Кожних вихідних редакція Vogue.ua вибирає книги, які її вразили. Цього тижня б'юті-редактор Олена Пономаренко розповідає про книжку 'Shoemaker of Dreams', автобіографію Сальваторе Феррагамо.
Я привезла цю книжку з Італії, де представляли чоловічий аромат Salvatore Ferragamo Uomo. Тоді у Флоренції зібралася приголомшлива компанія: парфумери Орельє Гишар і Альберто Морільяс, які придумали композицію з нотами чорного перцю, флердоранжа і тірамісу; Франческо Карозіні, режисер міні-фільму про Uomo і син Франки Соццані; актор Бен Барнс, зірка "Хронік Нарнії" – і обличчя Uomo; Нікола Пьовані, автор музики до фільму "Життя прекрасне"; представники родини Феррагамо, які дотепер продовжують бізнес, розпочатий їх знаменитим предком на початку минулого століття. Після чудової вечірки в садах Боболі я вирушила в свій готель з видом на річку Арно – і довго не могла заснути, гортаючи книгу, що чекала на столику.
Окрім десятків рідкісних фотографій, які закарбували самого сеньйора Феррагамо за роботою, і безцінних байок про те, як він придумував взуття для голлівудських зірок, від Ави Гарднер до Лорен Беколл, там була справжня історія. Саме вона зворушила мене тоді – і не відпускає до сих пір.
Сальваторе Феррагамо народився в Кампаньї, селі Боніто, що сто кілометрів від Неаполя. Тоді в ньому проживало 4,5 тисячі осіб – в Stereo Plaza поміститься більше (я розглядала Боніто на гугл-картах – чарівна місцина). Сальваторе був одинадцятим з чотирнадцятьох дітей в сім'ї. Ледве навчившись ходити, він почав самостійно навідуватися в майстерню шевця Луїджі Феста по сусідству. Там він готовий був проводити години та дні.
У дев'ять років він закінчив початкову школу. І оскільки ніякої, окрім початкової, в Боніто не було, а грошей, щоб відправити його вчитися далі, родина не мала, Сальваторе повинен був працювати. Він мріяв стати шевцем, як його сусід Луїджі, але батьки були проти: наприкінці XIX століття в Італії касту шевців вважали найбіднішою, найбільш жалюгідною і знедоленою. Малюка Феррагамо відправляли в підмайстри то до кравця, то в майстерню килимів, то в барбершоп, але нічого з цього не вдавалося. Він мріяв шити взуття, а батьки вважали, що він накличе на сім'ю ганьбу своїм ремеслом. Так тривало до тих пір, поки його сестрам не знадобилися туфлі на перше причастя. Позичити взуття було ні в кого, і Маріантонія, мати сімейства, була у відчаї. Тоді дев'ятирічний хлопчик дочекався, поки родина повечеряє, побіг до сусіда-взуттьовика, випросив у нього матеріал і інструменти – і за ніч зшив дві пари білих туфельок для своїх сестер. Вранці родина була в шоці, і батьки все ж дозволили своєму хлопцеві йти в підмайстри до взуттьовика.
Йому ще не виповнилося десяти, коли він навчився всьому, чого тільки міг навчити його Луїджі. Після смерті батька десятирічний хлопчик сам відправився в Неаполь, щоб продовжувати вчитися ремеслу і допомагати родині грошима. Він знімав квартиру з такими ж бідними дітьми, які приїхали продовжувати навчання, голодував, але наполегливо продовжував стукати в двері найкрасивіших взуттєвих крамниць, щоб осягати секрети професії. Втім, досить скоро з'ясувалося, що осягати нічого – він і так знав все про те, як шити взуття. Сам Феррагамо розповідає, що він начебто народився з цим знанням, і все, що йому залишалося, – просто згадати навичку та натренувати руку.
У 11 років він повернувся в своє сільце, найняв двох хлопчаків-асистентів – і відкрив майстерню – прямо в будинку батьків. Люди спочатку думали, що це якась гра. Але вже незабаром дитина приймала замовлення не тільки з Боніто, а й з навколишніх сіл. У 14 він вважав себе солідним бізнесменом: шість помічників, стабільний заробіток, залишилося тільки одружитися. Але у відпустку приїхав один з його старших братів, яких відправляли в Америку в пошуках кращого життя – і почав вмовляти молодшого брата поїхати з ним. Далі починається інша історія – про те, як Сальваторе відправився по той бік океану без гроша в кишені, як він потрапив на завод, де все взуття шили машини, як він зі старшими братами перебрався в Санта-Барбару, почав шити чоботи і сандалі для голлівудських фільмів, взувати зірок. І мріяв навчитися робити таке взуття, в якому було б комфортно ходити.
Загалом, вся історія про те, як це, – слідувати своїй мрії, прагнути до досконалості, вірити в себе і не бачити перешкод. Сальваторе був так одержимий ідеєю ідеального взуття, що відправився осягати нюанси анатомії в Південно-Каліфорнійський університет. В підсумку – йому все вдалося. Імперія процвітає, люди носять зручне і красиве взуття. На ім'я Salvatore Ferragamo зареєстровано близько трьохсот патентів. Це він придумав взуття на танкетці, супінатори, сандалі, квадратний каблук і каблук зі сталевою шпилькою.
Закриті туфлі із замші, Salvatore Ferragamo, 1925. Музей Salvatore Ferragamo
2 травня в музеї Salvatore Ferragamo у Флоренції закінчується виставка, присвячена 90-річному ювілею з того дня, як засновник бренду Сальваторе Феррагамо повернувся в Італію після двадцяти років, проведених в США. І менше, ніж через місяць, 29 травня, відкриється нова, "Italy in Hollywood", яка триватиме до 10 березня 2019-го. Вона присвячена саме тому періоду, коли Сальваторе Феррагамо жив і працював в Америці, взуваючи голлівудських зірок: Грету Гарбо, Аву Гарднер, Лорен Беколл та інших.