11 лютого народилась легендарна британська дизайнерка та ікона стилю Мері Куант. Вона була сміливою особистістю, яка регулярно перевертала погляд світу на моду. Однак найбільше їй завдячують однією знаковою річчю — мініспідницею.
Звичайно, річ, яку ми сьогодні звикли називати мініспідницею, була в ужитку ще задовго до нашої ери. Але впровадили її в жіночий гардероб тільки тисячі років по тому. На початку XX століття короткі спідниці могли собі дозволити лише спортсменки чи артистки (скажімо, циркачки або танцівниці). Для звичайної людини з'явитися в такому вбранні на публіці вважалося неприйнятним, лише найвідважніші дівчата, як Жозефіна Бейкер, могли собі дозволити так епатувати суспільство в той час.
Зрозуміло, спідницю вкорочували поступово, поки вона не досягла апогею своєї довжини, названого "міні". Офіційною точкою відліку історії знаної сьогодні мініспідниці вважається перша половина 1960-х років. І попри те що існує безліч версій, як це все почалося і хто був першовідкривачем у цій сфері (авторство також приписують французу Андре Куррежу), все ж заведено вважати, що саме Мері Куант є "матір'ю" цього предмета одягу.
Суперкороткі спідниці та сукні були фірмовим знаком дизайнерки. Перші кроки до популярності мініспідниці почалися з відкриття магазину Куант з назвою Bazaar в лондонському районі Челсі 1955 року, де прості форми і яскраві кольори Куант кидали виклик консервативним цінностям, які переважали в той час. 1950-ті роки вважалися епохою, коли "мода була не для молоді", але Куант була провидицею, і її дизайни пропонували місцевим жителям альтернативний одяг.
Цікаво, що сама Куант особливо не прагнула до такого звання. Вона говорила: "Насправді мініспідниці винайшли не я і не Курреж — їх придумали дівчата на вулицях". Раціональне зерно в її думках є. Але якщо відкинути вдавану скромність дизайнерки, неможливо не відзначити її заслугу в популяризації цього предмета гардероба. Саме Куант в 1960-х підхопила цю ідею і вивела її на модну орбіту. Її магазин Bazaar став гедоністичним притулком, в якому були музика, напої та нововведення. Стиль Куант сподобався молодим жінкам, які шукали в усьому грайливу, кокетливу моду, що відповідала прогресу сексуального самовираження в суспільстві.
Бунт, сексуальність і гедонізм 1960-х — мініспідниця, яку ми знаємо і любимо сьогодні, народилася з руху молодіжної культури, що прагнула відкинути похмуру моду повоєнних 1950-х років. Завдяки цій речі межі між вуличною і високою модою стали дуже розмитими. По-перше, нові форми були доступні ледь не всім, а по-друге, жінкам з вищого світу довелося наслідувати стиль громадськості, щоб зберегти за собою статус модниць. Так мініспідниця стала грайливим, бунтарським одягом, що віддзеркалював зміни в суспільній динаміці.
1965 року англійська модель Джин Шрімптон відвідала перегони в Мельбурні в короткій сукні. Цей вихід справив такий фурор, що на перших шпальтах газет надрукували ноги Шрімптон, а не імена переможців перегонів. Негайно з'явилася реакція і від глави Великої Британії: вже наступного року королева Єлизавета II вручила Куант орден Британської імперії за внесок у розвиток модної індустрії.
В кінці 1960-х успіх довжини міні закріпили популярні дівчата й ікони стилю того часу. Серед них була і Джекі Кеннеді, яка 1968 року для весілля з Аристотелем Онассісом вибрала мінісукню Valentino. Твіггі і поготів була обличчям руху за мініспідниці. Стрижка піксі, оленячі очі, густі вії та худенькі ніжки — вона різко контрастувала зі зрілими моделями, які дотримувалися стилю дебютанток минулого десятиліття. Твіггі стала ідолом молодих дівчат, які, зрештою, намагалися всіляко її наслідувати.
Очевидно, що мода не стоїть на місці, і час від часу мініспідниця зникала з модних радарів. У 1970-х знову повернулися максі і міді, а вже в 1980-ті міні знову стала популярною, і навіть частиною ділової моди. Історія мініспідниці далека від завершення, її досі пишуть. Але попри тенденції та модні віяння, цей предмет одягу точно залишиться незамінним елементом гардероба кожної дівчини. Адже саме мініспідниця зробила переворот у світі моди, стала символом цілого покоління, дозволила жінкам почуватися впевненішими в собі та змусила чоловіків втрачати голову від струнких ніг.