10 улюблених фільмів Еді Слімана
Від голлівудських блокбастерів до культової класики — на честь 55-го дня народження креативного директора CELINE Еді Слімана розповідаємо, які картини потрапили до списку його улюблених фільмів.
"Чотириста ударів", 1959
Французький драматичний фільм періоду "Нової хвилі", режисерський дебют легендарного кінематографіста Франсуа Трюффо. Сюжет оповідає про Антуана Дуанеле, підлітка з Парижа, якого неправильно зрозуміли і який перебуває в постійній конфронтації зі своїми батьками й вчителями. "Чотириста ударів" отримав безліч нагород і номінацій, зокрема й премію Каннського кінофестивалю за найкращу режисуру. Сьогодні ця стрічка широко визнана одним з найкращих французьких фільмів в історії кіно.
"Нічний приплив", 1961
Американський фільм страхіть режисера Кертіса Харрінгтона з Деннісом Хоппером у головній ролі. Сюжет оповідає про молодого моряка, який закохується в загадкову жінку, яка виступає в ролі русалки на місцевому карнавалі. Незабаром він починає підозрювати, що дівчина може бути справжньою русалкою, яка полює на чоловіків і топить їх у повний місяць.
"Шарада", 1963
Романтична детективна історія "Шарада" з Одрі Хепберн знайома навіть тим, хто не дивився цей фільм, адже кадр, де головна героїня відпочиває на гірськолижному курорті у вбранні Givenchy, відомий на весь світ. Досі деякі шанувальники актриси впевнені, що це документальна світлина, зроблена під час відпустки їхньої улюбленої Хепберн. До речі, масивні окуляри на лижному схилі саме після виходу стрічки на екрани стали улюбленим аксесуаром модниць, які не планують встановлювати спортивних рекордів, а просто хочуть мати привабливий вигляд.
"Божевільний П’єро", 1964
Фільм, знятий за романом Лайонела Вайта "Одержимість", оповідає про чоловіка на ім’я Фердинанд, про те, як змінюється його життя, коли вони з дружиною наймають на роботу няню з безталанним минулим. "Божевільний П’єро" в компанії з "Презирством" вважаються найяскравішими у візуальному плані роботами режисера Жан-Люка Годара. Це третя картина, яку Годар зняв у кольорі. Прем’єра стрічки відбулася в межах 26-го Венеційського кінофестивалю в 1965 році й пізніше стала найуспішнішою у творчості Годара з погляду прокату.
"Червона пустеля", 1964
Італійський фільм, перша кольорова стрічка режисера Мікеланджело Антоніоні з Монікою Вітті й Річардом Гаррісом у головних ролях. Сюжет оповідає про життя неспокійної жінки в промисловому регіоні Північної Італії після автомобільної аварії, у яку вона потрапила.
"Персона", 1966
Шведський психологічний драматичний фільм Інгмара Бергмана з участю Бібі Андерссон і Лів Ульманн. Історія обертається навколо молодої медсестри на ім’я Алма (Андерссон) і її пацієнтки, відомої сценічної актриси Елізабет Фоглер (Ульман), яка раптово перестала говорити. Багато критиків вважають стрічку "Персона" одним з найвидатніших фільмів, коли-небудь створених, який вплинув на багатьох геніїв режисури, зокрема й Роберта Альтмана й Девіда Лінча.
"Червоне коло", 1970
Франко-італійський кримінальний трилер з Аленом Делоном, Бурвілем, Франсуа Пер’є й Ів Монтаном у головних ролях. Стрічка прославилася сценою пограбування, яка триває близько пів години й майже не має діалогу, а також чіткістю сценарію й неупередженістю до демонстрації насильницьких сцен.
"Апокаліпсис сьогодні", 1979
Американський епічний військовий фільм Френсіса Форда Копполи, у якому знявся безпрецедентний акторський склад: Марлон Брандо, Роберт Дюваль, Мартін Шин, Лоуренс Фішборн, Гаррісон Форд і Денніс Хоппер. Сценарій стрічки заснований на повісті 1899 року "Серце пітьми" Джозефа Конрада, тільки подію було змінено з кінця XIX століття в Конго на війну у В’єтнамі. Фільм розповідає про подорож з Південного В’єтнаму до Камбоджі річкою в межах секретної місії щодо полковника Курца — офіцера спецзагону, якого звинувачують у вбивстві й уважають божевільним.
"Париж, Техас", 1984
Фільм-подорож зняв німецький режисер Вім Вендерс і назвав на честь техаського міста з назвою, як у столиці Франції. Сюжет оповідає про волоцюгу на ім’я Тревіс, який після блукання пустелею в дисоціативній фузі намагається відновити стосунки зі своїм братом і семирічним сином. Після возз’єднання герої вирушають у подорож американським північним заходом, щоб розшукати давно зниклу дружину Тревіса. На Каннському кінофестивалі 1984 року фільму "Париж, Техас" одноголосно присудили "Золоту пальмову гілку".
"І все ж Лоранс", 2012
Зухвалий, романтичний, вдумливий, амбітний тригодинний епос режисера Ксав’є Долана оповідає про те, як із часом самореалізація й самооцінка можуть руйнувати й розвивати відносини між двома людьми. У центрі сюжету — історія трансґендерного чоловіка. Подія розгортається в період з кінця 80-х до кінця 90-х років, докладно описуючи фізичний перехід, конфронтації й, що особливо помітно, відносини героя з друзями й родиною.
