Дизайнерка Анна Октябрь — про шлях до тіла мрії
Дизайнерка Анна Октябрь будує тіло своєї мрії за допомогою медикаментозного схуднення, контролю раціону та інтенсивних тренувань. Нам вона розказала свою історію.
Останні кілька років я мала одне вперте заповітне бажання – позбутися десяти кілограмів. Я загадувала його на молодика, на день народження, на затемнення, переписувала з блокнота в блокнот. Намагалася харчуватися правильно – і навіть полюбила спорт: ходила на бокс, у тренажерний зал, а згодом перейшла на персональні тренування. Усе марно. Мої розміри, як і раніше, коливалися між L та XL.
Пам’ятаю, як ошелешено спостерігала за стрімким схудненням знаменитостей та інфлюенсерів. Ніхто з них не згадував медикаменти; усі публікували фото з пробіжок і залів, тарілки зі шпинатом і руколою. Мимоволі почнеш думати, що з тобою щось не так. Я запідозрила в себе розлад харчової поведінки і звернулася з цим до психіатра. Він виключив РХП і пояснив: я використовую їжу як антистрес. Стресу в мене й справді достатньо: через війну, бізнес, чотири колекції на рік. І я постійно його заїдала. Могла вдень обмежуватися салатом, рибою та яйцями, а ввечері пускатися берега і налягати на стейки та шампанське.
Здоров’я було в нормі: рівень гормонів і феритину ми збалансували з лікарями. Втома зникла, вага – ні. Тоді я наважилася розпочати курс препарату на основі GLP-1 – природного пептидного гормону, який регулює апетит, секрецію інсуліну, рівень глюкози та моторику шлунка. Засоби на його основі запускають ті самі механізми насичення й контролю глюкози. Тільки діють довше й потужніше, допомагаючи краще контролювати апетит і глюкозу та сприяючи зниженню ваги.
Я хвилювалася, що бракуватиме енергії. Але сил вистачало на все: роботу, побачення і спорт
Клінічне призначення таких медикаментів – лікування цукрового діабету II типу й ожиріння. Але вони стали віральними саме через здатність помітно гамувати апетит. У Голлівуді препарати GLP-1 зажили слави таємного інструменту схуднення. Утім, відверто говорять про їхнє використання одиниці – зокрема ведуча Опра Вінфрі й акторка Емі Шумер. Про причини раптової стрункості інших лише пліткують – стрімка трансформація голлівудських тіл досі оповита стигмою й замовчуванням. Обравши свій шлях, я вирішила бути максимально відкритою.
Подібних препаратів – безліч; в Україні зареєстровано лише три. Усі їх у народі охрестили "оземпік" – так само, як колись будь-який позашляховик називали джипом: Jeep став загальною назвою. Мій, до речі, має іншу – не розголошую з простих причин: засіб та його дозування має призначати лікар.
Психотерапевт, з яким я працювала вже рік, мене підтримав: страждання на тему їжі й схуднення займали надто багато мого ефірного часу. Від ендокринологині, окрім рецепту на препарат, я отримала перелік дієтичних добавок для підтримки печінки й травлення, а також ферменти й амінокислоти. Медсестра в лікарні навчила вправлятися з мініатюрною шприц-ручкою, зробила першу ін’єкцію в живіт.
Раніше, щойно прокинувшись, я вже мріяла про сніданок. Потім – "Ой, час обіду", "А як же без вечері?", "Я як же без салатику?" І так без кінця. Препарат дає сигнал мозку про ситість; зникає відчуття голоду – я перестала думати про їжу. Усвідомила, що мала зайву вагу не тому, що мені наврочили, а тому, що об’єктивно багато їла.
Після першого уколу зник потяг до смачної поживної їжі на кшталт свіжого хлібу з вершковим маслом. Це допомогло складати раціон функціонально, спираючись на денну норму білка (у мене це 60–70 г, з урахуванням силових та регулярного спорту). Відчуття голоду іноді з’являлося, але я швидко насичувалась і часто недоїдала порцію. На період місячного курсу я виключила солодке (я його і так не люблю), скоротила алкоголь, він сам собою калорійний, до того ж послаблює дію препарату – з'являється бажання перекусити.
Я робила собі укол раз на тиждень. Виявилося, що медикаментозне схуднення – дороге задоволення: до вартості препарату (місячний курс обійдеться десь у 23 тисячі гривень) і БАДів додаються витрати на регулярні обстеження, послуги косметолога, щоб обличчя не втратило тонусу через зміну об’ємів, та тренування. Займатися спортом у цей час критично важливо: усі препарати GLP-1 підвищують ризик втрати м’язової маси – до третини скинутої ваги припадає саме на м’язи. Натомість витрати на їжу зменшилися відчутно: мій продуктовий кошик у супермаркеті набув вельми аскетичного вигляду – овочі й риба. У ресторані замовляла одну страву, а не дві, воду замість ігристого. Профіт.
Початок терапії GLP-1 має медичні ризики, які вимагають нагляду лікаря. Найпоширеніші побічні ефекти – нудота, блювання, діарея, закрепи, зниження апетиту й лібідо, виражена втома. Окрім різкої втрати м’язової маси, можливі серйозніші ускладнення: гострий панкреатит, порушення роботи жовчного міхура. У пацієнтів із діабетом у тяжких випадках може значно погіршитися зір. Є протипоказання: вагітність і годування грудьми, деякі види раку, панкреатит, жовчокам’яна хвороба тощо. Тому курс GLP-1 має починатися з обстеження та тривати під медичним контролем і з моніторингом стану.
Мені пощастило – побічних ефектів я не відчула. Навпаки, підвищився сексуальний потяг (зі схудненням активніше виробляється гормон бажання прогестерон – пояснила моя гінекологиня). Стало легше займатися спортом: з радістю бігла на тренування п’ять разів на тиждень: дві сесії йоги та три силові, або навпаки. Через скорочення раціону хвилювалася, що бракуватиме енергії. Насправді сил вистачало на все: роботу, колекції, побачення і спорт.
Щомісяця я консультувалися з лікаркою. Вона коригувала програму залежно від моїх відчуттів. За перший тиждень я втратила чотири кілограми – спочатку пішла вода. За три місяці розтануло десять. "Не дуже швидко?" – переживала я. "Ні", – запевняла лікарка. Об’єми талії та стегон зменшилися на 15 см, але фігура радикально не змінилася. Я усвідомила, що весь цей час мріяла не про "мінус десять", а про сильне струнке тіло.
Як раз в той час я мала їхати до Японії: попереду були зміна клімату, часових поясів, їжі. З огляду на це лікарка призначила мінімальну дозу препарату. Але я вирішила обходитися без нього. І швидко пошкодувала. Напружена поїздка, нічні обстріли Києва після повернення – через жорсткий стрес я знову звернулася до їжі, щоб стабілізувати свій стан.
Я продовжувала тренуватися, але в моєму житті з’явилися солодощі. Майже всі тістечка, які привезла з Японії друзям, я з’їла сама. У жовтні вирушила на Тиждень моди до Парижа – і там покотилося: картопля фрі, багети. Потім перенесла операцію, яка на місяць позбавила мене можливості займатися спортом. Тіло почало повертати колишню форму.
Так я зрозуміла важливу річ. Медикаментозне схуднення може стати ефективним стартом, який дає змогу налаштувати здорові ритми харчування і фізичних навантажень. Але дисципліна потрібна й після завершення курсу. Я налагодила процеси, вибудувала здорову рутину, але не впоралася зі стресом. Тож у жовтні наважилася на ще один курс.
Заходити в одну річку двічі виявилося складно. Тіло реагує на зміну харчування вже не так швидко; вага йде повільніше, а черговий струс шкодить організму. Тому, якщо розглядати медикаментозне схуднення як чарівну пігулку, варто пам'ятати: це радше історія одного шансу, ніж нескінченних спроб повертатися в русло здорових звичок. Якщо не дисциплінувати себе, нічого не вийде навіть з уколами. А без них і поготів. Це шлях на все життя.
Тож я повернула режим. Мої правила зараз – багато зелені й білка, відсутність цукру та соусів. Від вуглеводів (цільнозерновий хліб, гречка, хумус) я не відмовилася, але рахую калорії – це допомагає залишатися в коридорі між 1300 та 1500 кКал. Зазвичай цілком вдовольняюся двома прийманнями їжі на день. Якщо обід був після третьої, то не вечеряю. Але головне – не шукаю в їжі втіхи. Ставлюся до неї спокійно, обходжуся меншими порціями.
Найголовніша трансформація відбулась у свідомості — вивільнилося безліч ресурсу, щоб думати про бізнес, творчість і життя
Ефект Ozempic face, коли лице різко втрачає об’єм через швидке схуднення, мене, на щастя, не торкнувся. Раніше я постійно робила масаж обличчя через набряки. Зараз ця процедура мені не потрібна. Поточна вага у 59 кг відчувається комфортною. Час змінювати гардероб: старий одяг завеликий. Але головне – я більше не почуваюся в ньому собою. Потрібно віднайти себе заново. До речі, колекції тепер я відшиваю на собі й не викликаю модель для примірювань. Стало цікавіше носити речі власного бренду: подобається, як вони на мені сидять і як у них почуваюся.
Найголовніша трансформація відбулась у свідомості. У мене вивільнилося безліч ресурсу, щоб думати про бізнес, творчість і життя, не забиваючи собі голову вічним: "Боже, коли я втрачу вагу?" Схуднення звільнило мене ментально.
Зараз я перейшла на мінімальні дози препарату. Розумію, що тілу потрібен час: мозок намагатиметься повернути його до звичної форми й способу життя. Тому необхідні воля й дисципліна, щоб сформувати новий імпринт себе. Але ціна послаблень висока. Я свідомо наважилася на ризиковану й небезпечну подорож: медикаментозне схуднення – це нове слово в медицині, і нові свідчення побічних ефектів періодично з'являються у профільних медіа. Тож поки невідомо, чим це обернеться для мене у довгій перспективі. Але на те тіло, яке хочу мати, потрібно працювати віддано, – і я готова.
Записала: Альона Пономаренко
