Ален Делон, який народився 8 листопада 1935 року, відомий серцеїд і кінозірка, завжди знав — щоб мати ефектний вигляд необов’язково вдягати складні дизайнерські речі. Його повсякденний гардероб завжди вирізнявся простотою і стриманістю. Класика, яка й тепер залишається доречною, — хороший приклад того, як не застигнути на фото в безглуздих вбраннях.
50 років тому не йшлося про ефектну логоманію й вивертання ярликів для демонстрації свого статусу й достатку. Єдиною деталлю в гардеробі Делона, яка викривала його любов до великих Домів моди, були дорожні сумки й валізи Louis Vuitton. Які, по суті, завжди видавали в ньому хлопця з бідного кварталу, що раптово вибився в люди, а ще, можливо, слугували насмішкою над Ромі Шнайдер, яку він завжди називав "маленькою міщанкою".
Звісно, за ефектний одяг на знімальних майданчиках завжди відповідали художники костюмів. Наприклад, для неймовірно гарного й драматичного фільму "Басейн" (1969) костюми створював легендарний дизайнер 1960-х Андре Курреж. Мінімаліст, модерніст і футурист, він був важливою частиною моди 1960 років. Таким самим утіленням елегантних шістдесятих був і Ален Делон.
Однак його шістдесяті були далекими від протестних рухів на вулицях Парижа, від розслабленої естетики хіпі й незрозумілого снобізму бобо. Делон, попри всю свою нелюбов до буржуа, був уособленням хлопця з хорошої сім’ї з правого берега Парижа. Попри всі його елегантні костюми-двійки, бежеві тренчі й капелюхи борсаліно, актор завжди вмів створити враження певної недбалості, немов його зовсім не хвилювало, що на ньому.
Водночас сірі вовняні піджаки на один ґудзик, штани з високою талією, светри грубого в’язання кольору слонової кістки й пальта завдовжки до коліна — завжди мали ідеальний вигляд на Аленові. Секрет грамотної "посадки" таївся в тому, що Делон, навіть на початку своєї кінематографічної кар’єри, любив замовляти одяг в ательє. У повсякденному житті Делон носив прості ансамблі в сіро-блакитних тонах, для червоної килимової доріжки часто віддавав перевагу складним темним відтінкам. Найчастіше головним аксесуаром, крім вузької чорної краватки або капелюхів, була сигарета.
Насправді немає великої таємниці в гардеробі Алена Делона. Немає унікальних поєднань штанів і піджаків, чи колорблоків. Все, що носив актор, — це прекрасно пошитий, ретельно посаджений на його фігуру, одяг. У фільмі "Прощавай друже" (1968) на ньому дуже прості речі — біла сорочка, футболка й сірий плащ, а в стрічці "На яскравому сонці" є сцена, де він ходить італійським ринком у білосніжній сорочці із сигаретою в зубах і бежевим піджаком, недбало перекинутим через плече. По суті, у цих предметах гардероба немає нічого надприродного й надмодного, але саме такі прості речі й вибудовують канонічний образ, ліпше за великі лого й складні силуети.