Насилля, вбивства, садизм і тортури, злочини проти людства та людяності, зазіхання на людську гідність. російські окупанти скоюють жахливі злочини проти цивільних і військових.
"Нацисти постійно голили мені голову.
Вони стверджували, це робиться для того,
щоб у нас не заводилися воші.
Але Яків сказав нам з Абе, що вони використовують наше волосся
для своїх бомб і набивають ним подушки.
Ілзе Кох, дружина нацистського коменданта Бухенвальда,
робила з волосся, шкіри, зубів та кісток ув’язнених абажури для ламп та інші вироби, які розвішувала у себе вдома".
Хлопчик з Бухенвальда. Неймовірна історія дитини, що пережила Голокост.
Роббі Вайсман, Сьюзен Макклелланд
1 квітня українська влада провела обмін 86 полонених. Серед них було 15 жінок. Віцепрем’єрка – міністерка реінтеграції Ірина Верещук опублікувала фото у своєму офіційному Telegram, і воно облетіло перші шпальти преси. Голови полонянок були поголені.
"Нас женуть кудись ще, нас голять – не лише голови. Жодного волосся не залишається на тілі. Ми ледве впізнаємо один одного. Що залишається людині: голе існування", – пише Віктор Франкл у книзі "Сказати життю "Так!": психолог у концтаборі".
Гоління було найпоширенішою нацистською практикою. Адже більшості в’язнів концтаборів фашисти голили волосся в прагненні знищити людську ідентичність, принизити, позбавити людину всього, що їй належить. Привілею не голити волосся надавали лише окремим полоненим.
У певних країнах, зокрема в Ірані, гоління голови є частиною покарання за злочини та застосовується в поєднанні з пороттям і засланням. Гоління чоловіків-засуджених іноді застосовується в тюрмах – начебто з гігієнічних міркувань. Та насправді це інструмент приборкування.
Проте найстрашнішого контексту гоління голови набуло під час Другої світової війни, коли фашисти прагнули дегуманізувати полонених у концтаборах, позбавити їх будь-яких індивідуальних рис та всього, що їм належало. "За кілька хвилин очікування душа ми гостро відчули свою наготу. Так, тепер у тебе справді немає нічого, крім власного тіла. Немає навіть волосся – немає нічого, крім нашого у прямому сенсі голого існування. Що нам залишилося від колишнього життя?", – пише Віктор Франкл в уже згаданій книжці.
Кандидатка юридичних наук, доцентка кафедри кримінального права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Олена Харитонова в колонці онлайн-видання "Повага", яке бореться проти сексизму та протидіє гендерним стереотипам, дискримінації та мізогінії, пише: "У сучасній практиці міжнародних судових установ є рішення, які визнають, що примусове гоління голови може визнаватися жорстоким поводженням. Міжамериканський суд з прав людини в справі Rodríguez Vera підкреслив, що примусове стриження потерпілої чи погроза такими діями означає зміну зовнішнього вигляду особи без її згоди, що залежно від обставин справи може становити жорстоке поводження".
Олена додає, що гоління голови нашим військовим полонянкам — це спроба нав’язати їм девіантність. Це засіб соціального контролю, який окупанти використовують для атаки на людську гідність. З доби середньовіччя кати використовували гоління як важливу частину ритуалу катування. Його завданням було принизити людину.
А проте, придивіться до фото звільнених з полону дівчат. Мова їхнього тіла каже про те, що вони не втратили ані сміливості, ані гідності. Волосся відросте. А за злочини проти гуманізму російським окупантам доведеться відповідати перед Міжнародним трибуналом.
Міжнародне право щодо військовополонених.
Стаття 14 Женевської конвенції від 12 серпня 1949 року про поводження з військовополоненими каже: "За будь-яких обставин військовополонені мають право на повагу до їхньої особистості та честі. До жінок слід ставитися з усією належною їхній статі повагою".
П.1 (с) Конвенції забороняє такі дії щодо військовополонених: жорстоке поводження та зазіхання на людську гідність, включно з образливим та принизливим поводженням.