Його ім'я стало синонімом моди вісімдесятих, і саме йому світ завдячує за появу феномену супермоделей. Перечитуємо одну з найвідоміших біографій дизайнера під назвою "Міф Versace", що написала журналістка Міні Кастель, і згадуємо, що Джанні Версаче говорив про сім'ю, модну індустрію та самого себе.
Про себе
"Я — кравець. Коли я переїхав з Реджо-ді-Калабрії в Мілан, мені довелося забути все, чого я навчився у матері, бо тут все було іншим — і навколишнє середовище, і швейні технології".
"У сімдесяті роки я випустив на волю свій непокірний дух, я намагався знайти спосіб, як поєднати абсолютно різні форми і матеріали так, як цього досі ніхто ніколи не робив. У цей час у моїй моді вперше з'являються контрасти, пізніше це стане ключем до всіх моїх колекцій".
"Чому Мілан не любить мене? Я стільки працюю, я намагаюся зробити жінок ще вродливішими і жіночнішими, а в пресі — ніякого ентузіазму".
"Я пам'ятаю, як на початку моєї кар'єри я був сповнений ентузіазму і мені здавалося, що можливо все: ламати звичні схеми, використовувати різні види крою, немислимі матеріали, змішувати все підряд".
"Я рішуче на боці коротких спідниць: це молодо, динамічно, вільно і сучасно. Не треба ходити далеко: погляньте, що відбувається цієї зими. Минулого сезону лише 30% моїх італійських клієнтів (торговців) прийняли мою пропозицію. Решта не були настільки сміливими, зате тепер вони змушені вкорочувати спідниці, бо цього вимагають жінки".
"Ми, італійці, — народ неспокійний. Ми виробляємо найпрекрасніші тканини на світі і не хочемо зупинятися на досягнутому".
"Мені подобається бути в контакті з рок-музикантами, вони несуть енергію часу, якою заряджають і тебе. Я переконаний, що на творчість дизайнера може мати величезний позитивний вплив наелектризованість музики Спрінгстіна або ніжність музики Стінга".
"Вульгарний? Можливо, я просто сміливий. А сміливі, зазвичай, досягають відмінних результатів".
Про Versace та модну індустрію
"Мені смішно, коли інші модельєри кажуть, що модельєр — це не кравець. Гадаю, все навпаки: справжній художник той, хто все створює власноруч".
"Коли настав час вибирати символ, я згадав один античний міф: хто полюбить Медузу, тому вже немає порятунку. Так чому б не припустити, що якщо Версаче завоює когось, то йому вже не буде шляху назад?".
"Чому штани? Тому що вони більш сучасні, вони більше личать 1980-м рокам. Я вдягаю їх на всіх, навіть під спідниці жіночих моделей".
"Жінка, яку одягаю я, красива і спокуслива. Я обожнюю жінок. Одяг Армані, навпаки, створює менш яскравий тип жінки, дещо приглушеного стилю. Те, що зазвичай називають "шиком". Я зі свого боку тут ніякого "шику" не бачу".
"Під час малювання тієї чи іншої сукні, ніколи не забувайте, що її носитимуть, її одягатимуть, вона має бути корисною — поєднання користі і краси неможливо розділити".
"Ми всі чудово розуміємо, що заради цього блиску леліток доводиться жертвувати багато чим".
"Ідея створення Atelier Versace зародилася з прагнення до свободи. Крім того, мене веде азарт, бажання спрямувати зусилля в нове русло. Це буде лабораторія ідей, місце, відкрите і для нових технологічних досліджень".
"Досить називати мою моду сексуальною. Я не відмовляюся від декоративного періоду своєї творчості, від етапу необароко, але я перегорнув сторінку. Моя творчість істинно італійська в своїй основі, вона виростає з яскравості барв і народного мистецтва. Але в моді завжди треба йти вперед, треба не боятися експериментів".
"Більшість модельєрів живе у вежі зі слонової кістки. Я ж, навпаки, зі свого спостережного пункту уважно стежу за тим, що коїться в світі. Я намагаюся вжитися в роль сучасної жінки. Я працюю і постійно перебуваю в потоці, який то підіймає, то опускає мене".
"Мода виживе, тільки якщо вона буде прагнути вийти за межі реальності. З усіх моїх суконь найкраще продаються найнезвичніші, ті, про які говорили, що їх не можна носити".
Про сім'ю
"Я багато разів розповідав про далекі епізоди свого дитинства, які сьогодні можуть здатися вигаданими та нереальними. Пам'ятаю елегантну чорну сукню, моя мати приміряла її на одну зі своїх клієнток, сеньйору Іпполито. Кожен рух матері і зараз у мене перед очима. Я бачу, як жінка змінюється під її руками немов за помахом чарівної палички".
"Він був моєю жертвою, — розповідав Джанні про брата Санто. – Я крутив ним як хотів, забирав його кишенькові гроші, я знав, що тато дасть йому ще".
"Після смерті матері батько здавався загубленим, покинутим, постарілим на сто років. Ми довго не могли налагодити стосунки. Наше примирення відбулося в церкві. Ми стояли обнявшись і мовчали. У всіх на очах були сльози. Повернулося наше минуле життя, повернулася мама, повернувся Південь, його сонце і біль. Тоді ми рушили додому. Це був день, наповнений ніжністю".
"Мені пощастило, у мене чудова сім'я. Буває, ми відчайдушно сперечаємося, але це завжди в інтересах справи, яку ми робимо. І ми дуже любимо збиратися всі разом. Що б там не було".