До дня Львова журналістка й кураторка культурних проєктів Богдана Неборак запрошує прогулятися містом через тексти українських авторів.
Кінцева трамвая "Двійка" — кілька хвилин від вілли художника-модерніста Івана Труша. Гаразд, нехай це й буде початок нашого маршруту.
Говорити про місто, особливо те, в якому ти виросла, в його день — це наче на день народження близької людини пояснювати, чому її любиш, за що. Любов не потребує наших поправок, як і наші міста. Втім, містам потрібна наша любов, вони наповнюються нашим диханням — зітханнями, зойками, схлипами, вигуками, словами з книжок, які промовляємо на видиху.
Я почала з художника? Але думаю про поета — зазирнувши в сад митця (так, його сад служив не меншим натхненням для нових полотен, ніж Живерні для Моне), за якихось 15 хвилин ви дійдете до місць, де можна зустріти іншого модерніста — Ігоря Калинця, чи не найвитонченішого з львівських поетів. Чому би нам не зібрати для себе кілька маршрутів, якими ходили чи про які писали найсильніші літературні голоси, що в той чи інший час жили й творили у Львові?
Історично Львів — мультикультурний, тут співіснували різні мови, релігійні конфесії, це впливало на різноманітність мистецтва, яке часто було на грані — на межі. Сьогодні читання таких текстів дає відчуття обʼєму й свободи, а туристична поїздка до міста стає повноцінним культурним досвідом.
Богдан-Ігор Антонич
Модерніст Антонич став літературною сенсацією міжвоєнного Львова й у ньому ж і залишився — поет помер у 27 років, у 1937-му, ставши вічно юним духом міста, який магнетизує просто всіх. Свої вірші він називав крихким памʼятником своїй турботі й радості й не розраховував, що вони тут надовго, як і він сам. Пʼять поетичних книжок (лиш три прижиттєві видання), лібрето до опери, шматок незавершеної прози — це багато чи мало?
На вулиці Городоцькій, 50 ви можете знайти камʼяницю, в якій мешкав Антонич з 1928 до 1937 року, а в "Я Галереї" Павла Гудімова побачити кахляний пʼєц, який вдалося викупити з квартири Антонича й перенести до мистецького простору галереї.
Дебора Фоґель
Львівська єврейська письменниця, мистецтвознавиця й докторка філософії Дебора Фоґель жила на вулиці Лісній, 18 — там були втрачені її неопубліковані рукописи під час Шоа, там вона загинула з родиною — в місті немає її поховання, та сьогодні її цитату можна прочитати на місці зруйнованої синагоги на вулиці Староєврейській. "Вулиці подібні до моря: вони віддзеркалюють колір смутку і важкість очікування".
Дебора Фоґель приятелювала з Бруно Шульцом і, за спогадами, прогулювалася з ним, розмовляючи, пагорбами парку Знесіння — чому би нам не повторити цей маршрут, перед тим почитавши урбаністичну лірику авангардної поетки з книжок "Фігури днів" і "Манекени" в перекладах Юрка Прохаська?
Грицько Чубай
Грицько Чубай, чи не найлегендарніший автор другої половини ХХ століття, приїжджає до Львова зовсім молодим у 60-ті й залишається тут писати вірші, обговорювати найкращу літературу, слухати рок-музику, стає одним із лідерів мистецького андеґраунду того періоду.
Певний час Чубай працює робітником сцени театру Заньковецької — типове заняття українських поетів. Рідна для поета Погулянка, 35 — зелена місцина, де збиралися друзі Грицька й де висіли три портрети найвидатніших поетів сучасності: Томас Стернз Еліот, Езра Паунд і Грицько Чубай. Неподалік — памʼятка ЮНЕСКО, Личаківське кладовище, де можна запалити свічку в памʼять про поета.
Іван Франко
На каву з Франком чи на каву до Франка? Починати варто таки з Дому Франка, де тепер його музей і звідки ви зможете відтворити маршрут письменника від порогу домівки й до університету, будинку товариства Шевченка на вулиці Винниченка, 24, 26, Віденської кавʼярні (чи каварні) на проспекті Свободи, ресторану готелю "Жорж", будівлі університету на вулиці Грушевського, 4.
А на двірцí, звідки Франко їхав до Відня, уявити собі не надто високого чоловіка й промовити: "Тричі мені являлася любов". Маршрути Івана Франка Львовом і не лише шукайте в проєкті "Франко. Мандри".
Станіслав Лем
Польський письменник-фантаст Станіслав Лем є одним із найвідоміших авторів-львівʼян. Його "Високий замок" фіксує Львів до Другої світової війни, й хоча місто неабияк змінилося, ви й досі можете постояти в ротонді в парку Франка чи знайти на проспекті Шевченка, 10 (тоді — вулиці Академічній) прегарні зали цукерні.
Домашня адреса Лема — нині Богдана Лепкого, 4
Біограф Лема Войчєх Орлінський стверджує: львівські локації 30-х, які описує Лем, збереглися значно краще за краківські локації 60-х (а саме в Кракові Лем осідає після Другої світової війни). Більше про автора читайте в книжці "Лем. Життя не з цієї землі".
Софія Яблонська
Мандрівниця, документалістка, письменниця. Яблонська й тепер магнетизує своєю сміливістю й життєвими виборами, а в часи міжвоєння її подорожі до Франції, а далі Марокко, Китаю, згодом навколосвітня подорож, мрія життя, — епатували й приголомшували. Про враження від навколосвітніх мандрів Яблонська розповідала в лютому 1935 року у Львові, куди надсилала свої подорожні репортажі й де публікувалися її книжки.
Яблонська писала, що хотіла прожити життя так, щоб її ніхто не міг позбавити дому. Літературознавиця Олена Галета вважає, що таким способом для Яблонської стала мандрівка. Хай читання Яблонської дарує вам мрію про подорож, яка точно здійсниться.