Напередодні Дня Незалежності Vogue.ua публікує історії молодих українок та українців, які популяризують нашу культуру, науку, моду й спорт. Сміливі, амбітні і принципові — вони щодня творять нову історію країни і її майбутнє. Новому поколінню талантів присвячене наше літнє число. Новий герой — найтитулованіший правець України Михайло Романчук.
Найтитулованіший і найфотогенічніший український плавець Михайло Романчук — дворазовий олімпійський призер, чотириразовий призер чемпіонатів світу. 2023-й став одним з найважчих у його кар'єрі — це вперше, коли спортсмен не виборов медалей на ЧС. Проте в його активах — олімпійський рекорд у Токіо (він виграв заплив на 800 метрів вільним стилем), безліч перемог та амбіції виступати на Олімпіаді 2024 у Парижі. Михайло став єдиним з української збірної з плавання, кому вдалося дійти до фінальних змагань ЧС 2023. Проте його результати не стали сенсаційними: шосте та сьоме місця для Романчука, який звик перемагати, — це випробування. Втім, велика війна забирає багато ресурсу: емоційні наднавантаження даються взнаки.
Романчуку 27 років, у листопаді 2020 він встановив рекорд Європи на дистанції 800 метрів вільним стилем — проплив їх на три з гаком секунди швидше, ніж його попередник, француз Яннік Аньєль, в 2012. На досягнутому зупинятися не має наміру: всі головні цілі та перемоги — попереду.
Михайло не каже про свої рекорди як про особисті досягнення — ділить лаври з тренером. Петро Нагірний тренує чемпіона вже 22 роки; наставник і підопічний задоволені один одним і розлучатися не збираються. У професійному спорті це рідкість: рівень емоційного й фізичного навантаження такий високий, що подібні тандеми часто не витримують моральної напруги — і розпадаються. "Ми з тренером знайшли спільну мову й разом стаємо сильнішими", — каже Михайло.
У спорт узагалі й до Нагірного зокрема майбутнього чемпіона привели батьки-легкоатлети. Питання, до якої секції віддати дитину, не стояло: все було очевидно. Але оскільки легка атлетика — навантаження для трохи старших дітей, до 10—11 років треба було тренуватися в якомусь іншому виді спорту. У свої шість Михайло вибрав плавання. До того ж тоді він міг лише триматися на воді — зате навчався швидко. Першу перемогу здобув майже відразу, на шкільних змаганнях у Рівному, де народився і ріс Романчук. "25 метрів з дошкою на ногах, — згадує він. — Перші в житті змагання — і перша перемога". Труднощі почалися, коли довелося переходити з теплого "жабника" у дорослий басейн: "Мені там відразу не сподобалося, — сміється чемпіон, — я вічно мерз, відпрошувався в душ і грівся без кінця".
Хай там як, а Петро Нагірний у свого підопічного вірив. "Тренер завжди бачив у мені потенціал, — згадує Михайло. — Щоправда, ставився до цього тверезо: адже юних талантів багато, вистрілюють не всі". Розгледіти майбутнього плавця за фізичними даними складно, але здебільшого він високий, худорлявий, з вузькими стегнами й широкими плечима. Достоту як Романчук.
До речі, вважається, що "фігура плавця" — еталон: м’язи сухі, розвинені гармонійно, ноги довгі, постава впевнена. Але в житті з такою — самий клопіт. "XL у плечах, М у стегнах", — констатує головний редактор VOGUE Ukraine, який стилізував знімання, Веня Брикалін. Фігура, створена для олімпійських рекордів, потребує особливого ставлення: класичні костюми треба або шити на замовлення, або припасовувати до фігури. "Ношу спортивний одяг, — зізнається Михайло. — Так комфортніше".
Але для успіхів у плаванні головне — не так фізичні дані, як здатність витримувати серйозні навантаження. Спершу плавець тренувався тричі, потім — шість разів, а до п’ятого класу — дев’ять разів на тиждень: "Понеділок-середа-п’ятниця — тренування двічі на день, вівторок-четвер-субота — одне тренування", — свій дитячий графік Романчук карбує не запинаючись. Згодом вони з тренером перейшли на два тренування щодня — так триває досі. Пів години розминки перед водою, 2—2,5 години в басейні — тричі на тиждень; відразу після ранкового тренування — зал ("годинку-півтори, не більше"), і ввечері — двогодинне тренування. Якщо переводити запливи в кілометри, то набігає 3,5 тисячі на рік — більше, ніж Дунай, Інд або Ріо-Гранде. До речі, звичайним людям Михайло теж радить поєднувати басейн і тренажери — каже, інакше гарної форми не досягти.
У нього самого з формою все гаразд. Заповнювати запаси калорій допомагає паста — улюблена страва. Ну і, звісно, м’ясо — без білка раціон плавця немислимий. Плюс вітаміни. Всі інші атрибути чемпіона — шапочка, окуляри, плавки (на змаганнях — гідрошорти). І нелюдська завзятість.
В 2020, коли Олімпіада в Токіо була так близько, запровадили карантин. Ясна річ, це стало потрясінням для спортсменів. "Ми всі готувалися до Ігор, а мрії й цілі раптово розтанули", — зізнається Романчук. Але він, безумовно, не з тих, хто став бідкатися через утрачені можливості. Локдаун застав їх з дружиною, чемпіонкою зі стрибків у довжину Мариною Бех-Романчук, у приватному домі. Тож вони тренувалися, бігали в лісі, дбали про загальну фізичну підготовку. Паралельно Михайло відпрацьовував на суші вправи, які могли б допомогти у воді. Підготовку до Олімпіади 2024 в Парижі ускладнює війна.
І все ж найскладнішим у кар’єрі він вважає не постійне прагнення досконалості або фізичні навантаження, а розлуки з родиною. Сьогодні він каже, що не бачив рідних та не був в Україні півтора року. "Збори, тренування — ми з тренером жертвуємо найціннішим заради результату". Все просто й складно водночас: в Україні немає потужної спортивної бази для плавців. Жорстока агресивна війна росії руйнує і те, що було збудовано. Так, влітку 2022 басейн спорткомплексу харківського Політеху окупанти зруйнували кількома ракетами Іскандер. У ніч на 15 серпня 2023 росія завдала чергового ракетного удару по Україні. Руйнувань зазнав спортивний комплекс "Метеор" в Дніпрі. В цьому басейні Романчук готувався до Олімпіади в Токіо; тут проводили всеукраїнські змагання, тренували юних спортсменів.
Зараз Михайло тренується за кордоном, а його улюблений басейн — у Будапешті: "У мене з ним особливі відносини". Саме там 2017 року на чемпіонаті світу з водних видів спорту він здобув "срібло" на дистанції 1500 метрів і встановив рекорд України. На дистанцію важливо виходити з холодною головою, хоч як хвилюєшся перед змаганнями. До речі, хвилювання не ворог: допомагає викиду адреналіну, а отже — сприяє перемозі. Хоч плавання — індивідуальний вид спорту, змагатися доводиться не тільки із самим собою: "У запливі стартують вісім спортсменів, і від них можна сподіватися чого завгодно. Тож я просто роблю свою роботу, але пильно стежу за суперниками".
Грумінг плавців перед стартами передбачає гоління: будь-який волосок на тілі може сповільнити рух. Користуватися парфумами на змаганнях не забороняється; Михайлів улюблений — Dior Sauvage. Зате про сонцезахисний крем ніхто не згадує. Так і виходить, що після багатогодинних тренувань у басейні до чорноти засмагає обличчя, а навколо очей залишаються білі кола — від окулярів. "Моя дружина каже, що плавців видно здалеку — через ці сліди". Може бути, що саме по них Марина помітила майбутнього чоловіка — тоді вони були підлітками.
Сьогодні це найяскравіша пара українського спорту: атлетична, мускулиста Марина й високий плечистий Михайло. На двох — півмільйона підписників в Instagram. "Поєднувати спорт і сім’ю непросто, але маємо попереду мету, до якої прямуємо разом, — каже Михайло. — Все що треба — у мене вже є, і хочеться це тільки примножити".
Сьогодні він сподівається, що всі ліцензії, які він здобуває для участі в Олімпіаді 2024, будуть не марні, і він зможе взяти в ній участь. А ще – перемогти. "Це мрія, з якою я жив завжди, і я викладаюся на повну, щоб до неї наблизитися".
Більше про молоде покоління українських талантів — дизайнерів, фотографів, моделей, артистів, спортсменів та науковців, за якими спостерігає весь світ, — читайте в літньому числі Vogue Ukraine Edition. Замовляйте в офіційному онлайн-магазині українського Vogue.
Тест: Альона Пономаренко