Лі Міллер була однією з найвідоміших військових журналісток під час Другої світової війни, а до того встигла знятися у кількох провокаційних рекламних кампаніях, стати обличчям Vogue і зачарувати всю творчу інтелігенцію Парижа на початку 1930-х років. Але про все по черзі.
Елізабет Міллер народилася 1907 року в передмісті Нью-Йорка в сім'ї інженера Теодора Міллера, пристрастю якого була фотографія. Біографи стверджують, що саме він прищепив доньці любов до цього виду мистецтва. Міллер вважала батька головною людиною у своєму житті, якій можна довіритися. У сім років Лі була зґвалтована другом сім'ї, і батько хотів за допомогою фотографії допомогти доньці відновити баланс зі своїм тілом — він знімав її оголеною. У 18 років Елізабет з дозволу батьків вирушила у Париж разом з викладачкою французької, але там швидко спекалася її і занурилася в шалене життя богемної столиці. Через сім місяців доньку повернули додому, та жити в маленькому містечку вона вже не могла — 20-річна дівчина поїхала підкорювати Нью-Йорк.
Переламним у житті Елізабет став 1927 рік, коли вона випадково познайомилася з засновником видавничого Дому Condé Nast, що випускає, з-посеред іншого, журнал Vogue. Той буквально витягнув її з-під коліс автівки на одній з вулиць Мангеттена. Конде Наст настільки був зачарований зовнішністю дівчини, що вже у березні цього року вона прикрасила обкладинку Vogue. А точніше сказати, саме з неї художник Жорж Лепал змалював модний у той час образ дівчини-флеппера.
Відтоді кар'єра Міллер пішла в гору: вона багато знімалася у комерційних проєктах і навіть стала першою моделлю, яка рекламувала тампони Kotex. Ця кампанія справила ефект бомби, адже до цього рекламу таких товарів супроводжували лише мальовані картинки. Зняв сміливу американку для Kotex фотограф Едвард Стейген, який і надихнув її знову повернутися в улюблений Париж. Елізабет вже тоді більше хотіла знімати, а не зніматися.
1929 року Елізабет Міллер вирушила підкорювати Париж. Вона вже чула про фотографа Мена Рея і відразу навідалася до нього. Зустріч відбулася в одному з улюблених барів Рея, де його чекала наполеглива дівчина. Міллер перша з ним познайомилася і сказала, що буде його студенткою. Рей спробував переконати самовпевнену особу, що не бере учнів і взагалі їде з міста. Та марно: зрештою вони поїхали разом і не розлучалися три роки. Того вечора вона представилася як Лі, і відтоді її називали тільки так. Лі Міллер швидко вчилася, вона була для Рея і натурницею, і асистентом, і рівноправною учасницею творчого процесу.
У Рея вона навчилася по-особливому дивитися на фотомистецтво, захопилася естетикою сюрреалізму і постійно експериментувала як із самими зніманнями, так і з друком. Кажуть, що саме вона випадково придумала такий метод друку, як соляризація: злякавшись під час проявки миші, що перебігала кімнату, Міллер на короткий час збільшила світло, і спонтанний результат їй сподобався.
Після трьох років стосунків американка залишила свого вчителя і коханого заради єгиптянина Азіза Бея. Фотограф боляче переживав цей розрив, апогеєм розпачу стала публікація його відомого кадру "Об'єкт руйнування", на якому зображений метроном з прикріпленою до нього фотографією людського ока — ока Лі Міллер. Сама ж звабниця у грудні 1932 року повернулася до Нью-Йорка і відкрила там школу фотографії. Ще через кілька років вони з чоловіком перебралися до його рідного Каїра. З єгипетського етапу життя у Лі збереглося чимало фотографій, буквально просякнутих духом сюрреалізму.
Однак і ці взаємини були недовгими. У 1937 році на балі-маскараді в Парижі Лі Міллер познайомилася з британським колекціонером Роландом Пенроузом, і у них зав'язався роман. Пара часто бувала разом і почала спільне життя. Зрештою Міллер переїхала до Пенроуза в Лондон і з початком Другої світової війни стала військовою фотокореспонденткою Vogue.
Відтоді як Міллер отримала офіційну акредитацію і одягнула форму, в її об'єктив потрапляло все: від побутового життя в госпіталях до таких значних подій в історії Другої світової, як звільнення Парижа або концентраційного табору Дахау. У США вона відсилала ці фото з єдиною позначкою: "Будь ласка, повірте мені — це правда". Часто у фокусі Лі опинялися жіночі долі. Ось фотографія, де втомлена медсестра виходить з намету в одному з польових госпіталів в Нормандії, а тут дівчатка-безхатьки на вулицях Будапешта туляться одна до одної, або пілот Анна Леска готується до бойового вильоту.
Ім'я Міллер пов'язане ще з одним знаковим фото часів Другої світової, де вона в ролі моделі. Світлина зроблена в мюнхенських апартаментах Адольфа Гітлера у травні 1945 року. Американка туди потрапила разом з фотографом Девідом Шерманом, який знімав тоді для LIFE. Він зняв Лі Міллер в особистій ванній кімнаті фюрера — на задньому фоні стоїть його портрет, а спереду можна роздивитися її черевики, на яких ще залишився бруд після відвідування Дахау. Знімок символічний і дуже жорсткий.
Після 8 травня 1945 року війна для Лі Міллер не скінчилася. Вона все життя страждала на посттравматичний синдром і часто впадала в депресію. Займатися фотожурналістикою вона припинила, лише зрідка робила невеликі замовлення для Vogue. 1947 року у неї народився син Ентоні, а її чоловікові Роланду подарували титул лорда за внесок у розвиток британського мистецтва. Лі перетворилася у леді Пенроуз, і порятунок від спогадів знайшла у кулінарії. Померла мисткиня 1977 року від раку. ЇЇ величезний фотоархів зберігся завдяки старанням сина. Він видав книгу "Життя Лі Міллер", де кожна глава — це яскрава і не схожа на попередні історія.
[READ_ALSOholder=content_1;]