Вікторія "Авіцена", керівниця медичної служби "Азов Київ" — про те, як зберегти холодний розум на війні та чому читання рятує
Як зберегти життєстійкість в умовах війни та не занепасти духом – питання, яке на дев'ятий місяць повномасштабної війни цікавить усіх нас. Про те, що допомагає триматись на передовій і яка рутина з "мирного життя" морально рятує наших військових, ми розпитали Вікторію "Авіцену", керівницю медичної служби ССО "Азов Київ". До повномасштабного вторгнення Вікторія, лікарка за освітою, працювала в клініці "Добробут", а наразі відповіла на наші запитання з окопів Дніпропетровщини.
Вікторія "Авіцена"Зараз я дивлюсь на захід сонця і бачу рідний степ. Люблю його.
У цій фазі війни я з 24 лютого. Рішення піти воювати було свідомим. Звичайний день тут для мене такий самий, як і в цивільному житті. Я намагаюся максимально виконувати те, що від мене залежне. Найприємніше з цивільного життя, що захотілося забрати сюди – це читання книг. Вони тимчасово перемикають тебе на інші думки. З книжок одразу взяла з собою "Історію ідеї Європи" Федеріка Шабо. Зараз читаю "Танці на кістках" Андрія Сем'янківа.
Про страшні моменти сьогодні згадую з усмішкою. Бо все, що було страшним і згадується, закінчилося добре. Як каже мій побратим: "Якщо ми можемо жартувати про те, як стрибали в зерно, втікаючи від ворожої авіації, значить, авіація була неточна, а ми – з хорошою удачею". Тримаюся завдяки підтримці тих, хто розуміє мій вибір.
Найскладніше зберігати холодний розум. Якщо є масові поступлення поранених – не рватися до тих, кого ти знаєш, а раціонально надавати допомогу за пріоритетами. З приємного – це можливість пізнавати людей. Медицина на війні – це не лише про допомогу пораненим, це і про підтримання здоров'я і повернення в стрій. Тому медичний пункт – це місце історій життя людей. Справжніх історій справжніх людей.
Я прихильниця твердження, що хтось один не може врятувати життя бійця. Це комплексна робота – починаючи від самого бійця і закінчуючи його побратимами, які його чекають у стрій і займаються його психологічною реабілітацією, самі того не усвідомлюючи.
Наприклад, у нас був випадок, коли боєць отримав важке уламкове поранення нижньої кінцівки з її переламом. Сам почав надавати собі допомогу, наклав турнікет. Після цього втратив свідомість. Двоє побратимів перетягли його до окопу, знайшли ще інші ушкодження і згідно протоколу надали йому допомогу. Обозний, який за сумісництвом є чудовим водієм, за рахунок маневрів влетів в район посадки, завантажив бійця на позашляховик і доправив на пункт збору поранених. Там уже ним займалися ми, доправили до лікарні, підтримуючи його стан у дорозі. Водій, якій вів медевак (за рахунок вправного володіння автомобілем) устиг проскочити обстріл шляхів евакуації і цілими довезти всіх пасажирів машини до лікарні. Там пораненим займалася група профільних фахівців. Як бачите, кількість людей, які брали участь у порятунку, є чималою. І без внеску кожного з них бійця можна було втратити на будь-якому етапі. Він зараз завершує процес реабілітації і обов'язково повернеться до нас.
На початку, в лютому, не вистачало всього. В перші дні медичні наплічники збиралися за принципом "треба все і сам наплічник". Наразі життя на фронті однозначно стало забезпеченішим. Цьому сприяла і держава, і волонтери. Колись мені з посилкою продуктів приїхала листівка, підписана дворічною дівчинкою Настею. Дуже гарно розфарбована. Вона про те, що нам варто тут бути. Бо є маленькі Насті, які надсилають листівки дорослим людям і кажуть, що люблять нас. Тому назад дороги нема. Тільки до повної руйнації імперії зла.
Загалом дуже багато людей нам допомагає. І це дарує усвідомлення міцного тилу. А без нього ми далеко не зайдемо. Тому велика вдячність "Жіночому ветеранському руху", "Leleka Foundation", друзям з Вінниці і столиці, полякам і тернополянам. Усім, хто вірив, сприяв і не припиняє цк робити.
Вікторія "Авіценна" – одна з багатьох тисяч українських жінок, які просто зараз захищають нас на передовій. Наблизити перемогу та підтримати захисниць з Жіночого ветеранського руху можна за посиланням.
Текст: Олена Бруцька
