10 травня італійській дизайнерці Міуччі Праді сповнюється 75 років. Чотири десятки з них вона провела в компанії Prada. Кілька років тому Forbes оцінив її статки у 2,4 млрд доларів. У пресі пишуть про сімейну справу (її дід Маріо заснував компанію в 1913 році), захоплення мімансом (Прада прослужила в театрі п’ять років), членство в Комуністичній партії Італії й про любов до сучасного мистецтва (разом із чоловіком і CEO Prada Патріціо Бертеллі вони створили фантастичний Fondazione Prada на півдні Мілана). Але пояснити, чому Міучча Прада — одна з найважливіших дизайнерів сучасності, складніше.
У 2013 році це намагався зробити Ендрю Болтон, куратор Інституту костюма при Метрополітен-музеї в Нью-Йорку. З його ініціативи Міучча Прада стала співзіркою виставки Impossible Conversations. Команда Болтона влаштувала уявний діалог між Прадою і "приголомшливою" італійкою Ельзою Скіапареллі. Тоді один американський журналіст курйозно написав про цей неможливий тандем: "Міучча Прада і менш відомий дизайнер Скіапареллі". У модному бізнесі в Пради статус титана. Її можуть не знати в обличчя так, як Донателлу Версаче, але п’ять заповітних літер P-r-a-d-a і класичний трикутний логотип бренду — така ж частина італійського національного надбання, як кіностудія Чінечітта і Vespa. Напевно всі пам’ятають, що носив диявол в однойменному фільмі.
Прада — дизайнерка, яка змінює наші уявлення про люкс, модний одяг і красу взагалі. У таких випадках кажуть: формує модний порядок. У цій лізі у неї небагато сусідів: Рей Кавакубо, Гельмут Ланг і Мартін Марджела, можливо, Раф Сімонс. Але, на відміну від Ланга або Марджели, Міучча Прада змінювала курс модної партії не раз і не два. Скасовуючи минулі колекції новими й у такий спосіб обнуляючи час, щосезону вона винаходить бренд заново. Водночас віддана своєму стилю — ви ніколи не сплутаєте колекцію Prada з якою-небудь іншою. У цього прийому є назва: "ефект Prada".
Облік її робіт можна вести не за сезонами, а за робочими темами колекцій — так музичними альбомами відміряють кар’єрні віхи зірок калібру Б’єрк або Мадонни. Чого варта "пляжна" колекція 2010 року із сатиновими пальтами з необробленими краями й сукнями-шандельєрами, створеними з важких скляних намист. Або "мінімалістичне бароко" 2011 року, у якому вбрання за мотивами медичних роб дизайнерка прикрашала шлярками годе, розфарбовувала контрастними смужками й фігурками танцівниці Жозефіни Бейкер. В осінньо-зимовій колекції 2008 року вона використовувала швейцарське мереживо: одягала ажурні манишки поверх блакитних офісних сорочок. Цим порушувала питання жіночої сексуальності й гендерних ролей задовго до того, як вони стали мейнстримом. Одна з найполітизованіших дизайнерів, Міучча Прада жодного разу не випустила на подіум футболки з політичними гаслами.
Праду копіювали на всіх рівнях харчового ланцюга ще до того, як fast fashion навчився штампувати подіумні колекції. Навіть сьогодні надихатися Prada — майже добрий тон. Дизайнерка це розуміє і з насолодою міняє правила гри, ставлячи під сумнів стандарти модної системи й умовний гарний смак. У еклектичних і ексцентричних колекціях Prada він майже завжди за дужками.
Показово, як Міучча Прада спілкується з пресою після шоу: зібрання журналістів навколо дизайнерки під наглядом пресаташе Верде Вісконті (родички режисера Лукіно Вісконті) подібне до паломництва пастви. Слухають уважно, простягають айфони в надії записати відповіді дизайнерки, пропонують свої інтерпретації побаченого. Жодних фото й відео — тільки живий контакт. Прада говорить тихо, вдумливо й залюбки міркує про світову політичну ситуацію, про суспільні настрої й виклики часу. Але конкретно про одяг не говорить майже ніколи.
У цьому є сенс. Те, що на подіумі показує Прада, розповідає більше про світ, ніж про наш гардероб. Це мода, яка по суті не про моду зовсім: тут одяг — інструмент, а не мета висловлювання. Водночас Міучча створює речі з прицілом на рубрику "Об’єкт бажання" — їх хочеться мати і їх хочеться носити. Ми в редакції часто обговорюємо феномен Prada woman і створюємо збірний образ жінки, яка одягається в цей одяг і розмовляє цією мовою. Вона розумна, ексцентрична, дисциплінована й небагатослівна. Не прагне подобатися всім і саме тому звертає на себе увагу. Унікальна, одним словом. Інша.
Текст: Веня Брикалін