Поділитися

Сумна, багата й обнадійлива історія кримськотатарського традиційного костюма

18 травня — День пам’яті жертв депортації кримських татар, яку радянська влада влаштувала 1944 року. Тільки за пів століття корінний народ зміг повернутися до рідного Криму, а сьогодні багатьом кримським татарам знову довелося покинути свої домівки. А ми цього дня згадуємо всю красу й автентичність кримськотатарського національного костюма.

На Евеліні Мамбетовій алтин фес, кокюслюк і традиційна кримськотатарська сукня, репродукція сукні початку 1900-х

Автор: Ліана Сатенштайн Фото: Тася Кудрик

Студія в Києві, чотири жінки позують перед камерою в цупких каптанах і вишитих фесках; у їхніх чорнильно-чорних косах бірюзові прикраси. Вони представниці кримських татар, тюркської мусульманської народності, яка проживає в Криму щонайменше з XIII століття. Для знімання татарки вдягнулися в костюми своєї культури. Як і більшість традиційного вбрання, костюми мають багату та давню історію. Вишиті каптани залиті веселкою гучно-фіолетових, рубіново-червоних та смарагдово-зелених кольорів, і на всьому цьому — золота філігранна вишивка.

Перша з чотирьох — дизайнерка Едіє Карімова родом з Євпаторії, яка тепер мешкає в Києві. На ній жакардова червона сукня, репродукція костюма, який могла носити її прабабуся понад сто років тому. Волосся Аліме, сестри Едіє, заплетене в тонкі коси — у кримськотатарській культурі це ознака незаміжньої жінки. Тренер з танців Ельнара Абдуллаєва одягнена в оксамитову сукню із золотою вишивкою, на голові в неї зелена феска. На четвертій моделі, Евеліні Мамбетовій, "алтин фес" — феска, оздоблена золотими монетами, та нагрудник "кокюслюк", теж прикрашений золотими монетами. У цьому одязі жінки сяють навіть через світлини, випромінюють внутрішнє тепло, їхні щоки рожевіють. У чотирьох кримських татарок урочистий настрій. Можна сказати, сталося диво.

Річ у тому, що не так просто знайти автентичні костюми цієї мусульманської меншини. Просто дивовижно, що стилістці Надії Шаповал, яка допомагала під час знімання, вдалося вивезти сукню з Криму — наразі анексованої Росією території, яка входила до складу України. Також неймовірно, що Есма Аджієва, голова громадської організації "АЛЕМ", яка опікується збереженням кримськотатарської культури, привезла срібний пояс, якому вже сто років.

Багато традиційного одягу було знищено або втрачено внаслідок трагічного примусового переселення кримських татар. Дідусі й бабусі цих жінок були серед 200 000 татар, депортованих з батьківщини в травні 1944 року за наказом Йосипа Сталіна. Їх саджали в переповнені вагони для худоби, замикали й відряджали до Центральної Азії (здебільшого до Узбекистану), Сибіру та на Урал (Сталін заявляв, що татари становлять загрозу та є нацистськими колабораціоністами. Після смерті Сталіна звинувачення в зраді й колабораціонізмі було знято). Без жодного попередження кримським татарам дали 15 хвилин на збори, відтак силоміць відрядили в багатоденний переїзд потягом через увесь континент.

На Ельнарі Абдуллаєвій зелена оксамитова сукня та вишита феска з власного гардероба

"Моя бабуся розказувала про страхіття тієї подорожі без води та їжі", — розповідає Евеліна. Понад 8000 людей загинули від хвороб і голоду під час переїзду (у 2016 році кримськотатарська співачка Джамала перемогла на конкурсі "Євробачення" з піснею "1944", в якій ідеться про ту страдницьку подорож). Упродовж 1944–1947 років у процесі того, що багато хто вважає етнічними чистками, померла майже половина депортованого населення (за словами заступника Міністра інформаційної політики України, близько 46% депортованих, серед яких діти, жінки та старі люди, вмерли в дорозі та в перші роки вигнання через хвороби й нелюдські умови). Велику частину їхньої культури, зокрема й традиційне вбрання, теж було знищено. До сьогодні збереглося лише кілька оригінальних предметів кримськотатарського костюма.

Наприкінці 1980-х та в 90-ті татарам дозволили повернутися до Криму. "Моя бабуся завжди хотіла повернутися на батьківщину, в Євпаторію, тому, коли в 1987 році кримським татарам дозволили повернутися, вона зібрала всіх рідних і поїхала назад до Криму, — розповідає про свою нині 89-літню бабусю Евеліна. — Їм було дуже тяжко покидати своє добро в Узбекистані, але зігрівала думка про повернення додому, на землю своїх предків".

Попри вчинені проти них звірства, кримські татари намагаються відродити свою культуру й повернути власний дім. Вони будують мечеті та спілкуються рідною мовою. Але також вони всі влилися в мирське російськомовне суспільство. Едіє — дизайнерка одягу, а її сестра Аліме — випускниця архітектурного університету. Ельнара має дві вищі освіти, а Евеліна виступає на подіумах міжнародних модних показів. Та всупереч асиміляції, вони, як часто трапляється з національними меншинами, стикаються з расизмом. "Я народилася на своїй рідній землі, — каже Аліме, яку в школі дражнили за те, що вона татарка, — але мені завжди давали зрозуміти, що я чужинка".

Традиційні кримськотатарські візерунки й тканини

У країнах колишнього СРСР знову загострюється проблема насилля й расизму щодо нацменшин. Теплий і мальовничий Кримський півострів, який раніше входив до складу України, анексувала росія у 2014 році, після чого проти кримськотатарської спільноти знову почалися репресії. Підживлювана проросійським націоналізмом хвиля насилля проти етнічної меншини росте. Меджліс, представницький орган кримських татар, заборонили; під час 70-х роковин депортації російські військові заблокували місце вшанування пам’яті жертв, а у 2015 році заборонили відзначати цю дату. За деякими даними після анексії з Криму втекло до 30 000 татар, більшість яких переселилася в материкову Україну.

Хоч вони, можна сказати, знов у вигнанні, ці кримськотатарські жінки стараються не занепадати духом. У студії вони мовби черпають сили з традиційних костюмів, які навіюють їм спогади з дитинства. Усі вони носили каптани та фески, коли були маленькими та навчалися народних танців. "Кримські татари — надзвичайно дружний народ, — розповідає мені Евеліна. — Усі одне одного підтримують за будь-яких обставин, і в біді, і в радості".