Поділитися

Як Фонд "Дорога миру" зібрав у Парижі 5 млн гривень для ЗСУ

У Парижі відбулася друга благодійна вечеря на підтримку України, яку організував міжнародний фонд "Дорога миру".

Текст: Альона Пономаренко

Знаменитий мішленівський ресторан Pavillon Ledoyen на Єлисейських Полях у Парижі. До входу поспішає Фредерік Бегбедер з пакетами Assouline – там ексклюзивні примірники його фотоальбому, куди ввійшли рідкісні кадри з його несамовитих паризьких вечірок минулого. Фредерік подорослішав, та й вечірки сповнені нових сенсів: сьогодні це благодійна вечеря "Дорога миру" на підтримку України. А книжка – один з багатьох лотів, які допоможуть зібрати майже 5 мільйонів гривень уже до кінця вечері.

Алла Барановська, Фредерік Беґбедер та Аліса ХомерФото: Roman Gorbun

Господинями вечері були українки: засновниця благочинних вечорів Алла Барановська та амбасадорка фонду "Дорога миру" Аліса Хомер. До війни кожна мала успішний бізнес (в Алли це мережа салонів краси Clipse, де особливо зналися на колористиці й бездоганному манікюрі, Аліса –власниця мережі ресейл-сторів Luxury Second Life. Аллу, до речі, тегнути наразі неможливо: її інстаграм-сторінку з півмільйонною армією підписників заблокували через те, що вона постійно публікувала дописи про війну в Україні). Молоді жінки багато й важко працювали, проте блискавично поєднували роботу з родиною та світськими заходами. Сьогодні всі свої зусилля й енергію вони спрямовують на допомогу Україні.

Дівчата застосовують гастрономічну дипломатію: залучають українських шефів, влаштовують вишукані вечері з вхідними квитками, де подають класичні українські страви у витонченому виконанні шефів Ольги Мартиновської та Володимира Ярославського. Минула благодійна вечеря відбулася 8 червня в Празі: тоді вдалося зібрати понад 2 мільйони гривень на придбання автомобілів для ЗСУ. До підготування паризької вечері залучили легенду гастрономії, шефа Янніка Аллено, в доробку якого – шість зірок Мішлен. Власне, у Pavillon Ledoyen, яким нині керує Яннік, – три зірки знаменитого гіда.

Яннік АлленоФото: Roman Gorbun

Простір класичного білосніжного ресторану нині має інакший вигляд, ніж завжди: переважає синій з украпленнями жовтого й золотого, в кольорах українського прапора. На столах – гірки чорнозему (я присягаюся, це справжня українська земля – родюча й жирна, як масло), з якої "виростають" колосся пшениці та сині волошки.

Фото: Viacheslav Lyzhov

Для оформлення залучили флористів-біженців, яким надавала підтримку платформа Bloomenty, Selena Rai та Engineered Arts. За втілення креативних ідей у реальність також відповідали українці – Mopis Agency.

Фото: Roman Gorbun

Публіка – не така, як завжди в Pavillon Ledoyen; я бачу знайомі обличчя з України, всі щасливі зустрітися, проте очі у всіх – сумні. Чи не кожен гість підтримує українських дизайнерів та крафтярів. На Наталії Згуровській – знамените кольє-колосок Bevza, на Тані Кодзаєвій – жакет sustainable-бренду Oversized Studio. В блакитній сумці Ольги Конової – колоски. Шеф Володимир Ярославський – у вишиванці. У вишиванці і я сама. Це косівська вишиванка мого чоловіка – я вдягаю її на знак підтримки в розлуці.

Сьогодні в меню паляниці, які смакують краще, ніж будь-який французький хліб; крихітні голубці з кропивою та підкопченою сметаною; борщ; мінівареники з качиним лівером та полтавською грушею. На десерт подають медовик з гречаним морозивом. Мова їжі – це мова любові, яку розуміють усі. І іноземці також.

БорщФото: Roman Gorbun

Нещодавно в медіа почали охоче транслювати думку, що начебто Захід втомився від війни та від допомоги Україні. Проте цитувати цей наратив, що його, найімовірніше, розробили російські пропагандисти, не варто. Адже Україні допомагають – охоче й багато. Інша річ, що never enough: щоб здолати ворога, ми потребуємо більше. Але оскільки в українців фізично закінчуються кошти, потрібні додаткові джерела. Саме тому Алла Барановська за підтримки чоловіка Миколи Тищенка, засновника фонду "Дорога миру", постійно залучає нових людей, щоб збирати гроші на допомогу ЗСУ.

Олів’є Мулірак, Алла Барановська, Ека Згуладзе-Глуксманн, Мален Ридаль та Микола ТищенкоФото: Roman Gorbun

Звісно, це складно: іноземцям морально легше давати гроші на гуманітарні цілі, а не на зброю чи підтримку ЗСУ. Проте "Дорога миру" ламає упередження – і вперто йде до своєї мети. Мета цієї вечері – зібрати гроші на автівки для оборони Миколаєва. З цим запитом до Тищенка звернувся голова військово-цивільної оборони міста Віталій Кім.

Відеозвернення Віталія КімаФото: Roman Gorbun

Кім виставив на аукціон свій лот – марку з руським кораблем, виготовлену в металі, з власним автографом. Не минає й п’яти хвилин, як її купують за 7 тисяч євро.

Та сама марка з російським кораблемФото: Roman Gorbun

До сліз проймає те, що нарівні з французами лоти виборюють українці. Виснажені війною, з витраченими заощадженнями, але незламні. Аліна Френдій, українська інстаграм-блогерка з мільйонною авдиторією, купує картину українського митця. Я знаю, що Аліна з чоловіком постійно збирають кошти й донатять на ЗСУ, та, як усі українці, вірять, що можна й треба робити більше.

Аліна ФрендійФото: Roman Gorbun

Серед лотів можна було помітити футбольну форму, м’яч і кубок Яремчука: родина футболіста активно підтримала вечерю.

Фото: Roman Gorbun

Фото: Roman Gorbun

Фото: Roman Gorbun

Почесним гостем вечора став повноважний посол України у Франції Вадим Омельченко з родиною.

Микола Тищенко та Вадим ОмельченкоФото: Roman Gorbun

Вів вечір Тимур Мірошниченко. За музичний супровід відповідала Дар’я Миколенко, солістка Київської опери та резидентка Женевської опери. Наприкінці вечора на сцену вийшла Тіна Кароль. Її "Чорнобривцям" підспівував весь зал. Вторговані з продажу квитків та зібрані на аукціоні 5 млн гривень спрямують на закупівлю автівок для оборони Миколаєва. Частину коштів передадуть до фонду United24, ініціативи президента України Володимира Зеленського.

Вечеря позаду, ніч потроху накриває Париж. Уперше за минулі 5 місяців я не зважаю на комендантську годину. "Доброго вечора, ми з України", – наздоганяє з темряви веселий голос. Це чоловік моєї доброї знайомої Даші. У нього в руках бачу той самий пакет Assouline з книжкою Бегбедера – виграний благодійний лот. Даша щасливо усміхається, хоча десь у минулому житті, напевно, раділа б сумочці Chanel. Проте сьогодні в українців інші пріоритети, інші цілі, інше життя. Але всі ми йдемо дорогою миру. Бо світло має перемогти темряву.