Які відмінності мають побачення за кордоном: власний досвід Аліни Врублевської
У 20 років я поїхала навчатися на магістратуру в Варшаві. Це був вік, коли я тільки починала розуміти, що викликаю активну зацікавленість в оточуючих чоловіків. У тому віці знайомства та побачення були, певною мірою, грою та інструментом пізнання себе. Мої перші стосунки будувалися саме з іноземцями — адже понад три роки я жила за кордоном. Мушу визнати, на побаченнях с українськими чоловіками я була буквально кілька разів, а у недовгих стосунках — може, раз.
Основна культурна відмінність дейтингу за кордоном — в очікуваннях обох сторін. Більшість чоловіків на заході звикли, що жінки прагнуть незалежності та рівності (і що західніше, то більш зростає цей тренд). Наприклад, жінка в Америці може сприйняти пропозицію чоловіка заплатити за неї в ресторані як образу. Звичайно, всі люди різні, але загальний патерн саме такий.
Мені ж із дитинства вкладали очікування, що чоловік мусить завжди платити за жінку (це не про фінансову залежність, а про певне джентльменське ставлення). А ще, якщо за пару побачень мені нічого не подарували, то це точно програшний варіант (знов-таки, тут не про меркантильність, а про турботу — адже "дорогий не подарунок, дорога увага"). Так вихована не тільки я, а й велика кількість українок, це закладено на якомусь ДНК-рівні. На мою думку, це одна з причин, чому іноді очікування жінок за кордоном не справджуються, а фемінізм часто сприймається як пряма загроза.
Про речі, що принципово відрізняються
Все залежить від кожної окремої людини. Мені, наприклад, жодного разу проактивно не пропонували розділити рахунок. Проте зараз це можу зробити я. Якщо після побачення я впевнена, що людина мене не зачепила, я люблю закривати свій рахунок самостійно. Колись в Києві я зустрічалась з хлопцем з Берліну. Після місяця побачень він запросив мене до себе. Оскільки це було після вечірки, де ми пили алкоголь, він кілька разів зупиняв мене та чітко питав, чи дійсно я згодна прийти до нього додому, та якщо я хочу, він просто викличе мені таксі. Тоді мені здалося, що це дуже дивна поведінка, а зараз розумію, що це був кращий приклад поведінки чоловіка, який мені зустрічався.
Про епік фейли
Напевно, одним з найбільших епік фейлів було побачення в Києві, на яке я прийшла необдумано та спонтанно, не перевіривши соцмережі людини. Чоловік був абсолютно не схожим на свої фото. Я завжди дуже боюся образити людину, тому, здається, я навіть трохи посиділа на тому побаченні, але потім пішла, пославшись на справи.
Якщо чесно, я завжди була настільки впевнена у своїх внутрішніх відчуттях щодо людей, що ніколи не мала плану Б; наприклад, як роблять дівчата — "маякують" подрузі, яка потім передзвонює та каже, що сталося щось термінове, — і отримують привід піти.
Зараз, коли мені 30, я вже не маю проблем відкрито та особисто сказати людині, що мені з нею не цікаво. Вважаю, що навчати дівчат відкрито говорити "Ні", а не прикриватися відмовками — дуже важливо.
Про хороший досвід
Я комунікабельна, завжди тримаю відкритим місце для нових знайомств. І загалом вважаю, що ми притягуємо схожих людей нашою енергетикою.
Кілька років тому я познайомилася в Тіндері з чоловіком з Коста-Рики, який вже багато років мешкав у LA. Я тоді щойно завершила стосунки, і мені було просто в кайф поспілкуватися з цікавими людьми. Він був на 12 років старшим, але теж працював у сфері реклами та маркетингу, мав чудове почуття гумору, ну і, звичайно, був дуже привабливим. Вже за тиждень переписування він запросив мене на "побачення" через FaceTime. Зранку, перед цією відеозустріччю я прийшла на роботу в офіс, і мені доставили пляшку червоного вина з запискою, що він дуже чекає зустрічі. Після цього FaceTime вже за тиждень у нас сталося перше побачення в Парижі, — він майже одразу купив квитки, щоб познайомитись та провести час разом і, що було для мене дуже важливо, забронював окремі номери в готелі. Це був чудовий досвід, який згодом переріс у стосунки. Наше друге "офлайн" побачення сталося вже в Мексиці.
Попри те, що стосунки на відстані не пережили карантину, ми й зараз у досить близьких дружніх стосунках. Можемо зідзвонюватись та давати одне одному поради в бізнесі та відносинах. Також він дуже підтримував мене на початку повномасштабного вторгнення й навіть пропонував перевезти мене та моїх батьків до Коста-Рики.
З моїм колишнім хлопцем я також познайомилась через застосунок для знайомств два роки тому. Я вперше поїхала відпочивати до Мармарісу одна, але на другий день вирішила перевірити повідомлення. У нас зав’язалася розмова з одним хлопцем, і зранку наступного дня він прилетів до мого готелю, щоб познайомитися. Після цього ми зустрічалися майже рік.
Крутих знайомств через dating-застосунки я маю ну дуже багато. З багатьма людьми ми могли навіть ніколи не бачитися, тільки переписуватися, але мати ділові відносини через спільний проєкт. А нещодавно я вперше зустрілася на каву в Берліні з хлопцем з Манчестеру, з яким ми переписувалися майже 7 років. Надсилали одне одному книжки та листівки. Вони з другом навіть колись допомагали мені готуватися до співбесіди в міжнародну компанію.
Застосунки для побачень чи класичні офлайн-знайомства?
Пам’ятаю, коли тільки Tinder набирав обертів, подруги казали мені, що це все не по-справжньому та що там сидять тільки ті, хто хоче швидкого сексу. Але ж справа не в застосунках, а в людях. Люди — різні.
Застосунок дає в сотні разів більше опцій для зустрічей, тому, звичайно, кількість "не твоїх" людей, що трапляється на шляху, теж зростає. В побаченнях, як і в житті, не треба перекладати невдалий досвід на всіх наступних партнерів. Бо навіть в невдалих взаємодіях завжди беруть участь двоє.
Для мене знайомства через застосунок завжди були класною можливістю зробити домашню роботу — попросити посилання на соцмережі, проаналізувати профіль, оцінити соціалізацію людини та контент, який вона постить. Вважаю соціальні мережі відображенням внутрішнього світу людини, тому, якщо ваші бачення збігаються, цьому побаченню можна дати шанс.
А на вулиці я не знайомлюсь ніколи — мене це чомусь лякає.
Про те, як за кордоном сприймають зовнішність
Мій дрескод в Києві та Берліні сильно відрізняється. Жінки на Заході справді відчуваюсь себе більш розслаблено в плані косметики та одягу. Особливо у Німеччині, де я зараз, переважна більшість жінок не фарбуються, носять розслаблений одяг. Наші дівчата мають інший підхід.
Про те, що ускладнює побачення в Європі
Різниця в менталітеті, а особливо в очікуваннях жінок, може сильно ускладнювати стосунки. Західні чоловіки звикли до переважно партнерських, рівних стосунків. Тому, якщо в базових очікуваннях жінки є сценарії в стилі казок Шарля Перро, то її може чекати сильне розчарування. Я особисто вважаю прагнення до рівності у відносинах важливим і сучасним підходом. Якщо щось і можна запозичити із західного досвіду відносин, то це — точно. А поняття порядності — воно точно міжнародне.
Про безпеку
Обережними треба бути завжди, навіть якщо ви йдете на побачення зі знайомою людиною: написати друзям, куди ви йдете та з ким, надсилати посилання на соцмережі та геолокацію. Завжди стежити за своїми напоями, краще не пити з бокалів, які приніс не офіціант. Це знижує вірогідність того, що вам щось підмішають. Я навіть чула про спеціальний лак для нігтів, який змінює колір, якщо в бокалі є сторонні хімікати — ніготь просто треба на секунду опустити в келих. Сідаючи в таксі, варто ділитися з довіреною особою номером машин, маршрутом та даними водія. Не сідати одній в таксі напідпитку.
Звичайно, з віком я стала набагато більш свідомою та обережною, але щиро вірю, що це правила актуальні для всіх ґендерів і всіх віків. Супер, коли все супер, але, на жаль, реалії можуть бути досить страшними.
