Щось дуже зухвале: відверта розмова між Жаном-Полем Готьє та Людовіком де Сен-Серніном
Людовік де Сен-Сернін стане восьмим запрошеним дизайнером у модному Домі Жан-Поля Готьє. І він наймолодший серед своїх попередників. В ексклюзивному інтерв'ю для Vogue дизайнери демонструють легкість у спілкуванні, попри різницю у віці. Їхні погляди на моду схожі, незалежно від того, чи вони обговорюють минуле, чи дивляться в майбутнє.
У 1990 році, коли Людовік народився, Жан-Поль Готьє вже мав статус в індустрії моди. Тоді йому було 38 років, і він презентував свою відому колекцію "Адам і Єва, Раста сьогодні", під час якої Гелена Крістенсен та Россі де Пальма виходили на подіум у яскравих костюмах, корсетах із квітковими візерунками та клубних образах. Все це було типово для Готьє: гумор, перформанс і тонка провокація, рівень якої зараз рідко зустрічається.
Проте Людовік де Сен-Сернін, який заснував власний бренд у 2017 році та був креативним директором Ann Demeulemeester один сезон минулого року, також не боїться провокувати. Його сміливий підхід до гендеру та сексуальності втілюється в одязі, часом мінімалістичному, іноді гламурному, але завжди візуально відвертому. Легко уявити, як він переосмислює знакові твори Готьє, додаючи до них власні ідеї.
Де Сен-Сернін приєднується до таких дизайнерів, як Ніколя Ді Феліче, Жульєн Доссена та Сімон Роша, які раніше співпрацювали з Готьє. Це буде його перший досвід у світі високої моди, і хоча показ запланований на січень, масштабна підготовка до нього пояснює, чому він вирішив не брати участь у Тижні моди цього разу.
Жан-Поль, як ви вперше відкрили для себе роботи Людовіка?
Я не був знайомий з ним особисто, але бачив його роботи. Мені завжди цікаво стежити за молодими дизайнерами. Пам’ятаю, як був вражений його колекцією для чоловіків, де було щось дуже сміливе і зухвале. Він провокує, але робить це цікаво, красиво. Тоді я подумав: "Цей хлопець точно вартує уваги".
Людовік, що ви відчули, коли дізналися, що Жан-Поль Готьє цікавиться вашою творчістю?
Пам'ятаю, як ми вперше зустрілися за лаштунками концерту Дуа Ліпи. Ми просто насолоджувалися шоу, і між нами одразу виник зв'язок. Я розповів йому, як сильно захоплююся його роботою, і відчувалося з першої хвилини, що ми розуміємо один одного. У моді найкраще — це коли ти виростаєш, надихаючись іконою, а потім зустрічаєш її і працюєш разом. Це неймовірне відчуття.
Коли ви почали обговорювати цей проєкт?
Людовік: Ми зустрілися на обід напередодні літа й обговорили все. І саме після цієї розмови я зрозумів, що готовий до цього проєкту, і це буде неймовірна можливість працювати в такому легендарному Домі.
Як проходить процес? Ви вже почали роботу?
Людовік: Так, я почав одразу після підтвердження нашої співпраці. Я був настільки натхненний, що почав відразу робити ескізи. Я приділяю цьому процесу багато часу, занурююся в дослідження, щоб відчути дух бренду. Одного дня я усвідомив: "Я знаю, як я хочу це зробити". Це найкраще відчуття — коли з'являються мурашки на шкірі, і ти знаєш, що ідея оживе. Я передав ескізи до ательє в липні, і зараз ми вже бачимо перші 12 образів.
Чи це причина, чому ви вирішили не показувати колекцію цього сезону?
Людовік: Так, це одна з причин. Я хотів віддати все найкраще і не поспішати. Цього разу це було правильне рішення.
Жан-Поль, як вам ідея залучення нових дизайнерів до вашого Дому? Вона працює?
Жан-Поль: Абсолютно. Я від самого початку хотів, щоб мій Дім продовжував жити без мене. Але який дизайнер має ним керувати? Вибрати одного дуже складно. Я мав цю ідею ще давно, коли Крістіан Лакруа пішов із Jean Patou. Я подумав, що для кожної колекції можна запрошувати нового дизайнера. І зараз ми бачимо, як це працює — кожен дизайнер привносить своє бачення. Це чудовий спосіб розвивати бренд.
Якби у вас була можливість працювати для іншого модного Дому, який би ви обрали?
Жан-Поль: Я б із задоволенням створив колекцію для Saint Laurent у свій час. Зараз уже пізно, але навіть робота з Chanel могла бути чудовим досвідом. Головне, щоб у бренду вже була історія, яку можна було б переосмислити. Це завжди цікаво — спостерігати, як поєднуються два різні всесвіти.
Людовік, які ваші перші спогади про творчість Жана-Поля Готьє?
Мої найперші спогади — це реклама його парфумів. Пам’ятаю, як дивився на це й думав: "Ця людина справді вміє розповідати історії". Його роботи — не просто мода, це вже частина культури. Що мене вражає найбільше в Жан-Полі, так це те, як він вийшов за межі дизайну й став частиною попкультури. Він не боявся використовувати свій голос для важливих соціальних тем, свободи й навіть для розваг. Завдяки йому я сьогодні можу бути самим собою в моді, мати власний голос і не боятися проявляти свою унікальність. І це також неймовірно цікаво, коли люди можуть напряму спілкуватися з дизайнером. Жан-Поль став справжнім обличчям свого бренду, і люди підходять до нього на вулиці, як до давнього знайомого. Я також намагаюся створювати подібне відчуття близькості зі своєю аудиторією. Думаю, у цьому сенсі ми маємо багато спільного.
Жан-Поль, чи кожен новий дизайнер приносить щось нове для вас?
Безперечно! Наприклад, Sacai з Японії привніс свою культуру, перетворивши деякі мої ідеї в абсолютно нову форму через деконструкцію. Гленн Мартенс створив сувору, майже архітектурну колекцію. Кожен дизайнер вносить щось своє, і я дуже захоплююся тим, що вони роблять. Я впевнений, що Людовік теж внесе щось унікальне.
Ви вже показали свої ескізи?
Людовік: Ні, поки що ні…
Жан-Поль: І це добре. Я хочу бути здивованим. Якби я робив це для Сен-Лорана, і він спостерігав, я б нервувався: "О боже, йому це не сподобається". Але я хочу, щоб Людовік залишався вільним у своїх ідеях і вірив у себе.
Людовік, як вам працювати з кутюрною модою? Які ваші враження?
Я обожнюю цей процес! Робота з ательє, створення вручну — це моє найбільше захоплення. Я люблю майстерність, яка стоїть за кожною річчю. І я вже бачу свій показ — це неймовірно захоплює. Але ще більше мене тішить думка про те, що ці речі житимуть на неймовірних клієнтах і стануть частиною історії Дому. Я вже думаю про індивідуальні замовлення для знаменитостей — це справжня мрія.
Що вас обох приваблює у використанні елементів шнурівки й акцентів на тіло? Це, здається, трохи фетишистський підхід, чи не так?
Жан-Поль: Мій інтерес до цього йде ще з дитинства. Коли я вперше побачив корсет своєї бабусі, я навіть не знав, що це таке. Тілесний сатин, шнурівка — це було щось загадкове й водночас привабливе. Вона розповідала, як вживала оцет, щоб затягнути талію. Ці спогади залишилися зі мною, і я подумав: "А що, як зробити сукню на основі корсета?". Це був час після унісекс-одягу, і я хотів знову підкреслити жіночий силует. І саме тоді Мадонна та Беатріс Далле захотіли носити такі речі — це було влучення в ціль.
Людовік: Що цікаво, Жан-Поль зробив революцію в моді завдяки корсету, а я став відомим через свої труси з люверсами. Дуже швидко ми обидва знайшли елемент, який став упізнаваним, навколо якого можна було побудувати цілий світ. Це не було випадковістю — це результат щирого бажання виразити моду по-новому, інакше. Спочатку я вивчав жіночий одяг і думав, що зосереджуся лише на ньому. Але зрозуміти, що мода може бути особистою історією, стало для мене справжнім відкриттям. Саме тоді я вирішив, що в моїй першій колекції хлопці носитимуть жіночий одяг — але це не виглядатиме як крос-дресинг. Вони мали природний вигляд у цих речах, і це надихнуло як чоловіків, так і жінок носити ті самі предмети гардероба. Це однозначно резонує з баченням Жана-Поля.
Жан-Поль: Спідниці для чоловіків. Я намагався зробити їх маскулінними, хоча це, звісно, річ із жіночого гардероба.
Людовік: Це також було питанням гендеру. Я виріс у досить консервативному 16-му окрузі Парижа, де навколо було чимало стереотипів щодо того, як має виглядати чоловік. Але я завжди відчував, що традиційний чоловічий одяг не підходить ані мені, ані моїй фігурі. Я хотів демонструвати своє тіло, і якоїсь миті зрозумів, що одяг, який я бачив на приголомшливих жінках, може працювати й для чоловіків. Тільки треба змінити підхід. І ось одного дня я приміряв ці речі на себе і подумав: "Вау, я навіть не підозрював, що це може так виглядати".
Людовік, як тобі вдається поєднувати такі різні естетики, як Ann Demeulemeester та Jean Paul Gaultier?
Я думаю, що у мене є власне бачення. Я виріс, обожнюючи моду і знаючи ці бренди як свої п’ять пальців. Коли я маю доступ до архівів, можу приміряти речі, відчути їх на собі, я дуже швидко вловлюю їхню суть. Це справжня пристрасть — віддати шану таким легендарним модним Домам. Хай то буде Ann Demeulemeester чи Jean Paul Gaultier, я завжди запитую себе: "Що б вони робили сьогодні, якби їм було стільки ж років, скільки мені, і вони жили в сучасних реаліях?".
Можеш дати нам підказку щодо того, що буде далі?
Ні, ні, ні! Є одна річ, яку, на мій подив, ще ніхто не використовував як референцію. Як для француза, це щось величезне. Я дуже чекаю на можливість показати це.
За матеріалом vogue.com
