1 червня на Книжковому Арсеналі виступить Юліус Відеманн – головний редактор видавництва Taschen UK. Відеманн впевнений: незважаючи на цифровий бум, сьогодні люди хочуть читати паперові книги сильніше, ніж будь-коли. З ним поговорила Дарія Слободяник.
Будні головного редактора одного з найпопулярніших видавничих будинків світу легко означити цифрами: Юліус видає від п'яти до восьми книг на рік, відправляє від 60 до 100 мейлів на день і здійснює приблизно 60-70 перельотів за рік. Видавати книги про мистецтво (а Taschen – світовий лідер серед видавництв цього напрямку) – щоденна праця, але Юліус розповідає, що від рутини його рятує те, що він не перфекціоніст і найбільше на світі любить не працювати, а подорожувати. Редактор тільки повернувся додому в Кембридж з подорожі по Перу, і одразу вирушив до себе на батьківщину – в Ріо-де-Жанейро, звідки дає інтерв'ю українському Vogue, а скоро летить до Києва. "Щороку намагаюся відвідувати кілька нових країн. Цього року це буде Україна ", – каже Юліус.
Юліус народився в Бразилії і ріс в сільській місцевості. "У нас була хороша бібліотека, але книги були погано ілюстровані", – сміється Юліус, і каже, що вже тоді зрозумів, що "хороший дизайн продає книгу". Відеманн хотів вивчати фотографію, в результаті взявся за дизайн, але так і не закінчив університет – поїхав працювати до Японії. У Токіо Відеманн прожив більше трьох років: випускав журнали Agosto і Made in Japan, і ще декілька "авангардних газет, назви яких були японською, і я їх погано пам'ятаю". Саме в Токіо, зізнається Юліус, він по-справжньому полюбив дизайн. "Японія відкрила мені очі і обрушила на мене цунамі інформації. Я приїхав в Токіо в грудні 1997-го, через 20 днів став дизайнером одразу трьох журналів, а через півроку – арт-директором. Я захопився роботами Сіна Мацунага і Сигео Фукуда (японські графіки і художники, ключові імена в історії японського дизайну – прим.ред.), об'їздив всю Японію, зустрічався з місцевими дизайнерами та навчався у них того, що означає хороший дизайн. Найкраще в роботі з журналами – це те, що вам потрібно багато тренуватися. Ви повинні щотижня винаходити новий цікавий журнал. В Японії я працював від 12 до 14 годин в день з понеділка по суботу, і це допомогло мені швидко приймати рішення, тому що я займався декількома проектами відразу".
У видавничому домі Taschen Юліус працює останні 15 років: за цей час він пройшов шлях від редактора до директора діджитал-підрозділу Taschen, а потім і головного редактора. Його завжди цікавив перетин мистецтва і технологій, але Юліус каже, що за 15 років кілька разів переглянув своє ставлення до діджіталізаціі читання.
"На початку 2000-х у видавництві всі божеволіли від настання нової цифрової ери: наш видавець хотів, щоб ми першими почали випускати книги про віртуальний світ. Тому моїм першим проектом в Taschen стала книга Digital Beauties – про найкрасивіші жіночі образи у віртуальному світі: від японських коміксів манга до комп'ютерних ігор. Це був божевільний, але, слава богу, короткий період, коли модельні агентства думали, що такі моделі, як Жизель Бюндхен, Наомі Кемпбелл і Кейт Мосс в підсумку зникнуть, тому що цифрові технології захоплять світ і на зміну їм прийдуть моделі-роботи. Наша книга тоді била не в брову, а в око".
Ще декілька років тому в інтерв'ю Відеманн говорив про те, що сьогодні кожна книга на землі повинна мати цифровий аналог. "Я передумав, – сміється Юліус. – У Taschen ми створили близько 30 електронних книг, але потім пригальмували. Наше завдання сьогодні – винайти принт заново. Зараз увага до деталей набагато вища, і кожна окрема книга повинна бути спеціальним продуктом. Ми працюємо з великими авторами, і ми не випускаємо книгу, поки вона не стане справді визначною. Люди все ще хочуть читати друковану книгу".
"Для нас це цікавий виклик – зробити так, щоб книги Taschen люди не лише гортали. Минулого тижня ми отримали електронного листа від читача, який знайшов помилки перенесення в двох місцях усередині величезної книги ("Історія графічного дизайну"). Це ознака того, що хтось дійсно все читає. І ми часто отримуємо такі коментарі".
Одна з моїх улюблених книг Taschen, виданих під керівництвом Юліуса Відеманна – Jazz covers 2008 року. Вона відмінно демонструє тезу про те, що в ХХІ столітті друковані книги потрібно "винаходити заново". Якою має бути книга про джаз, щоб її захотіли прочитати всі? У ній повинні бути історії – смішні, сумні, захопливі, історії, які джазмени розповідають один одному за келихом вина в барі – і які не прочитаєш в газеті. Щоб отримати такий ексклюзивний контент, Юліус залучив до роботи над книгою Джоакіна Пауло – колекціонера і "джазову енциклопедію" з Лісабона. Разом з Джоакіном вони обрали 3000 культових джазових записів – щоб залишити в книзі 500 най-най. "У нас був один критерій – за кожним треком повинна бути історія. Так ми легко відсікли дві з половиною тисячі нам не потрібних. В цьому і полягає хороша редактура. Менше – краще ". 2009-го Jazz covers отримав приз як найкраща книга за версією Paris Jazz Association – "Нобелівської премії" в джаз-товаристві.
За 15 років в Taschen Юліус випустив близько 90 книг – від біографії Джамі Гьюлетта, творця образів групи Gorillaz, до "Історії графічного дизайну". Сам же редактор найбільше полюбляє читати газети. "Немає нічого кращого, ніж коли за сніданком в Нью-Йорку офіціант приносить тобі свіжий випуск New York Times".
Тема лекції, яку Юліус прочитає на Книжковому Арсеналі, звучить так: "Як народжується книга". Відеманн розповість, як відбувається робота над книгою у видавництві Taschen – від редактури тексту до дизайну і продакшена. Обіцяє розкрити чимало секретів.