Яким буде новий Versace: інтерв'ю з Даріо Вітале – креативним директором бренду
Даріо Вітале – новий креативний директор бренду Versace – вже незабаром покаже дебютну колекцію італійського бренду. Напередодні дизайнер представив спеціальний візуально-дослідницький проєкт, який демонструє зовсім інший настрій легендарного Дому. З ним зустрівся Махоро Сьюард.
Даріо Вітале вперше побачив найвідомішу картину світу, коли йому було близько десяти років. Це сталося під час поїздки до Парижа з батьками, які прагнули розвинути культурні інстинкти свого маленького сина, відвідуючи "якомога більше музеїв", – сміється дизайнер, згадуючи момент, коли він побачив "Мону Лізу". "Побачив" – це голосно сказано, насправді. Галаслива метушня навколо шедевра епохи Відродження – і його зріст на той час – не дозволяли побачити легендарну усмішку Джоконди. Однак це не приглушило враження, яке справила ця робота на юного Вітале. "Зрештою, я все одно виходив з музею, думаючи, що бачив її, – каже він задумливо. – Це було більше пов’язане з ідеєю бути поруч із нею, ніж з тим, щоб насправді її побачити". Це мила історія, але шанувальники безумовно хотіли б дізнатися більше про Даріо Вітале — 41-річного італійця, який у березні обійняв одну з найпрестижніших посад у модній індустрії — креативного директора Versace. Як йому вдалося очолити Дім із такою потужною спадщиною? Як він пережив перехід із Miu Miu? Які стосунки склалися з Донателлою? І головне — яким стане його Versace?
Сьогодні Вітале пропонує відповідь на останнє запитання: еклектичний творчий проєкт під назвою Versace Embodied, який об’єднує внески провідних художників, іміджмейкерів та майстрів слова, серед яких Андреа Модіка, Каміль Вів’є, Коллієр Шорр, Ейлін Майлз, Стеф Мітчелл та Стівен Майзел.
Момент із Моною Лізою, як з’ясувалося, став ключем до розуміння того, чого Вітале прагне досягти цим проєктом — своєрідною заявою про наміри. "Я постійно повертався до цього спогаду, — каже він. — У цьому проєкті я хотів "побачити" Versace, не показуючи його буквально — створити щось, що більше стосується відчуттів і досвіду взаємодії з брендом".
І справді, є що роздивитися. Технічно ж це не перша робота, яку ми бачимо від Вітале у Versace: його несподіваний дебют відбувся у Венеції два тижні тому, коли вірусно розлетілися образи Джулії Робертс та Аманди Сейфрід. Та показово, що у цьому візуальному проєкті продукт практично відсутній.
Натомість ви побачите стримані, але водночас казкові натюрморти зі знайдених предметів та символічних емблем Versace, знятих у штаб-квартирі Versace на міланській вулиці Джезу та навколо неї. Портрети, взяті з портфоліо, знятого протягом багатомісячної подорожі Південною Італією. Ескізи оголених жінок у неповторних позах Versace — і фотографія сучасної супермоделі, яка також вражає. Поетичні роздуми про переживання близькості. Зображення, витягнуті з глибин архівів — звичайно, Versace, але також з одного з найважливіших археологічних музеїв Італії. Є навіть фільм про квір-перформанс із Лос-Анджелеса.
Чому Вітале вирішив зробити цей проєкт прологом до власного розділу в історії Versace? Якщо мислити як маркетолог, стає зрозуміло: створення ефектних речей і далі лишається основою, але сьогодні на розкішні бренди, як-от Versace, тиснуть очікування довести, що вони – більше, ніж торговці товарами. Спонсорування мистецьких інституцій, виробництво фільмів чи, як у цьому випадку, реалізація проєктів, продиктованих художнім наміром, стали невід’ємною частиною їхньої ідентичності.
"Є багато цінностей Versace, які мені близькі. Серед них – постійна підтримка "тих, хто порушує правила з грацією". Ще одна ключова річ для Versace – це сім’я. Дім втілює те, що властиве будь-якій родині: близькість, щедрість, чесність, інтимність… але також і темніші почуття – підрив, конфронтацію, навіть гнів".
У розмові він вживає й інші слова-орієнтири: "максималізм" – як чуттєвий підхід до життя; "міфологія" – і класична, і як невід’ємна частина сучасного наративу Дому; та "секс" – не стільки як фізичний акт, а радше як тактильний та емоційний досвід.
"Це слово має велике значення для мого творчого процесу, коли я створюю продукт", – додає Вітале. Йому віриш: саме йому приписують ультражіночу сексуальність, що формує сучасну естетику Miu Miu. Мініспідниці та укорочені "шкільні" кардигани не лише забезпечили бренду шалений успіх останніми роками, а й стали частиною модного лексикону – зокрема у вигляді блакитного светра.
Ці якості формують палітру проєкту. Два вірші, написані від руки Ейлін Майлз, на чиїй участі Вітале наполягав через емоційність їхньої роботи. Фотографія Бінкс Волтон біля білої стіни — ледь одягненої, яка сидить на мотоциклі, — зроблена Стеф Мітчелл. Малюнки Кольєра Шорра, які одночасно викликають ніжне тепло та плотський шарм. Цей ефект, каже Вітале, є наслідком фізичних процесів, завдяки яким вони виникли. "Вони "від руки", що супроводжується певною близькістю. Коли ви малюєте, щось відбувається у вашому тілі — те, як ви переносите вагу, як ви кладете руки, щоб точно передати об'єкт зображення. Ось чому ми попросили Кольєраа малювати, а не фотографувати. Це майже як дивитися крізь інший об'єктив", – додає Вітале.
Знімок медальйона Медузи на дверях Палаццо Версаче — першої Медузи в історії дому — одразу відсилає до міфу про Versace. Це фото Камілли Вів’є стало одним із перших у канонізованих стосунках між американським фотографом і Джанні Версаче. "Я хотів додати щось із самого початку Джанні, […] щось, що підказує, ким він був. У цих знімках є справжня вразливість — коли корінь уже є, але рослина ще не проросла".
Є й інші неочікувані компоненти — наприклад, різке чорно-біле зображення людини, що купається, зняте Андреа Модікою під час тривалої прогулянки італійським Меццоджорно. Чи радісне відео танцювального виступу Оллі Елайта (aka Pony Boy) – трансгендерного креативного директора з Лос-Анджелеса, місія якого — зробити цей танцювальний стиль квірним. Це додає проєкту неочікуваної легкості саме тоді, коли хочеться сприймати його надто серйозно.
На мій погляд, найцікавішим фото у проєкті є зображення натовпу, який захопливо дивиться на Бронзі ді Ріаче — дві бронзові статуї кремезних бородатих солдатів у шкіряних костюмах. Вони датовані приблизно 460 роком до нашої ери — періодом грецького правління вздовж південного узбережжя Італії, відомого зараз як Велика Греція. Вони були виявлені в 1972 році в Калабрії (звідки походить коріння родини Версаче) і були представлені в Палаццо Фарнезе в Римі в 1982 році, через чотири роки після заснування Versace в 1978-му. "Я завжди вважав, що це найбільша картина Versace за всю історію, — посміхається Вітале. – У цих статуях є щось таке грандіозне, вони стоять там зі своїми чудовими тілами, але люди дивилися на них майже так, ніби вони були gogo boys!".
"Тут є вуайєризм, — продовжує він. – Це так інтимно і водночас так підривно — і видно, що людям було майже соромно дивитися на них". Ця неявна напруга знайшла відгук у глядачів, нагадуючи про демократичний погляд Джанні Версаче на тілесну красу. "Він порівнював Nike di Samotracia з Мерілін Монро, визнаючи, що обидва тіла є прекрасними, — каже Вітале. – І для мене це справді пов’язано з цим аспектом щедрості, який є фундаментальним для Versace — цією ідеєю сприйняття всього як краси без осуду".
"Зовсім інший світ, ніж мій" – ось слова, які Майлз обирає для опису своїх нових стосунків з модним Домом. "Поезія трохи мінімалістична. Мені подобається бароко, і Versace завжди здавався мені таким, надзвичайно багатим. Я завжди був великим шанувальником логотипу Medusa. Темна жіноча сила – це круто". Думки Майлза перегукуються з думками Вітале, коли він обійняв цю посаду. "Я кілька разів запитував себе: чому мене так приваблює цей Дім?". Зрештою, присутність Versace у поп-культурі настільки значна, що вам не потрібно бути клієнтом, щоб відчути це.
"Я насправді не давав їм багато вказівок [що робити]. Я показав їм свій маніфест — "грайливий, дикий і доволі відкритий" бриф, – зазначає Майлз, – Я бачу своє завдання як провокацію реакції — іноді будь-якої реакції; такої, що виникає з чогось простого, не надто надуманого чи складного". Однак мені цікаво, якою була реакція Даріо Вітале, коли він побачив зображення, малюнки, вірші, які прийшли. Це, я гадаю, була його перша зовнішня перевірка бачення, яке він відточував — концептуально та матеріально: "Я насправді почувався більш-менш схоже як ті люди, що спостерігають за Бронзі ді Ріаче, — сміється він. – Я відчував цікавість, розмірковуючи, чому Колльєр вважає "це" Versace, або чому Ейлін написала ці слова, коли йдеться про тему інтимності".
Ця кампанія ставить більше запитань, ніж дає відповідей, адже протягом десятків років брендом керувала Донателла Версаче, а тепер усе змінюється. "Я глибоко ціную регулярне спілкування з нею — вона є тілом і душею цієї компанії, така розумна, але водночас така легка духом. Вона щедра людина, — продовжує Даріо. — А ще дуже допитлива: вона радше запитає, чому мене щось приваблює, або чому я бачу в цьому Versace".
Звичайно, те, що ми бачимо тут, не зовсім розвіює інтригу стосовно того, що ми побачимо від Вітале в Мілані приблизно через тиждень, коли він представить свою першу колекцію для Дому. Замість здогадів лишаємо слово тій, хто бачила більше за інших: "Я думаю, що багатство може означати більше, ніж просто заможність", – натякає Ейлін Майлз.
За матеріалами: vogue.com
Читайте також
