"У цих архівах є справжні шедеври: деякі з фотографій, представлених на цій виставці, стали культурними феноменами. І вони досі залишаються джерелом натхнення для багатьох", — сказав Франсуа-Анрі Піно у Венеції під час приватного огляду "Хронорами", експозиції, присвяченої 70-річній колекції архівних світлин та ілюстрацій Condé Nast.
Представлена в Pinault Collection Palazzo Grassi за підтримки Saint Laurent, виставка Chronorama демонструє, як фотографія може стати культурним позачасовим символом, який інформує, збагачує та створює можливості для майбутнього. Експозицію, куратором якої є Матьє Юмері, наповнює близько 400 робіт, опублікованих у виданнях Condé Nast, зокрема у Vogue, Vanity Fair, House & Garden, GQ, Mademoiselle і Glamour між 1910 і 1979 роками.
Експозиція відкривається роботами золотої доби модної ілюстрації — з Гелен Драйден, Джорджа Вулфа Планка і Едуардо Гарсіа Беніто як зірок свого часу. Потім виставка розгортається до епохи фотографії через зображення Едварда Стайхена, Береніс Ебботт, Сесіла Бітона, Лі Міллер, Андре Кертеса, Горста П. Горста, Діани Арбус, Ірвінга Пенна, Гельмута Ньютона і Девіда Бейлі серед інших. "Хронорама" стала вичерпним і показовим історичним збірником культурної та соціальної еволюції в XX столітті.
Серед усіх робіт, представлених в межах експозиції, складно визначити найзнаковіші: майже кожне фото надзвичайне. Варто й уявити, що знімання кожного з цих зображень зайняло незліченну кількість годин на підготовку, перш ніж була натиснута кнопка спуску затвора. Проте серед кількох особливо помітних зображень можна виділити знімок 1911 року, зроблений Полом Томпсоном. Він зняв героїню-феміністку докторку Мері Едвардс Вокер, яка була, як не дивно, першою жінкою, котра носила штани на публіці в Сполучених Штатах. Чи портрет Чарлі Чапліна 1921 року, що розкриває прямолінійність чоловіка, який став найбільшою зіркою свого часу. Стилізоване зображення Жана Кокто за роботою, надзвичайно трансгресивний знімок радикальної скульпторки Рене Синтеніс і фото Жозефіни Бейкер завершили цей етап виставки.
Пізніше глядач бачить фото Лі Міллер, Грети Гарбо, Джоан Кроуфорд, Елізабет Тейлор та багатьох інших. Надзвичайні натюрморти Ірвінга Пенна складені так само шедеврально, як будь-яка робота когось зі старих майстрів. У серпні 1933 року в історії з’явилася перша дівчина з обкладинки Vogue Тото Купмен — її фото теж можна побачити на "Хронорамі". Далі експозиція повільно розгортається через воєнний час, розквіт культури 1950-х, 60-х і 70-х років за участю Коко Шанель, Дюка Еллінгтона, Артура Еша, Карла Лагерфельда, Катрін Денев — усіх їх можна побачити в той чи інший момент життя через оригінальні знімки фотографів.
З цією розгалуженою візуальною історією перемежовуються роботи сучасних художників, Еріка Н. Мака, Джулії Андреані та Тарри Крайнак, які працюють над створенням уявного ракурсу XXI століття на цій величезній ретроспективі.
"Як редакторка я завжди дивлюся вперед і на майбутнє. Але коли я споглядала цю справді виняткову колекцію, можливо, найбільших, найлегендарніших фотографій XX століття, зізнаюся, я відчула ностальгію за іншою епохою, — сказала Анна Вінтур. — Я згадую той час, коли великий Ірвінг Пенн фотографував майже без нікого навколо себе: лише асистент, редактор Vogue, модель і його вимогливі стандарти. Я думаю про Гельмута Ньютона з його маленькою камерою та надзвичайно оригінальною точкою зору. Він був настільки сексуально розкутим, що читачі Vogue скасовували сотні й сотні підписок. Александр Ліберман, який першим привів мене до Condé Nast і був нашим легендарним редакційним директором, замовив чимало робіт, які ви бачите тут. Він завжди казав: "Вибирайте фотографії, які запалюють сторінку". Зрештою завдяки такому підходу ці фото увійшли в історію".
"Хронорама" відкрита для відвідувачів у Палаццо Грассі з 12 березня до 7 січня 2024 року.
