3 червня 1931 року народилася Кармен Делль'Орефіче — американська супермодель і актриса. В індустрії моди вона відома як подіумна модель з найдовшою кар’єрою. Вперше вона знялася для обкладинки Vogue у віці 15 років і відтоді не полишала свою справу. У день народження Кармен vogue.ua згадує її висловлювання про моду, моделінг і своє життя.
За останні 25 років у мене було більше журнальних обкладинок, ніж за всю мою довгу кар’єру. Сьогодні я перебуваю на території, яку бізнес вважає неповороткою: вік і сиве волосся. Повільно, але я почала володіти цією територією, тому що обстоювала вік.
Моя філософія — це баланс спогадів про минуле, але не життя в ньому. Такий підхід допомагає усвідомлювати, де ви перебуваєте в цей момент, проєктувати в майбутнє й бути готовим до змін.
Мода — це більше смак, ніж гроші — ви маєте розуміти своє тіло й підбирати одяг під свої потреби.
Я жінка 80 років, яка працює й намагається зрозуміти, який образ я можу спроєктувати і як зробити це з гідністю.
Як модель я не мала особистості. Я була хамелеоном, мовчазною актрисою. Я була аморфною річчю. Не мала індивідуальності, була сповнена самотності й урочистості. Я не була типом дівчини з обкладинки.
Моє життя було приголомшливим. Скільки інших жінок мого віку можуть сказати, що знімок на їхню пенсійну картку зробив Норман Паркінсон?
Гроші, які я заробила, дали мені змогу зберегти моє життя у власних руках. Я мала приголомшливе тіло, і мені заплатили за його використання.
Мода циклічна, але нічого не змінилося. Коли вона абсурдна, то ще абсурдніша, ніж будь-коли, і коли вона прекрасна, то ще прекрасніша, ніж будь-коли. Тепер все більше людей думає: "Я вдягаю своє тіло, а не мені доводиться міняти тіло, щоб носити одяг". Я захоплююся ростом індустрії моди.
Я повністю сформована інтересом моєї матері до моди. Як угорська іммігрантка вона не могла дозволити собі одяг і сама робила його з патернів. Це була поважна навичка, і це було фінансово доцільно. Працювати над чимось пристрасно — це ключ. Мені пощастило, що здебільшого в моєму житті я мала честь працювати над чимось, чим була дуже захоплена.
Я роблю все можливе з руйнівним впливом часу на моє тіло, і я завжди в процесі роботи. Я не можу написати мемуари, бо я не можу зробити це цього або наступного тижня... Я намагаюся надихати молодих людей і шанобливо представляти літніх; ми не можемо завжди бути такими, як колись, але ми можемо намагатися.
Ключ до подолання негараздів — бути готовим зрозуміти, що вам досить того, що ви маєте, незалежно від того, що у вас відібрали. Ми постаємо перед труднощами, але нам не потрібно на них зациклюватися, якщо маємо уяву й спосіб допомогти собі змінити курс. Іноді ми не можемо — знаючи різницю — це мудрість і визнання того, що маємо вдосталь.
Мода так важлива, що для зрячої людини — це перша мова, якою вона розмовляє. Ми "оцінюємо" — хоча це й дуже різке слово, але ми справді приймаємо й оцінюємо зовнішній вигляд інших людей. Хто це? Що в нас спільного? Ці й подібні моменти — це негласна візуальна взаємодія.