На Маковія: про квіти в українській вишивці
Свято першого спасу в українській традиції супроводжується освяченням меду, маку, води та маковійських квіток. Про квітку як втілення поетичного народного світогляду спеціально для Vogue UA розповідають фахівці Музею Івана Гончара.
Малюнок Івана ГончараЛюдина "розцвітає" від радості, "в повному цвіті" перебуває у найкращій життєвій молодій порі, "моя квіточка" адресується найріднішим. Такі лінгвістичні метафори у відображенні життєвих подій – яскравий приклад ліричного сприйняття природи та її зв’язку з людиною в народній традиції. Квіткові візерунки на вбраннях українців також вражають своєю різноманітність. Проте, на відміну від словесних форм, (наприклад, "чарівної калини" та "цілющого цвіту папороті"), ідентифікувати походження та підвиди рослин на вбранні українців досить складно.
Чарівна зовнішня "невмілість" виконання рослин у декоративному мистецтві має своє пояснення. Неназваність знаків та спрямованість на стилізовані форми рослин, а не чіткі зображення, нагадують про часи, коли мистецтво не знало натуралізму. Давній рослинний орнамент не дає змоги побачити в ньому щось конкретне з того, що відомо нам із народного фольклору. Жодних зображень квітів, вінків чи букетів, які були атрибутами обрядів і святкувань. Ритуальне призначення вишитих квітів і вінків – це коло, яке було символом гармонії та круговерті часу і земного життя. Народна вишивка – це геометрія, тому навіть рослинний орнамент часто подавався достатньо графічно. Тож до ХХ століття в народній творчості не було реалістичних або сезонних зображення диких і культурних рослин, а головне завдання вишивки полягало у кодуванні символів, а не у прикрасах.
Читайте також:
