Серед фанатів письменника Оушена Вуонґа — Дуа Ліпа та Бьорк, а рядки з його поезії цитують на футболках з першої колекції Пітера До для Helmut Lang. Дебютний роман суперзірки сучасної американської літератури "На цій Землі прекрасні ми лиш мить" вийшов у видавництві ARTBOOKS — розповідаємо, чому ім'я Оушена Вуонґа варто запам'ятати.
У 2019 році відомий в’єтнамо-американський автор Оушен Вуонґ дебютував з романом виховання "На цій Землі прекрасні ми лиш мить", й одразу став зіркою у США. Одразу після виходу роман потрапив до списку бестселерів The New York Times та здобув кілька престижних літературних премій, Оушен знявся для Vogue та GQ, а про його книги в інтерв'ю говорять Дуа Ліпа та Бьорк. Фонд MacArthur Foundation назвав його генієм, а за перші три роки з виходу "На цій Землі прекрасні ми лиш мить" було продано понад мільйон екземплярів цієї книжки 40 мовами.
До "На цій Землі прекрасні ми лиш мить" Вуонґ уже заробив ім’я завдяки поезії. Його дебютна збірка "Night Sky with Exit Wounds" (2016) здобула престижні літературні премії, зокрема T.S. Eliot Prize, і привернула увагу критиків до нового голосу — інтимного, політично чутливого й водночас надзвичайно музичного.
Водночас шлях Оушена до літератури був нетиповим. Він виріс у бідній родині неписемних біженців з Вʼєтнаму, англійську почав вивчати лише згодом у школі й першу книжку прочитав в 11 років. Поезія стала ключем до опанування нової мови і, водночас, надала можливість краще зрозуміти власний досвід: війну, міграцію, бідність, травму і дорослішання між культурами.
Перехід до прози стався, коли Вуонґ вирішив розповісти історію своєї родини й попереднього покоління з тим самим масштабом і безкомпромісністю, які бачив у великих американських романах. Зокрема, в "Мобі Дік" Германа Мелвілла. Цю книжку він вирішив перечитати, коли переїхав до Нової Англії. Оушена вразила не стільки історія про кита, скільки спосіб мислення: Мелвілл дозволяв собі писати про все — від технічних деталей китобійного промислу до філософії "білості", не спрощуючи й не виправдовуючись перед читачем. Для Вуонґа твір став прикладом абсолютної авторської свободи. Він поставив собі конкретне запитання: що буде, якщо таку ж безкомпромісність дозволить собі квір-автор, син імігрантів?
Так з’явився роман "На цій Землі прекрасні ми лиш мить" — інтимна і водночас масштабна історія дорослішання, змальована у формі листа сина до матері, яка ніколи не зможе його прочитати (мати Оушена померла від раку грудей). Головний герой на прізвисько Цуцик пише неписьменній матері у свої пізні двадцять, намагаючись подолати дистанцію за допомогою слів, розділити із нею те, про що вони ніколи не могли говорити вголос. Через цю інтимну сповідь герой відтворює історію родини, що починається у В’єтнамі й продовжується вже в Америці — країні, яка стала для них і шансом на виживання, і джерелом нових травм. У центрі тексту — складна, суперечлива, але безумовна любов між матір’ю-одиначкою та сином. Роман чесно й без прикрас досліджує досвід імміграції, бідності, расової нерівності, крихкої маскулінності, сексуальної ідентичності та дорослішання в середовищі, позначеному насильством, залежностями й соціальною вразливістю.
Книжка спирається на власний досвід автора. Дідусь Оушена був американським солдатом у В’єтнамі, бабуся — місцянкою бідного походження. Після падіння Сайгону родина розпалася, а далі на членів сімʼї чекали сиротинці й табори біженців. Сам Вуонґ ще немовлям опинився в США після кількох місяців у філіппінському таборі для біженців. Мати письменника працювала в манікюрному салоні, англійської вона не знала, тож родина жила бідно. Письменник виріс у домі, де не читали книжок, але часто розповідали історії.
Дідусь Оушена був американським солдатом у В’єтнамі, бабуся — місцянкою бідного походження
Як і герой книжки Цуцик, Вуонґ підлітком працював на тютюновій фермі в Коннектикуті. Там він дізнався ціну фізичній праці та багато чому навчився у тодішніх колег з Аппалачів та латиноамериканських родин. Тема бідності, досвід сезонної роботи, дорослішання в провінційній Америці початку 2000-х — із попкультурою, зброєю, опіоїдною кризою — напряму лягли в основу книжки.
У певний момент Цуцик вступає у стосунки з онуком власника тютюнових складів Тревором, який живе в трейлері з батьком-п’яницею та виживає на фастфуді та "Спрайті". Для Цуцика цей зв’язок стає моментом самопізнання: уперше він відчуває власне тіло як бажане й гідне любові, знаходить мову для близькості, якої бракувало в його родинному й соціальному середовищі. Тревор зростав в умовах бідності, сімейного насильства й залежності, а їхня близькість існує як короткий, крихкий досвід юності, що не витримує тиску дорослого життя. Через цю історію Вуонґ говорить не лише про перше кохання, а й про власне становлення — про сором і прийняття, тілесність і ніжність, про усвідомлення власної гомосексуальності в середовищі, де маскулінність часто ототожнювалася з агресією, мовчанням та емоційною замкненістю.
"На цій Землі прекрасні ми лиш мить" — інтимна і водночас масштабна історія дорослішання, змальована у формі листа сина до матері
У 2025 році увагу світу привернув і другий роман Вуонґа — "The Emperor of Gladness", який Опра Вінфрі включила до свого книжкового клубу. "Здатність Оушена Вуонґа брати героїв із буденним життям і надавати їхньому існуванню виняткового сенсу змушує кожного з нас по-новому подивитися на власне життя. Він — блискучий письменник, поет і справжній майстер слова", — зауважила Опра.
В Instagram письменник не менш відкритий, ніж на письмі: ділиться порадами ремесла та публікує відверті фото. Письменника не оминули увагою й представники модної індустрії: дизайнер Пітер До у своїй першій колекції на посаді креативного директора бренду Helmut Lang використав цитату з поезій Вуонґа — "they lied to you no one here was ever ugly".
Паралельно з письменництвом Вуонґ викладає креативне письмо в Нью-Йоркському університеті. Його студенти, каже він, часто приходять із запитом на нову етичну й політичну чутливість. Багато молодих авторів прагнуть навчитися писати інакше — уважніше до глобального контексту, до питань влади та репрезентації. Водночас традиційний літературний канон майже не дає їм прикладів такої чутливості, тож новому поколінню доводиться шукати власний шлях, підмічає автор.
Оушен Вуонґ не раз говорив про те, що його світогляд сформував буддизм. Ця практика, за його словами, навчила його не ставитися до власної постаті з надмірною серйозністю і не довіряти ажіотажу навколо успіху. Сам він зізнається, що його особиста мета в письмі — довести творчість до внутрішньої завершеності, знайти форму, в якій можна буде поставити крапку і навчитися відпускати текст.