Чому Афіни – це новий Берлін, і чи варто переїздити у столицю Греції вже зараз – знає Надя Шаповал.
Уперше я потрапила до Афін зі своєю подругою Анною Октябрь. Нам потрібно було провести одну ніч в місті, перш ніж сісти на паром та податися на острови – в ідилічну грецьку картинку з блакитним небом, бірюзовим морем та білосніжними будиночками. Від Афін ми очікували не менше, та зрештою потрапили у сувору дійсність. Після посередньої вечері в туристичному ресторані з виглядом на Парфенон ми блукали в пошуках бару брудними вулицями з напівзруйнованими будинками й не йняли віри, що це і є справжні Афіни. Зрештою ми швидко сховалися в готелі, вирішивши, що це місто не для нас.
Тепер, обговорюючи можливий переїзд до Греції, я часто чую від співбесідників подібні відгуки про Афіни, але, як тертий калач, сміливо заявляю: це враження – помилкове. Нині це місто стає наймоднішим для відпочинку. Анастасія Федорова, журналістка з Лондона, яка пише для Dazed, i-D, Amuse та The Guardian поселилася в Афінах разом з чоловіком і каже, що в Греції життя розмальоване зовсім іншими фарбами. З нею ми вивели формулу: Афіни – це новий Берлін, тому що зараз тут проходить один з найважливіших фестивалів сучасного мистецтва – documenta 14, завдяки якому до міста з’їхалося багато європейських художників. Мені здається, події такого масштабу роблять Афіни дуже популярними.
Що робити, якщо ви вперше Афінах? По-перше, не треба боятися заходити до маленьких кафе: принцип "дорого значить добре" тут не працює. У будь-якому шинку вам подадуть якісні морепродукти. Раджу традиційні грецькі закуски "мезе" та свіжу рибу. Впевнена, що грецька кухня – одна з найбільш недооцінених у світі, хоча вона не поступається італійській. Тут можна скуштувати традиційну критську пасту – орзо, яка стала моєю улюбленою стравою. Це макарони з твердих сортів пшениці у формі рису, й подають їх найчастіше з креветками.
Сувлакі – шматочки м'яса в піті під соусом дзадзикі – це основа грецької вуличної їжі. Саме сувлакі рятує після великої кількості випитого в барі вина. Якщо є можливість, можна приготувати самому: невеликі продуктові ринки є в кожному районі. Овочі тут неймовірно свіжі та соковиті. Саме в Афінах я пригадала справжній смак огірків – з городу, з дитинства. Молочні продукти тут ліпші, ніж де-небудь. Особливо йогурт – його продають у глиняних ємностях, тому смак максимально автентичний, а вартує всього лиш одне євро.
Багато європейців дивуються, як тут можуть бути настільки низькі ціни на їжу та житло за такої гарної якості. Молоді це на руку. До речі, й люди середнього віку надають перевагу оренді квартири біля моря на літо, щоби приїздити на вихідні – добре, що ціни дозволяють, а відпочинок виходить цікавішим, аніж готельний.
Греки обожнюють м’ясо, а ось до морепродуктів ставляться спокійніше. М’ясний ресторан Vezene – один з моїх улюблених. Лаконічний дизайн та вигляд на монструозну будівлю Hilton створюють атмосферу мегаполісу. Офіціанти – блакитноокі вишколені греки. Багата винна карта пропонує, зокрема, й грецькі вина.
Про те, що Афіни – це винний рай, можна й не згадувати. Почати варто з популярного винного бару Heteroclito. Його мені показав фотограф Кріс Контос. Тут велетенський вибір грецького вина, яке подається з сухариками та водою. Нічого зайвого: тільки жаркий вечір з другом у центрі Афін. Схований від сторонніх очей, однак не менш відомий – ресторан японської кухні Izakaya, де грецькі продукти готують за японськими кулінарними рецептами. У підсумку – ефект бомби, що вибухла.
У ресторані Sushimou всього десять посадкових місць і персонал з трьох осіб. Але тут я спробувала найкращі суші в своєму житті. Так, зізнаюся, спершу було незвично, адже вони не адаптовані до смаку європейців. Їх автор – грек, закоханий у Японію та японську їжу. Раз на рік він закриває ресторан і рушає до Країни сонця, що сходить, у пошуках натхнення. Столик тут раджу бронювати завчасно: усі місця зайняті на декілька днів уперед.
Центр Афін дуже різниться від прибережних районів. Рекомендую в неділю відвідати блошиний ринок в центральному районі Монастиракі. Обов’язковий пункт програми – один з найстаріших музеїв країни Бенакі з багатою художньою та археологічною колекцією.
Мій улюблений пляж – біля готелю Astir Beach: зручна інфраструктура та чиста морська вода. Добре взяти в оренду машину і з’їздити до мису Суніон, де знаходяться руїни Посейдона. Їхати близько години, але воно того варте: місце змушує задуматися про власне життя й швидкоплинність часу.
Щоби відчути енергію Афін потрібно щонайменше три дні. А після я раджу вирушити на острови Ідра та Спеце: 2,5 години на поромі – й ви в абсолютно іншій реальності. Там нема машин, а до готелю вас довезе кінний екіпаж. Але це вже зовсім інша історія.
Читайте також: