"Дизайнери-чоловіки можуть створювати жіночий одяг, – каже Марія Грація К’юрі з важкою іронією. – А от дизайнерки не можуть робити чоловічий". Розігріваючись, вона піднімає брову, усміхається і нахиляється вперед: "Бо генії – це лише чоловіки! Творчі люди – лише чоловіки!". Вона робить паузу, ніби замислюючись: "А як же Міучча Прада? Але вона засновниця, еге ж? Chanel? Schiaparelli? Це як із кухарями: шеф – це чоловік. А cuoca – жінка – вже ніби не рівна. Нічого не змінюється".
Але ж і сама К’юрі – приклад змін. У 2016 році вона стала першою жінкою – креативною директоркою Christian Dior (жіночих колекцій, Haute Couture та аксесуарів, але не чоловічих). За дев’ять років її феміноцентричний, феміністичний і колаборативний підхід до дизайну та сторітелінгу змінив дискурс у моді. Так, її колекції інколи розділяли критиків, проте майже завжди зачаровували клієнтів. І, між іншим, вона майже вчетверо збільшила прибутки бренду.
"Так, і всі пам’ятають мене, бо я зробила великі цифри в Dior! Коли великі продажі показує дизайнер-чоловік, це означає, що він має бізнес-хист. А якщо дизайнерка – це означає, що вона комерційна". Слово "комерційна" вона вимовляє з тією самою зневагою, яку індустрія часто в нього вкладає. "Це ментальність. Це культура!".
Повернімося до Fendi, де К’юрі призначили креативною директоркою в жовтні минулого року – через шість місяців після її відходу з Dior. Саме в Fendi вона розпочала кар’єру у 1989 році, у 24 роки, як дизайнерка аксесуарів. Тут працювала й тоді, коли народила дітей, під менторством п’яти сестер Фенді – Паоли, Анни, Франки, Карли та Альди – у підтримуючій атмосфері, яку вона часто називає сестринством.
"І про сестер Фенді теж. Усі говорять лише про Карла Лагерфельда, ніби вони нічого не зробили. Вибачте". Вона сміється: "Вибачте! Я вже закипаю! Я не хочу обговорювати цю систему. Це так… нудно".
Можливо, нудно, але правдиво: достатньо порівняти кількість жінок і чоловіків на посадах креативних директорів у великих модних Домах. Попри це, якщо хтось і заслужив право вважатися однією з найвидатніших дизайнерок нашого часу, то це саме вона.
Втім, К’юрі наголошує: повернулася до Fendi не для того, щоб щось доводити: "Я тут, щоб віддати те, що дали мені". Вона згадує, що починала у невеликій сімейній компанії й багато навчилася в засновниць: "Це були п’ять жінок із Рима, які запросили Карла Лагерфельда до співпраці ще у 1965 році, задовго до Chanel. Вони зберігали традицію і водночас вели діалог з новатором. Вони були візіонерками".
К’юрі залишила Fendi у 1999 році, незадовго до того, як бренд придбав LVMH. Разом із П’єрпаоло Піччолі вона перейшла до команди аксесуарів Valentino, де вони працювали під керівництвом засновника, а згодом, після його відставки у 2008 році, були призначені його наступниками. "У Fendi я навчилася працювати з аксесуарами – взуттям, сумками й, звісно, хутром. У Valentino – Haute Couture. А ще –масштабним кампаніям, розвитку бутіків. Це був надзвичайно важливий досвід. Там ми стали креативними директорами – це теж був новий етап. З кожного досвіду ти виносиш щось нове".
Майже через 30 років після відходу вона повернулася до Fendi, який, за її словами, тепер зовсім інший: "Як і всі бренди сьогодні. Інша структура, інші масштаби. Коли я йшла, Fendi був сімейною компанією". Втім, культура нинішнього власника – LVMH – їй добре знайома: Dior також входить до групи, і багаторічне керівництво цим французьким Домом додало їй ще один вагомий рівень досвіду.
Тепер увесь цей досвід вона спрямовує на формування нової фази Fendi. На її думку, її повернення збігається з ширшим етапом еволюції індустрії розкоші. "Ми переходимо в інший момент. Великий вплив на систему мали нові медіа. Про моду почали говорити всі. Вона стала популярнішою, і тепер її обговорюють не лише журналісти чи професіонали. Вплив усіх цих голосів був дуже сильним, але не завжди позитивним. Частково мода перетворилася на розвагу. Але врешті це не лише про це. Іноді здається, що дизайнер – це світло з небес, яке просто робить ескіз… Насправді все складніше. Це командна робота. Безліч технічних навичок".
Показ осінь-зима 2026/2027 у Мілані став першою нагодою передати цю нову енергію Fendi широкій аудиторії. На прохання сформулювати суть своєї формули К’юрі знову піднімає брову: "Я, мабуть, не дуже вмію продавати! Але в цьому шоу я синтезую своє бачення Fendi – у силуеті, аксесуарах, взутті. І для жінок, і для чоловіків – у показі будуть і чоловічі образи, адже ми працювали над колекціями разом. Я працюю паралельно з двома командами". Водночас у червні вона представить окремий чоловічий показ.
Аксесуари, традиційно ключові для Дому, поряд із хутром, залишаються в центрі уваги. "Ми працюємо над кожною категорією: окуляри, прикраси, усе. Я намагаюся впорядкувати всі знакові елементи Дому, його коди. Іноді – не лише у Fendi – надмір комунікації створює плутанину. Важливо спершу прояснити все для себе й команди, а вже потім – для зовнішнього світу. Модернізм, а також вплив Карла й Віденської сецесії – саме тому Fendi такий чистий, геометричний і виразний. Я намагаюся побачити всю картину кодів Fendi й дати їм власну інтерпретацію".
Вона відходить від надмірного використання монограм як декору, повертаючись до вишивки та аплікативних технік, які підкреслюють індивідуальність клієнтів. "Так було і з Baguette, і з Peekaboo". І додає: "Логотип – це підпис. Не декор". Щоб уточнити цей підпис, вона запросила Леонардо Соннолі оновити подвійний логотип F і шрифт. "Його треба використовувати лише там, де це доречно".
Головним засобом комунікації має стати силует. "Ми живемо в інший час індустрії моди, і я зосереджена на силуеті. Важливо визначити силует Fendi. А це – пальто. Пальто, жакет. Це моя робота. І також – зрозуміти, які жінки й чоловіки є нашими референсами".
До слави аксесуарів Fendi був відомий передусім своїм розкішним хутром – переважно пальтами та жакетами. Кожна із сестер Фенді відповідала за певний аспект розвитку бренду, і К’юрі враховувала їхні риси, формуючи новий силует. "Мої референси – це сестри. Вони були креативними, але прагматичними: вони працювали. Їхня естетика була функціональною. І водночас чуттєвість дуже важлива, бо хутро – це м’якість, легкість, близькість до тіла. Для Fendi хутро й відчуття – це одне й те саме".
Згадка про хутро звучить несподівано, адже останніми роками Дім майже не акцентував на цьому напрямі. "Я усвідомлюю чутливість цієї теми. І те, що сьогодні все інакше, ніж у минулому". Щоб відповісти на зростання інтересу до спадкових хутряних речей, вона започаткувала програму Echo of Love в ательє Fendi – для розбирання, реставрації та переосмислення вінтажних виробів. "Клієнти можуть принести навіть хутро не від Fendi, і ми працюватимемо з ним. Це довговічний матеріал. Багато жінок мають хутряні речі від матерів чи бабусь. Ми можемо перетворити їх у couture-вироби – змінити довжину, форму, створити унікальну річ. І водночас застосовувати хутряні техніки до нових матеріалів".
"Для мене Fendi дуже важливий. Я хочу віддати те, що він дав мені". Вона нахиляється вперед. "Між нами — я люблю всі модні бренди. Не лише Fendi. Я люблю моду. Могла б працювати для будь-кого! Це прекрасна індустрія. Я дуже поважаю засновників Домів. Усі різні, з власним баченням. Особливо люблю історичні бренди. Можливо, мені варто зайнятися реставрацією! Бо хочеться висвітлити їхню велич. Я в це вірю. Вони прекрасні. Для мене зараз це мрія — вивчати бренди й бачити, скільки засновники віддали, щоб створити їх. Іноді цього не видно — тієї справжньої пристрасті, що стоїть за кожним ім’ям".
Попри це, найближчим часом її увага буде зосереджена саме на родині Фенді. На припущення, що новий етап може мати автобіографічні риси, вона лише хитає головою: "Мені складно побачити себе тодішню". І все ж її слова про сестер — креативних, прагматичних, працелюбних і пристрасних — переконливо свідчать: нова глава Fendi буде близькою до душі самої Марії Грації К’юрі.
За матеріалами Vogue.com.