Чому варто подивитися "Такі дрібниці" — блискучий фільм про колективну травму з Кілліаном Мерфі
3 квітня в український прокат виходить одна з головних стрічок року — ірландська драма "Такі дрібниці" з Кілліаном Мерфі в головній ролі (він також є продюсером стрічки). Фільм подивилася кінокритикиня Єлизавета Сушко та розповідає, чому його не можна пропустити.
Історична драма "Такі дрібниці" Тіма Мілантса, режисера популярного серіалу "Гострі картузи", — "тихий", непафосний фільм, що порушує чутливі для ірландського суспільства питання. Стрічка знята мінімалістичними засобами та дає глядачеві насолоду від хорошого непафосного кіно. Робота не має на меті дивувати чи спантеличувати — втім дивує і вражає. В основі стрічки лежить однойменна новела ірландської письменниці Клер Кіган 2021 року, що потрапила у шортлист Букеровської премії — історія про чоловіка, який йде проти системи. Новела розповідає, зокрема, про неприємну сторінку в історії Ірландії: існування "пралень Магдалини", які керувалися римо-католицькими установами з 1820-х до 1996 року нібито для виправлення "негідних молодих жінок", але насправді це були виправні центри.
"Такі дрібниці" — перша продюсерська робота Кілліана Мерфі. Два роки тому його дружина, художниця Івонн Макгіннесс побачила ірландську стрічку "Тиха дівчинка" про складну долю прийомної дитини на основі оповідання Клер Кіган, що була номінована на "Оскар" в категорії найкращий міжнародний фільм. Творчість Клер Кіган зацікавила її — і вона порадила іншу її книгу, "Такі дрібниці", для першого продюсерського проєкта чоловіка. Мерфі зібрав команду тих, кому довіряв і з ким зробив свої найбільш успішні фільми, — продюсера Аллана Молоні ("Щедрість Перрʼе"), Метта Деймона та Бена Аффлека, чия продюсерська кампанія Artists Equity підтримала "Такі дрібниці", і запросив до роботи режисера Тіма Мілантса, з яким понад 10 років пліч-о-пліч співрацював над серіалом "Гострі картузи".
Фільм Мілантса розповідає страшну історію про "Пральні Магдалени" — виправні заклади для "занепалих жінок", які існували століттями в Ірландії, — очима рятівника, а не жертви чи насильника. Події фільму відбуваються на Різдво 1985 року. Ми слідкуємо за рутинним життям Білла (Кілліан Мерфі). Його пʼятеро доньок отримують освіту, вони разом вечеряють та обмінюються подарунками на Різдво. Все змінюється, коли в сараї монастиря, куди він щоранку привозить вугілля, він знаходить молоду дівчину. Змерзла, голодна та побита виховательками-монахинями, вона провела там не одну ніч. Це змінює Білла — попри страх і непевність, він починає діяти.
На пресконференції, що передувала прем'єрі, Кіллан Мері зазначив про те, що саме мистецтво мусить допомогти суспільству порушувати складні та раніше табуйовані питання.
"Я думаю, що Ірландія досі рефлексує над цією травмою. І я впевнений, що мистецтво може бути дійсно корисним для загоєння цієї рани. Знаю, що книга, безперечно, мала величезний успіх в Ірландії. Здавалося, що всі її прочитали. Вважаю, іронія цієї книги полягає в тому, що вона щороку популярна в Ірландії знову і знову. Мій герой — християнин, який намагається зробити християнський вчинок у неблагополучному християнському суспільстві. І це ставить багато запитань про співучасть, мовчання і сором. Але водночас я щиро вірю, що обов’язок мистецтва полягає не в тому, щоб відповідати на ці запитання, а в тому, щоб провокувати їх", — каже Кілліан Мерфі.
"Такі дрібниці" зосереджено на психологічному образі Білла та його внутрішній трансформації, адже для нього піти проти системи — фактично геройський вчинок. Білл пережив багато болю в дитинстві — у нього були складні стосунки з матерію, вона мало піклувалася про сина, будуючи своє особисте життя, і померла, коли він був ще дитиною. Попри все, Білл став чесним та турботливим чоловіком і батьком, хоча й дуже невпевненою в собі людиною. Ця невпевненість на початку заважає йому насмілитися допомогти дівчині, яку він знайшов в сараї, — йому здається, що краще закрити очі на те, що коїться, ніж порушувати складні питання. Але зрештою герой наважується допомогти — суспільство тим часом продовжує робити вигляд, що нічого не відбувається.
Людяність — ключова риса нового ірландського кіно. Так само, як і Білл, герої оскарівської драми Мартіна Макдони "Банши Інішеріна" режисера Мартіна Макдона багато страждають, часто не наважуються на певні вчинки, проте саме цією вразливістю викликають симпатію. Символічно, що у фільмі "Такі дрібниці" роль Білла, яким рухає насамперед людяність, грає саме Кілліан Мерфі — актор, що міг би мати всі бонуси Голлівуда, проте замість того кілька років тому залишив Лондон та переїхав в маленьке містечко поблизу Дубліна, аби бути ближче до своєї родини та батьків.
"Такі дрібниці" у прокаті з 3 квітня.
