У перекладі з італійської "torre" означає "вежа" і, як правило, на позначених словом 'torre' пляжах цю вежу можна знайти. Вежі нереально фотогенічні: старовинні, розміщені на тлі моря, і в кадрі мають неймовірний вигляд.
У випадку з Торре Поцелле все ж варто орієнтуватися не на архітектуру, а на мальовничість узбережжя. Слід проїхати ліворуч від вежі – там виявляться ще три-чотири бухти. Кожна – красива і відокремлена, оточена заростями і скелями. Щоб максимально насолодитися красою узбережжя, слід прогулюватися камінням (до речі, знадобляться крокси або будь-яке взуття на щільній гумовій підошві). Найкрасивіший вид на пляж і бірюзове море – зверху, зі скель.
Торре Гуачето – старовинна оглядова вежа і одночасно заповідник дикої природи. 8 км пляжів з водою, яка просто гіпнотизує. Під'їхати машиною до моря не можна: треба залишити її у зоні для паркування і прогулятися пішки (варто скористатися моментом, щоб купити у місцевих жителів свіжозірваний інжир – деревами усаджена дорога до пляжу). Корали, рідкісні птахи, риба, ящірки і навіть черепахи – все це екосистема Торре Гуачето, тому там цікаво займатися снорклінгом.
Найцікавіше спостерігати за жителями міста: вони обожнюють заходити по коліно в воду і нескінченно довго базікати на найрізноманітніші теми під супровід характерних для італійців жестів. Море, до речі, мілке і тепле: щоб заплисти на глибину, доведеться старатися (довго). Важливо: лежаки і парасольки слід нести з собою. Але будемо чесні, жоден обладнаний пляж не може зрівнятися з первозданною красою моря і пишної зеленні навколо.
Парадокс: один з найкрасивіших пляжів Апулії розміщений в банальному, нічим не примітному курортному містечку, зупинятися в якому навіть заради казкової краси узбережжя не варто. Сам пляж, згаданий в безлічі путівників, теж спочатку враження не справляє: довга берегова лінія, пісок, бари, багато людей. І тут важливо не махати приречено рукою і бігти щодуху до вільного шезлонга. Вся краса Торре дель Орсо зосереджена в правій частині пляжу (якщо стояти до моря обличчям), в протилежному від вежі кінці.
Якщо йти по піску в напрямку скель, які називаються 'due sorelle' ("дві сестри") і піднімаються з води, ніби розрізаний навпіл десерт "Павлова", то практично впираєшся в затишний мальовничий грот.
Там кришталева вода, яку обіймають світлі, порослі зеленню кам'янисті пагорби. У них повно віконець – це будиночки птахів; є і печери, де можна сховатися від спеки. Варто обійти пагорб (навіть не водою, а пішки – таке мілке тут море) – і можна потрапити ще в одну відокремлену бухту. Звідти відкривається фантастичний вид на "сестер".
Неодмінно варто піднятися на скелі: спеціальна туристична стежка пролягає в тіні дерев.
Прогулянка займе півгодини, але запам'ятається надовго. Від виду захоплює дух, а зарості дикого розмарину пахнуть так, що можна втратити голову. Море зверху переливається відтінками бірюзи і турмалінів – і видно, наскільки вода чиста.
Це не пляж, а легенда, розтиражована сотнями тисяч зображень. Справді, дивитися на нього – це візуальне задоволення, з яким мало що зрівняється. Все влаштовано так: спочатку старовинний віадук, через який проглядається блакить моря. Потім – височенні, метрів 30, скелі, в яких влаштовані будинки, а між ними – кам'яний пляж, на якому яблуку ніде впасти навіть у низький сезон.
Вода прохолодніша, ніж всюди, там часті шторми; дно настільки кам'янисте, що ходити по ньому – фізично боляче (краще подбати про спеціальне взуття). І тим не менше, охочих зануритися в знамениті води з кожним роком все більше.
Популярності пляжу додає те, що Red Bull проводить тут етапи світових змагань з екстремальних стрибків у воду. Та й саме містечко – неймовірно живописне: ресторанчики, бари, магазини, красиві люди з фотогенічними собаками, оповиті зеленню білі стіни будинків. Сюди варто приїжджати на цілий день, щоб встигнути і погуляти містом, і насолодитися видами.
Про це узбережжя нечасто згадують у добірках найкрасивіших пляжів, але саме таких пляжів тут вдосталь. Уздовж берега ростуть пінії; скелі – як годиться, порізані, ніби хтось вправлявся в карвінгу; вода – кришталева, глибина – комфортна (читай: море досить неглибоке).
Узбережжям варто прогулятися, аби вподобати і крихітні озерця води на камінні, і переливчасті кристали морської солі, що утворилися там, де вода випарувалася, і побачити смарагдові переливи води.