"В екстремальних умовах допомагає нестандартний підхід до проблем": інтерв'ю з архітектором Славою Балбеком
Cлава Балбек — 39-річний архітектор, засновник майстерні дизайну інтер'єрів balbekbureau, волонтер і військовий — розповідає про місію архітектури та стратегію відбудови понівечених українських міст.
Вишиванки, мотанки, кераміка — культурні коди й самобутні атрибути типової української домівки, скажімо, десь у Косові. Перелічуючи ці речі, уявляєш сині гори, зелені полонини, а, якщо дати волю фантазії, чуєш і звук трембіти. Однак зупинімося і змінімо контекст: довкола — несамовита хуртовина, люті морози й суцільна крига. Так, ця українська "хата" розташована не деінде, а в Антарктиді, поряд зі станцією "Академік Вернадський".
Йдеться про інсталяцію "Дім. Спогади", на яку авторів — архітектурну студію balbek bureau і бюро "Майстерня Чудес" — надихнула традиційна українська оселя. Аби познайомити гостей антарктичного острова Галіндез — а їх там щороку буває близько 4 000 — з нашою культурою, на стінах будинку розмістили мініекспозицію з українськими артефактами. Вони надійно захищені та залиті епоксидною смолою: запобіжних заходів вжито не лише через специфічні погодні умови, а й задля того, щоб пінгвіни не розібрали сувеніри собі на гніздування.
"Нашим завданням було створити символ, що відсилав би до національної культури, — розповідає Слава Балбек. — Ми зробили інсталяцію – профільну конструкцію сільської хатинки, яка нагадуватиме нашим полярникам про рідний дім, а мандрівників надихатиме на подорож до України".
Я був на "нулі", і в мене не виникало дилеми, чи варто йти воювати
Масштабний проєкт мали реалізувати ще минулого року. Всі деталі конструкції перевезли до Одеси й завантажили на криголам "Ноосфера", який 28 січня 2022-го вирушив до Антарктиди. За місяць туди збирався летіти і Слава Балбек з приятелем і співавтором проєкту Дмитром Зінов’євим, але велика війна змусила відкласти задум аж на рік. Ми спілкувалися зі Славою телефоном у лютому — якраз коли він нарешті вирушив у подорож. Вона тривала два тижні: з чилійського порту Пунта-Аренас на літаку Слава з Дмитром долетіли до острова Кінг-Джордж, там пересіли на туристичний лайнер, що прямує вздовж берегів Антарктиди, а вже з нього за чотири дні — на шлюпку, яка доправила до острова Галіндез.
2022 рік для Слави минув у волонтерській роботі. Влітку він пішов у військкомат і підписав контракт із ДФТГ (Добровольче формування територіальної громади). "Ця угода передбачала досить гнучкий графік, це як воєнне волонтерство: коли є бойові накази, ти виконуєш завдання для конкретної частини". Як волонтер Слава переганяв автівки, евакуйовував людей, розвозив їжу. Міркуючи над запитанням, який зі скілів архітектора міг йому стати у пригоді на полі бою, Слава каже: системна логіка. "Це те, що в мене є, і те, що я вважаю корисним. Ще в екстремальних умовах допомагає креативне мислення, нестандартний підхід до проблем. Я був на "нулі", і в мене не виникало дилеми, чи варто йти воювати".
Частиною волонтерської діяльності стала й соціальна архітектура. Слава Балбек — один із найвідоміших архітекторів України. Його студія balbek bureau створює дизайни просторів, закладів і квартир, виготовляє артоб'єкти і поліпшує громадські місця. До війни бюро започаткувало ініціативу SIDAA (Social Impact Design and Architecture), спрямовану на підвищення комфорту українських міст. А минулого року balbek bureau, осмислюючи події в країні, відреагувало на них новими проєктами. Одним із найрезонансніших став "Відкритий перелом" – концепція меморіального комплексу навколо зруйнованого мосту біля Ірпеня. Ще один — RE:Ukraine, який розв’язує архітектурні питання: знищене відбудовують, вціліле не чіпають.
"Нині для мене слова "знищити" та "позбутися" табуйовані, — каже Балбек. — Нам треба стільки полагодити, що мені здається недоречним щось руйнувати, аби довести важливість котроїсь архітектурної думки". Наразі ініціатива RE:Ukraine складається з трьох частин: Housing (створення модульного тимчасового житла), Monuments (захист пам’ятників) і Villages (онлайн-конструктор, який спрощує відбудову села, зберігаючи його органічний образ).
Нині для мене слова "знищити" та "позбутися" табуйовані. Нам треба стільки полагодити, що мені здається недоречним щось руйнувати, аби довести важливість архітектурної думки
Проєкт RE:Ukraine побудований за певною логікою — фактично як піраміда Маслоу. Чільне місце посідає людина, що перебуває в небезпеці, для якої важливими є житло й харчі. Далі — суспільство, з яким вона починає взаємодіяти, задовольнивши базові потреби. На цьому етапі люди вже готові до роботи — лагодити своє житло, захищати його, допомагати іншим. На третьому рівні — довкілля. Коли людина дещо адаптувалася, вона цікавиться тим, що її оточує, і думає, як зробити так, щоб працювали магазин, парк, дитячий майданчик. На четвертому — візуалізація: людина має бачити, що її очікує. Нарешті, останнє — це фізична відбудова: коли нагальні проблеми розв'язані, зв'язок із друзями встановлений, ти призвичаївся до довкілля, тоді можеш витрачати свій ресурс на реальні дії. "У цьому контексті місія архітектури — передусім соціальне відновлення, адже разом із домівкою людина втрачає соціальні зв’язки, — підкреслює Балбек, — а це набагато гірше за втрату квадратних метрів".
Поки волонтери й організації локально закривають потреби тих, хто залишився без житла, українські та світові архітектори, як-от Роберт Малл чи Норман Фостер, ретельно готуються до відбудови понівечених міст. "Якщо за кордоном є люди, які готові витрачати свій час, щоб утілити цей задум, шана їм і велика подяка. Ми цього дуже потребуємо, і для архітекторів у нашій країні тепер є колосальні можливості, — каже Балбек. — Однак не можна відбудовувати велике місто, не дбаючи про навколишні села; не можна вкладати мільярди доларів у інфраструктуру кварталу, якщо сам він абиякий. Це складні комплексні питання, які вимагають системного підходу. Але те, що до таких проєктів хочуть долучитися відомі архітектори, багато про них говорить. Врешті-решт, роботи в нас вистачить усім".
Розмовляла: Марія Халізєва
Записала: Марина Шулікіна
Фото: Vasylyna Vrublevska
