28 червня 1996 року ухвалено Конституцію України. Саме тоді введено в дію Основний Закон України, у якому визначено сильну президентську владу, статус української мови як єдиної державної, а також затверджено державну символіку. Сьогодні vogue.ua розповідає про традиційний національний одяг, унікальність і своєрідність якого транслює проєкт @ukrainian_garment.
Традиційний український костюм роками свідомо й несвідомо пронизував моду, у якій залишається канонічним і тепер. Найдавнішим елементом українського народного вбрання вважається сорочка, що вирізняється різноманітністю локальних варіантів крою і вишивки залежно від подій, для яких вона призначається. Еталонною звичайно була сорочка білого кольору.
Окрім цього, залежно від регіону виокремлювали різне поясне вбрання. Жінки зазвичай носили фартух, пояс і запаску – один з найдавніших елементів традиційного одягу. Особливі зелені й червоні варіанти вдягали на свята, прикрашаючи їх вишитими орнаментами. Спідниці були поширені по всій території України й теж мали свої регіональні особливості. Наприклад, у центральному регіоні їх прикрашали друкованим візерунком, а на Поліссі та Волині використовували білі спідниці з червоним орнаментом нижнім краєм.
Чоловіки носили штани різноманітного крою: вузькі моделі, як-от ногавиці й гачі, були поширені здебільшого в західній частині України, а знайомі всім широкі шаравари – у східних та центральних регіонах. Стилізація костюма також була різною: з вузькими штанами сорочку носили навипуск, а з широкими – заправляли її в них.
Найпоширенішим верхнім одягом був кожух, пошитий з овечої шкури, який також називали тулупом, байбараком, кожушанкою та губою. Неможливо не згадати й про кептар – своєрідний жилет, що був найпоширенішим у Карпатах серед гуцулів та на Прикарпатті – серед покутян. Окрім цього, поверх сорочки жінки також носили керсетку або керсет – тип традиційного українського жіночого верхнього одягу без рукавів, зроблений з кольорової тканини і характерний для центральних та східних районів України.
Зі взуття жінки переважно вдягали личаки, постоли, ходаки, черевики або чоботи. Личаки робили з лика й носили на півночі, постоли виготовляли зі шкіри й носили переважно на Волині й Чернігівщині, а чоботи, переважно червоні, жовті, рідше зелені із сап’янової шкіри, мали назву сап’янці.
Та особливим сакральним атрибутом тогочасного дівочого костюма були коси, в які зазвичай вплітали кольорові стрічки або квіти.