Перша леді США Джилл Байден з’явилася на преспоказі виставки "В Америці: Антологія моди" Інституту костюма напередодні Met Gala. Під час своєї промови вона розповіла про силу моди та підтримку українського народу.
На заході перша леді Сполучених Штатів Америки з’явилася в сукні Tom Ford з квітчастим принтом блакитно-жовтих відтінків. Під час пресподії Джилл Байден виступила з промовою та розповіла, яку силу має мода та як вона допомагає нам без слів заявляти про свою позицію.
"Наш стиль допомагає нам висловити те, що неможливо передати словами. Ми розкриваємо і приховуємо, хто ми є, за допомогою символів і форм, кольорів і крою — і завдяки тим, хто їх створює, — сказала пані Байден. — Як викладачка англійської мови, я завжди вірила в силу мови. Але відколи я стала першою леді, мені нагадали, що це лише один зі способів спілкування".
Далі перша леді розповіла, як за допомогою власного одягу вирішила продемонструвати світу, що вона підтримує українців під час війни, яку розв’язала росія. "Кілька місяців тому, коли президент готувався до звернення „Про становище країни", мій розум був далеко. Як і чимало американців, я була приголомшена новинами про Україну, про бомбардування і батьків, які плакали над понівеченими тілами своїх дітей на вулицях. Коли наближався час звернення „Про становище країни", я знала, що неодмінно напишуть про те, у що я була вдягнена. Тож я замовила аплікацію із соняшника — квітки України, символу надії та солідарності — і пришила одну на манжет сукні. Вона була невелика, але сяяла на тлі глибокого кобальтового синього кольору мого рукава. І того вечора, сидячи поруч з українським послом, я знала, що посилаю повідомлення, не сказавши жодного слова: що Україна в наших серцях — і що ми з ними".
Також перша леді США згадала про те, що наприкінці цього тижня вона поїде до Румунії та Словаччини, щоб відвідати американських військових і провести День матері з українськими родинами, які були вимушені покинути країну внаслідок путінської війни. "Як мати, я можу лише уявити, яке горе переживають сім’ї. Я знаю, що ми спілкуємося різними мовами, але сподіваюся, що зможу виразити — способами набагато кращими, ніж слова, — що їхня стійкість надихає мене, що вони не забуті, і що всі американці непохитно стоять разом із ними".