Більшість людей бачили роботи Раяна Мерфі, навіть якщо вони цього не усвідомлювали. Він створив понад 30 фільмів і телешоу, причому багато з його серіалів складаються з декількох сезонів і створюють навколо себе культ. Попри те що його роботи охоплюють різні теми: від справжнього злочину до пластичної хірургії та навіть підліткових мюзиклів, кілька центральних тем у творчості Мерфі повністю переосмислили жанри та змінили телебачення. Тож як саме "дитина-гей з Індіани, яка переїхала до Голлівуду в 1989 році, маючи 55 доларів заощаджень", досягнув такого успіху? На честь дня народження режисера згадуємо його творчий шлях.
Відповідь, очевидно, полягає у створенні великого та динамічного консорціуму телевізійних шоу. Шоу Мерфі має різноманітну форму та зміст: кітч, драма-мюзикл, антологія жахів та злочинів, півгодинні комедії, — але в кожному з них можна відчути його стиль та почерк. Це вражає, враховуючи, що Мерфі діє як своєрідний імпресаріо — він пише та керує зніманнями переважно пілотних епізодів, а потім делегує обов’язки своїм довіреним співробітникам.
Імперія Мерфі неухильно розвивалася протягом двох десятиліть: він почав свою кар’єру як журналіст і писав для Miami Herald, Los Angeles Times і Entertainment Weekly, перш ніж спробувати свої сили у сценарній майстерності наприкінці 1990-х. Невдовзі Мерфі перейшов на телебачення, де разом із Джиною Меттьюз створив Popular — підліткову драму, яка закінчилася після двох сезонів, але заклала основу для кемпівської бравурності, що визначила стиль Мерфі.
Його великий прорив стався у 2003 році, коли Мерфі отримав свій перший "Золотий глобус" — за мильну та провокаційну драму "Частини тіла" про двох пластичних хірургів. А потім, за сприятливих обставин, з’явився "Хор" — він був першим незаперечним доказом того, що постановка Мерфі мала не лише розмах, але й справжню комерційну силу.
На NBC Мерфі створив "Нову норму" — комедійний серіал про двох геїв та їхню сурогатну матір. Але лише з телеканалом FX Мерфі набув виняткової ваги, спочатку з антологічним серіалом "Американська історія жахів", де він почав постійно працювати зі своїми музами Джессікою Ленг і Сарою Полсон, а потім з "Американською історією злочинів: Народ проти О. Джея Сімпсона", який приніс йому цілу вантажівку "Еммі" та "Золотих глобусів".
У липні 2018 року Мерфі уклав найбільшу угоду в історії телебачення — Netflix підписав з телевізійником контракт на 300 мільйонів доларів. Союз Мерфі та Netflix має певні наслідки для індустрії: по-перше, це показує, що Netflix завзято використовує свою купу грошей, викрадаючи найбільших телевізійних продюсерів. Також невипадково те, що сервіс всіляко змагається за визнання та різноманітні винагороди, які зазвичай отримують шоу Мерфі.
Мерфі, здається, не в змозі написати історію з нудними героями та неметким сюжетом. Він створює злих, унікальних персонажів і поміщає їх у барвисті та небезпечні світи, які підштовхують їх до межі. У кожній історії, яку він розповідає, є гострий конфлікт. Попри те що ці світи та персонажі такі оригінальні та часто страшні, їхні достовірність, гумор і складність приваблюють маси й стають дзеркалом суспільства.
Шоу Мерфі великі й зухвалі, але це не звичайне телебачення: вони є концентрацією диваків і невдах, тих, хто живе на периферії суспільства. Його робота показує, що хтось може бути жертвою і лиходієм водночас, що робить цих героїв набагато більш людяними та гідними того, щоб за них вболівати.
В "Американській історії жахів" персонажі Мерфі можуть бути монстрами, але зазвичай це монстри з довгою, глибокою передісторією того, як вони стали такими. У шоу "Ворожнеча", неймовірно розважальній інсценізації сварок між Бетт Девіс і Джоан Кроуфорд, Мерфі запросив на головні ролі двох акторок старше 65 років. В серіалі "Поза", дія якого розгортається в 1980-х, сюжет обертається навколо кількох квірів. Його шоу "Звичайне серце" розповідає про перші роки кризи СНІДу в Нью-Йорку. Сезон "Американської історії злочинів", який документує вбивство Джанні Версаче, малює нищівний портрет жорстокої гомофобії 1990-х років. А наріжним каменем сюжету його мінісеріалу "Голлівуд" є інклюзивність. Так, Мерфі часто розповідає історії, які зазвичай не побачили б світ.
У своїй серії "Американська історія злочинів" Мерфі також розповідає про події, які спотворили ЗМІ. Йдеться про суд над О. Джеєм Сімпсоном, вбивство Джанні Версаче та історію Моніки Левінскі, яку часто неправильно розуміють. Він підіймає на поверхню популярні справи та переказує їх у стилізованій формі, яка привертає увагу глядачів набагато більше, ніж документальний фільм. Мерфі дуже розумно ставиться до шоу, які він створює, і вміє задовольняти велику аудиторію.
Він також демонструє свою пристрасть до різноманітності поза камерою. Понад 60% режисерських посад у його шоу обіймають жінки, і він заснував ініціативу наставництва під назвою Half, яка допомагає жінкам, людям кольору і представникам ЛҐБТІК+ спільноти становити принаймні половину його персоналу.