Хмельницька область — один з екологічно найчистіших регіонів України, потенціал якого ще майже не розкритий. Саме цей напрямок для першого sustainable-туру вибрала Анастасія Цибуляк, засновниця компанії Glossary, яка має намір розвивати естетику екологічних подорожей Україною. Учасницею цієї захопливої подорожі стала шеф-редакторка vogue.ua Віолетта Федорова, яка ділиться враженнями.
Минулий рік став переломним для українського туризму — через пандемію коронавірусу й закриті кордони багато хто з нас нарешті зважився досліджувати власну країну, поступово відкриваючи для себе ще незвідані її напрямки. Хтось уперше поїхав на Закарпаття, а хтось відкрив для себе Арабатську стрілку або вирушив в одноденний тур до Переяслава. Один з найменш вивчених, але водночас неймовірно цікавий напрямок — Хмельниччина, за чотири години їзди від Києва, що готова дивувати, зачаровувати та надихати.
"Коли я вперше потрапила в Хмельницьку область, то зрозуміла, що саме тут хочу дати старт нашій ініціативі Glossary Sustainable Tourism, покликаній розкривати туристичний потенціал маловідомих місць у нашій країні, — розповідає мені Настя Цибуляк — людина, яка вже понад десять років розвиває в Україні екологічні цінності життя. — Водночас мені хотілося не просто організувати захопливий виїзд і показати нові місця, а й зробити нашу подорож корисною для природи й місцевих громад".
Зробити це команді Glossary справді вдалося, адже всі складники нашої подорожі було ретельно продумано. По-перше, до Хмельницького — першого пункту нашого маршруту — ми вирушили потягом, що вважається одним з найекологічніших видів транспорту. Ще на вокзалі всі учасники екотуру отримали металеві пляшки з водою, щоб упродовж цього вікенду мінімізувати використання пластику. Все наше сміття ми ретельно сортували, щоб потім віддати його на перероблення. Наше меню було сформовано тільки з локальних продуктів, у якому переважали страви рослинного походження або рибні. Навіть косметику під час Glossary Sustainable Tourism було підібрано з огляду на всі екоцінності — латвійський бренд MADARA вже 15 років випускає б’юті-засоби, які отримали європейський сертифікат для органічної косметики Ecocert Cosmos Organic.
Отже, у Хмельницькому ми зупинилися в прекрасному бутик-готелі Boutique Hotel Potocki — концептуальному дизайнерському просторі, у якому всі номери оформлені по-різному й занурюють гостя в історію життя й подорожей графа Юзефа Потоцького. На першому поверсі готелю розміщується ще одне важливе для міста місце — Цукерня зі 150-річною історією. Як будете в Хмельницькому, обов’язково завітайте сюди та поласуйте класичним "Наполеоном", запаморочливими сирниками або десертом "Весілля Фігаро".
Потім наша дружна компанія вирушила до мальовничої садиби Орловських у селі Маліївці. Її збудовано в 1788 році в стилі французького класицизму. Місце має дуже цікаву історію — до 1917 року локація належала родині Орловських, а її стіни прикрашали роботи Рафаеля і польських живописців, потім садибу було націоналізовано, але все рухоме майно господарям вдалося через Одесу вивезти до Франції. До минулого року тут функціонував дитячий реабілітаційний центр, який через пандемію коронавірусу довелося закрити. Тепер ця унікальна будівля порожнює і чекає нових гостей. Місцеві ж гіди жартують, що тут легко можна було б зняти фільм "Гордість і упередження" або екранізувати будь-який інший класичний роман, адже на території садиби заклали великий ландшафтний парк, у якому досі збереглися два ставки, міст і навіть водонапірна вежа.
Про парк у Маліївцях варто розповісти окремо — його розробляв ірландський майстер Діонісій Макклер і садівник Д. Клігер, які змогли небанально обіграти навіть доріжки. Зроблені у формі кленового листя, стежки крутими схилами прямували до мальовничих ставків. Сьогодні початкове планування парку майже втрачено, він став більш диким, але як і раніше зачаровує всіх гостей. Особливий захват викликає штучний 18-метровий водоспад, який, як і скелю, названо на честь Святого Онуфрія. Під водоспадом також облаштовано кілька чернечих печер, що збереглися з давніх-давен.
Як казала Анастасія Цибуляк, одна з цілей Glossary Sustainable Tourism — допомагати природі, тому після екскурсії садибою ми спробували попрацювати в галузі лендарту під керівництвом досвідченої ландшафтної дизайнерки Інни Петренко. Разом з її командою ми створювали артоб’єкти, які, з одного боку, є частиною природи, а з іншого — допомагають її мешканцям. Наприклад, я плела композиції із сухих гілок, що залишилися після прибирання парку. За кілька годин роботи в нас вийшло ефектне панно, що має гарний вигляд і водночас може стати місцем, де птахам буде легше звити гнізда. Інші члени нашої команди зміцнювали кореневу систему кількох дерев або плели із сухих гілок хвилясті тини, що органічно поєднувалися з навколишнім ландшафтом.
Після знайомства із садибою Орловських ми вирушили до не менш цікавого місця — римсько-католицького костелу Йосифа Обручника в селі Підлісний Мукарів, у якому проживає менш як 1000 жителів. Перше, що спадає на думку, коли його бачиш: "Що він тут робить у такому віддаленому й навіть глухому місці?". Відповідаючи на це запитання, наш гід розповіла, що історія цього місця відсилає ще до XVII століття, коли тут був збудований перший дерев’яний костел за гроші одного з подільських чиновників. Після нападу турків костел згорів, потім його відновили, а вже 1872 року зробили з каменю, що й допомогло йому пережити вже не одне століття. Особливо вражає, що зберегти це унікальне місце, яке за свою історію встигло побувати і складом, і сільським музеєм, вдалося тільки завдяки ініціативним мешканцям. Саме вони зробили все, щоб костел функціонував. Тут є навіть свій орган, який потребує ремонту, і місцеві активісти сподіваються знайти на це кошти. У костелі ми пробули не дуже довго, оскільки треба було вже їхати до Хмельницького, але тут панує абсолютно неймовірна атмосфера спокою, тож сюди точно захочеться повернутися — просто посидіти, поспостерігати, подумати і, природно, послухати вже відновлений орган.
Наступного дня організатори Glossary Sustainable Tourism підготували для нас ще одне важливе екологічне занурення: ми вирушили на екскурсію до родини Білоусів — там практикують етичне рільництво й працюють за принципами пермакультури без забруднення довкілля та виснаження ґрунту. Саме тут я зібрала свій перший урожай спаржі — і це був найсмачніший аспарагус у моєму житті. Тепер не уявляю, як змусити себе його готувати, коли вже знаєш його свіжий смак. Обов’язково скуштуйте! Ще тут вирощують лаванду й зовсім скоро готові приймати туристів на своїх маленьких, але вже лавандових полях. Мене справді вразив приклад цієї родини, яка слухає природу, не прагне її змінити й натомість отримує всі її дари. Хочеться, щоб таких прикладів відповідального фермерства в нашій країні було якомога більше.
Завершився наш ековікенд бранчем у дуже мальовничому місці, де кількість зелені зашкалювала не гірше, ніж у Таїланді або на Маврикії. І, споглядаючи всі ці принадні краєвиди, хочеться просто сказати: "Подорожуйте Україною, і робіть це екологічно!".
Фото: Антон Кулаковський