Іра Володько, член редакції Vogue UA, відвідала Leopolis Jazz у Львові і відкрила для себе кілька нових способів небанально провести час у місті.
Під час поїздки до Львова, я вирішила втілити свою давню мрію і влаштувати невеликий сніданок на Ратуші. Дуже красиво і романтично, як мені здавалося. Трохи пізніше цей задум здався мені вже не таким заманливим: довгі фестивальні дні, вечірні концерти та джем-сейшени до третьої години ночі не сприяють раннім підйомам.
Уже біля Ратуші я з жахом підраховувала кількість сходинок, якими доведеться підніматися. Добре, що про всяк випадок я захопила з собою Borjomi – близьку подругу, яка саме повернулася з Грузії і розповіла, що вода вулканічного походження добре відновлює і заряджає енергією на весь день. Її слова підтвердилися повністю – сила вулкана в чистому вигляді.
Зусилля вартували того: сніданок, джаз в навушниках і неймовірна панорама ранкового Львова. Від вражень і роздумів відволік стук годинника – потрібно було бігти далі. Спускаючись вниз, я вирішила, що обов'язково повторю це наступного разу. Тільки, мабуть, це буде не сніданок, а бранч.
Субота, 12 година дня. У футуристичному будинку посеред Стрийського парку працюють і обговорюють проекти студенти – це зовсім інший Львів: активний, прогресивний, інноваційний.
Для того, щоб відвідати Центр, не обов'язково бути студентом: концепція проекту передбачає відкритість і комунікацію між різними соціальними групами. Представник адміністрації розповідає, що проект розробив німецький архітектор Стефан Беніш; його головною умовою була повна свобода дій. Вдалось вражаюче: п'ятиповерхова будівля з бібліотекою, навчальними та публічними зонами. Асиметричні зовнішні конструкції, лаконічний інтер'єр, багато світла і вільного простору – все продумано до дрібниць. Крім того, будівля дружня не тільки до людей, а й навколишнього середовища.
Напевно, ідеально було б закінчити знайомство з Центром Шептицького прогулянкою по Стрийському парку. На жаль, я не знайшла в собі сил піти із зони відпочинку в бібліотеці, з величезним вибором книг, зручними кріслами і панорамними вікнами.
Серед насичених заходами і спілкуванням днів, я вирішила відновити сили довгою прогулянкою по місту. Зовсім трохи поблукавши в центральній частині Львова, я несподівано вийшла на пішохідну вуличку. Невелика, затишна і тиха – саме те, що було потрібно. Виявилося, що я перебуваю на вул. Л.Курбаса, якраз навпроти однойменного театру.
Розглядаючи будівлю, що трохи більше ніж за 100 років встигла приміряти на себе різні ролі – вар'єте, казино, готелю, будинку народної творчості – я згадала, як Дарина Слободяник, редактор відділу культури, ділилася враженнями про своє знайомство з театром. Одна з найсильніших труп України вміє здивувати не тільки постановками і музичним проектом KURBASY. Розповіді про легенди будівлі, трансформації театру та історії з життя акторів можна слухати годинами. Чарівне місце.
Я навіть не відразу зрозуміла, що жахливо спізнююся на вечерю. Безуспішно намагаючись викликати таксі, думала про те, як все спланувати і відвідати вистави театру в новому сезоні. Спас мене Borjomi Jazz Bus: екскурсійний автобус, який курсував по місту всі дні фестивалю. З відкритого даху Borjomi Jazz Bus місто має зовсім інший вигляд, а виступи сучасних українських бендів створюють джазовий настрій. Як виявилося, така пересувна сцена діє під час фестивалю вже п'ятий рік поспіль. Сподіваюся повторити екскурсію і наступного року.
Одним з найскладніших організаційних моментів, який не давав мені розслабитися, було питання вечерь. З одного боку, дуже хотілося побувати в якомусь новому місці. З іншого – початок концертів о 19:00 ніхто не скасовував. Вирішити дилему допоміг новий для мене львівський ресторан Park. Art of Rest.
Ресторан Park. Art of Rest збудований в парку Б. Хмельницького – 5 хвилин ходьби від головної сцени фестивалю. Сучасний інтер'єр в темних тонах вдало відтінений зеленню, акуратно розкиданою по всьому залу: під стелею, на стінах, столиках. Простора тераса з видом на парк схиляє до довгих розмов за келихом білого сухого. До слова, про вино: зовсім недавно ресторан отримав нагороду Wine Spectator Restaurant Awards, якою відзначають заклади з цікавою і відповідною кухні винною картою.
Але головним враженням вечері стала зустріч з Олексієм Коганом. Головний спеціаліст джазу в Україні та арт-директор Leopolis Jazz розповів про фестиваль і хедлайнерів, знайомство з легендарними виконавцями і своє захоплення музикою. Шкода тільки, що розмова була недовгою – потрібно було встигнути до початку концерту.
Звичайно ж, не можна відпочивати у Львові під час Leopolis Jazz і залишитися байдужою до атмосфери музики і джазу. Хоча навколо всі тільки й говорили про Джеймі Каллума, моїм особистим відкриттям став новий проект Роберта Гласпера R + R = NOW.
На питання про глобальну місію проекту, команда відповідає коротко: створювати актуальну музику. Виражено це і в назві групи, Reflect + Respond = NOW – роздум на тему "Що ми можемо зробити прямо зараз?". У своїх композиціях музиканти поєднують різні стилі і жанри, відповідаючи запитам часу: бути різнобічними, гнучкими, непередбачуваними.
Через декілька тижнів після насиченого фестивального вікенду, R + R = NOW в моєму плейлисті на повторі. Як нагадування про Львів: що відкрився по-новому і завжди актуальний.