєднанням різних стилів, перші згадки про який датуються ще XI сторіччям. Обов'язково замовте екскурсію — місцеві гіди не тільки познайомлять вас з основними історичними фактами, але й розкажуть кілька кумедних легенд, а також покажуть перший мобільний телефон у світі. Нудно не буде, а невеликий підйом і наступний спуск точно пробудять апетит — найкращим місцем перекусити буде ресторан "Порядний газда", розташований біля підніжжя гори із замком. Пробуйте все, не відмовляйтеся від місцевих наливок та спеціалітетів — тут все готують самостійно, з власних продуктів — від шовдаря (місцевого аналога хамона чи прошутто) до різноманітних сирів.
Четверта причина, яка закохала мене у Закарпаття, — це місцеве вино. Наша фінальна вечеря відбулася в ресторані Chizay Mala Gora, розташованому серед мальовничих виноградників у передмісті Берегова. Місцевий клімат та ґрунти — ідеальні для виготовлення вина. Культура закарпатського виноробства унікальна, тому що протягом історичних перипетій об’єднала в собі угорську, італійську та австрійську традиції. Масштаби дійсно вражають — 272 гектари виноградників, до мільйона пляшок на рік та 500 бочок у підвалах. Нам дали скуштувати найкраще, а моїм фаворитом стало біло сухе вино з винограду фурмінт 2020 року. Фурмінт — це автохтонний місцевий сорт.
А щоб вино ми розкуштували ще краще, в Chizay Mala Gora підготували для нас дегустаційний сет, який поєднав найкращі локальні продукти, традиційні смаки та сучасні гастрономічні тенденції. Починається дегустація з ікри місцевої форелі, потім ми скуштували страчетелу з локального молока та вирощених у Карпатах равликів. Усього сет складається з восьми подач, кожна з яких супроводжується підбором вина. Нам пощастило, і засновник "Малої гори" Віктор Михайлов — один із найвідоміших у краї рестораторів — особисто розповідав нам усі подробиці про кожну страву. Обов'язково завітайте сюди — ви ніби опинитеся у фільмі "Гарний рік". Нехай це буде п'ята причина, чому подорож до Закарпаття краще не відкладати.
Насправді причин приїхати сюди безліч — природа і люди тут чудові, але нехай кожен сам складе для себе свій персональний список.