Цвіт нації: кого Україна втратила в урочищі Сандармох 87 років тому
Українська культура століттями бориться з російським гнітом за свою ідентичність. Її намагалися стерти, заборонити, знищити фізично, вбиваючи цвіт нації – людей, які цю культуру творили. В дні пам’яті згадуємо імена тих, чиє життя обірвалося там, в урочищі Сандармох – де 27 жовтня та 1-4 листопада, було розстріляно 1111 осіб, серед яких цвіт української інтелігенції.
З 5 серпня 1937 року вступила в дію постанова Політбюро ЦК ВКП(б) "Про антирадянські елементи". Розпочалися масові вбивства людей, так званих "ворогів народу": письменників, художників, митців, вчених, інженерів, військових. Їхні судові справи були сфабриковані — людей засуджували за участь у вигаданих організаціях та підготовку уявних диверсій. Вирок один – смертна кара.
У 1937 році, в розпал червоного терору, в урочищі Сандармох у далекій Карелії відбулася одна з найбільших каральних операцій НКВС. Всього за кілька днів з 27 жовтня по 4 листопада тут відбувся наймасовіший розстріл української інтелігенції. НКВС розстріляло 1111 людей, зокрема 287 українців і близько пов'язаних з Україною осіб. Тоді режим убив Леся Курбаса, Миколу Куліша, Валер'яна Підмогильного, Марка Вороного, Миколу Зерова та інших яскравих постатей українського відродження 20-х років ХХ століття. Загалом же у цьому страшному лісі було знищено близько 10 тисяч людей 58 національностей та етнічних груп. Згадуємо видатних особистостей, яких Україна втратила в ті страшні дні.
Лесь Курбас
Лесь Курбас – режисер, актор, теоретик театру, фундатор модерного українського театру. Він знав 8 іноземних мов, заснував 6 нових театрів та першим серед радянських діячів отримав Паризьку театральну відзнаку. Був заарештований та ув'язнений на 5 років за звинуваченнями в участі у контрреволюційно-терористичній Українській військовій організації і за намір убити другого секретаря ЦК КП(б)У. На засланні режисер не припиняв творити — поставив близько десяти п’єс. В 1937 році його разом із товаришем Миколою Кулішем розстріляли на Соловках в урочищі Сандармох. А дружині Валентині Чистяковій повідомили, що чоловік помер від інсульту. До кінця своїх днів, вона так і не дізнається справжньої причини смерті Леся Курбаса.
Валер’ян Підмогильний
Валер'ян Підмогильний — письменник, редактор, один з найвизначніших українських перекладачів французької літератури. Зачинатель психологічного реалізму в літературі українського відродження, автор знаменитих романів – "Місто" та "Невеличка драма". Його заарештують за звинуваченням: "участь у роботі терористичної організації, що ставила собі за мету організацію терору проти керівників партії". Засуджений на термін 10 років з конфіскацією особистого майна. Але через два роки буде розстріляний в урочищі Сандармох.
Микола Куліш
Микола Куліш – український письменник, режисер, драматург, представник Розстріляного відродження. З середини 1920-х років Куліш стає однією з центральних постатей українського літературного, громадського і мистецького життя, а також центральною постаттю тодішньої української драматургії. Тому у листопаді 1926 року його було обрано президентом "ВАПЛІТЕ" і до січня 1928 року він обіймав цю посаду. Куліш близько товаришував з Курбасом та плідно співпрацював з театром "Березіль". З початком 1930-х більшість його творів, що доти були популярними, зазнають великої критики збоку влади. Перед похоронами друга, його заарештують органи НКВС, і звинуватять у приналежності до націоналістичної терористичної організації та зв'язках з ОУН. Виїзною Військовою колегією Верховного суду (разом з В. Підмогильним, Г. Епіком, Є. Плужником та ін.) засуджений до 10 років Соловецьких таборів. За постановою особливої трійки НКВС по Ленінградській області розстріляний в урочищі Сандармох.
Микола Зеров
Микола Зеров – поет, літературознавець, професор, лідер "неокласиків" та перекладач античної поезії. Восени 1923 року він став професором Київського інституту народної освіти. У цей час увійшов до елітарного гуртка діячів української культури, що сформувався довкола Георгія Нарбута, на зібраннях якого обговорювалися проблеми розвитку української літератури, малярства, графіки. Глибоке проникнення у філософську сутність буття, вишукана мова, висока літературна майстерність Зерова вражала сучасників та цікавила тодішню владу. 1925 рік можна вважати вершиною його літературно-критичної діяльності. Тільки журнал "Життя і революція" надрукував 17 його матеріалів. А ще ж були публікації в інших часописах, виступи, лекції перед студентами. У 1926 року розпочалися політичні гоніння неокласиків, в тому числі й Зерова. В ніч проти 28 квітня 1935 року Зерова заарештовано та засуджено на десять років позбавлення волі у виправно-трудових таборах з конфіскацією приналежного йому майна. Через два роки рішенням особливої трійки УНКВС по Ленінградській області був "засуджений" до розстрілу, який відбувся в урочищі Сандармох.
Степан Рудницький
Степан Рудницький – український географ, етнограф та академік. Особлива його заслуга в тому, що він започаткував картографічний напрямок в українській географії. Завдяки йому Україну чи не вперше було представлено в картографічних працях як цілісну просторову одиницю. Рудницький викладав у львівських гімназіях, був професором економічної географії Академії торгівлі у Відні та деканом філософського факультету у Вищому педагогічному інституті ім. Драгоманова в Празі. У 1926 приїздить до УРСР, де очолює кафедру топології і картографії Геодезичного інституту в Харкові, а у 1927 — організовує Український науково-дослідницький інститут географії і картографії. Така бурхлива діяльність академіка привертає увагу органів НКВД. В 1933 році його заарештують та звинуватять у приналежності до контрреволюційної організації та шпигунстві, засудять до п'яти років позбавлення волі. 3 листопада 1937 року розстріляють в урочищі Сандармох.
