Втрата нюху — це один із симптомів COVID-19, за офіційною інформацією ВООЗ. Але що робити, коли хвороба закінчилася, а нюх так і не повернувся?
New York Times із покликанням на британських, італійських і корейських лікарів пише, що тимчасова втрата нюху — головний симптом COVID-19, за яким люди, якщо немає будь-яких інших симптомів, мають запідозрити в себе вірус. Цікаво, що аносмія не обов’язково пов’язана з нежитю або з тим, що "закладений ніс", а звичайні краплі, від сольових розчинів до судинозвужувальних крапель, тут безсилі. Що ж відбувається? — до цього причетні горезвісні нейронні зв’язки, про які так багато говорять у контексті коронавірусу. Так ось, що сильніше вони пошкоджені, то більше спотвореної інформації про запах надходить у мозок (чи не надходить узагалі).
Нюх після хвороби відновлюється впродовж 2—5 тижнів. Але є й випадки, коли організму потрібно набагато більше часу. З’явився навіть специфічний термін — "постковідна аносмія" — втрата нюху після перенесеного коронавірусу. Це не єдине порушення нюху, яке може трапитися з людиною. Іноді нюх приглушується, і запахи чуються слабкіше (гіпосмія); іноді так спотворюється, що звичні аромати починають звучати незвично, неприємно й дивно: наприклад, полуниця починає пахнути тютюном, а чай — цвіллю (паросмія).
Одна з американських дослідниць стикнулася із цікавим феноменом: рейтинги парфумованих свічок на Amazon істотно знизилися з початком пандемії. Збіг? — не думаємо.
Це досить складний механізм. Якщо стисло, то будь-який аромат проходить три "пункти контролю":
1. Епітелій — тканина, яка містить мільйони клітин-рецепторів, детекторів запаху. Розміщується в глибині ніздрів або у верхній частині носових порожнин. На 2 см епітелію розташовується близько 6 млн нюхових клітин-рецепторів, які оновлюються кожні 30—40 днів — це дає змогу нюху залишатися гострим. Молекули запаху заносяться в ніздрі з повітрям й осідають там на якийсь час; рецептори активуються, надсилають імпульс, і нюховими нервами він потрапляє до нюхової цибулини.
2. Нюхова цибулина
Вона розміщена в основі черепа, між лобовою часткою й ситоподібною пластинкою. Пластинка ця — дірчаста, як друшляк; через отвори проходять нервові волокна нюхової зони носа, а ззаду продовжуються в нюховий тракт. Цибулина приймає й обробляє сигнали від нюхових рецепторів.
3. Мозок. Нарешті, інформація передається в амігдалу (мигдалеподібне тіло), гіпокамп, таламус, кору головного мозку.
Так ось, якщо нейронні зв’язки, за якими сигнали надходять у мозок, дуже зруйновані, то й нюх відновлюватиметься довше.
Точної програми дій у разі такого стану справ немає. Принаймні офіційна медицина із цього приводу мовчить. Зате "народних" способів відомо мільйон. Одним з них нерідко називають застосування адаптогенів (корінь женьшеню, елеутерокок, кордицепс), антиоксидантів і сильнодійних препаратів. Ось тільки не завжди випробовувати їх на собі — вдала ідея. "Треба бути пильними із судинозвужувальними препаратами, — застерігає парфумер, ольфактолог Богдан Зубченко. — Колись я перестарався з потужним ліками — і втратив нюх. І хоча дихати носом я міг, але ароматів не відчував зовсім". Не варто намагатися призначати собі топічні стероїди, гормональні препарати місцевого застосування. Можна створити такі проблеми, що гіпосмія видасться дрібницею на їхньому тлі.
Богдан пояснює, що під час хвороби вірус нерідко ушкоджує слизові носа й носоглотки. І спершу варто потурбуватися про те, щоб відновити їх. Головний помічник у цьому — очищення й зволоження, як у догляді за шкірою. Добре працюють м’які сольові розчини або спреї для носа, знайомі тим, хто лікує алергію або гайморит. Крім того, треба боротися з набряком. "Сильний набряк, — пояснює Богдан, — провокує відмирання клітин, які відповідають за сприйняття запахів".
Але головне, що потрібно пам’ятати, відновлюючи нюх, — процес може зайняти до пів року. Тому не треба форсувати процес: досить діяти систематично й згадувати аромати. Часник, перець, кориця, гвоздика, кардамон. Апельсин, мандарин, хвоя. Нюхати каву й чай, парфуми й аромати для дому. "Якихось ароматів ви не відчуватимете зовсім; якісь зміняться, як через фільтр. Але таке тренування дасть свої результати. Зв’язок з мозком і пам’яттю тут вкрай потрібен. Адже як ми сприймаємо аромати? — тренуємо себе все життя. Чуємо запах — і запам’ятовуємо його".