Майже кожному бодай раз у житті розбивали серце. У моменті це боляче, виснажливо й часто нестерпно. Але з часом такі історії дозволяють ліпше зрозуміти себе самих. І навіть коли стан стабілізується, романтичні фільми, книжки й серіали можуть дратувати. Щасливі пари, красиві освідчення й ідеальні фінали не завжди лікують. Іноді хочеться читати не про велике кохання, а про те, що буває після нього. Ми зібрали книжки про розставання, розлучення, самотність і життя наодинці із собою — чесні, гострі й дуже потрібні саме тоді, коли серце ще не встигло зцілитися.
"Незнайомці: спогади про шлюб", Белль Берден
Коли щасливий шлюб починає руйнуватися? У який момент любов перетворюється на образу, мовчання або бажання піти? У мемуарах "Незнайомці: спогади про шлюб" (Strangers) Белль Берден повертається до свого колишнього, на перший погляд, ідеального заміжжя. Вона намагається зрозуміти, чому її чоловік раптово вирішив піти після 20 років разом. Це книжка для тих, хто хоче краще зрозуміти людські стосунки. Вона буде особливо близькою тим, кого розлучення або розставання заскочило зненацька.
All Fours, Міранда Джулай
Якщо ви досі не читали All Fours Міранди Джулай, саме час зрозуміти, чому про цю книжку так багато говорили. Це не класична історія про розбите серце. Це роман про тіло, бажання, перименопаузу і момент, коли жінка починає інакше дивитися на власне життя. Героїня занурюється у свою сексуальність і намагається зрозуміти, що означає бути живою саме зараз. У центрі — пошук себе, ремонт мотелю, недоречні закоханості й дуже дивний секс. Міранда Джулай пише сміливо, химерно й живо.
"Місто самоти", Олівія Ленґ
Книжка "Місто самоти" (The Lonely City) — це наполовину мемуари, наполовину культурна критика. Ленґ написала її після болісного розриву. Вона кинулася у стосунки надто швидко, а коли вони раптово закінчилися, опинилася в Нью-Йорку сама. Вона переїжджала з одного тимчасового житла до іншого й намагалася зрозуміти, що означає бути самотньою. Відповідь вона шукає через мистецтво. У її книжці самотність стає не вироком, а досвідом, який можна назвати, роздивитися й пережити.
I’m Mostly Here to Enjoy Myself: One Woman’s Pursuit of Pleasure in Paris, Глінніс Макнікол
У 46 років Глінніс Макнікол поїхала на місяць до Парижа. До цього вона півтора року провела сама у своїй квартирі-студії на Мангеттені під час пандемії COVID-19. У Парижі вона дозволила собі отримувати задоволення. Вона мала роман із 27-річним чоловіком, шукала адреси Лі Міллер та Едіт Вортон, пила рожеве вино, їла козячий сир, гуляла вздовж Сени й ходила залами Лувру. Це вся суть книжки: жінка їде до Парижа й дозволяє собі насолоджуватися життям.
Arrangements in Blue: Notes on Loving and Living Alone, Емі Кей
Коли Емі Кей написала Arrangements in Blue, їй було трохи за сорок. На той момент вона була самотньою вже 22 роки. Це книжка для тих, кому потрібна історія любові до життя наодинці. Емі Кей пише про самотність не як про паузу перед "справжнім життям", а як про повноцінний досвід. Кей чесно визнає, що фраза "спершу полюби себе" іноді звучить як тягар. Натомість вона говорить про самотність прямо й без прикрас. І поступово дає зрозуміти: кохання може бути важливим, але воно не має бути центром усього життя.
Love in Exile, Шон Фей
Після розставання, яке Шон Фей називає "маленьким приватним землетрусом", авторка The Transgender Issue намагається наново зрозуміти любов. Вона пише про дві ідеї, які найбільше вплинули на її уявлення про стосунки. Перша — віра в те, що любов має бути простою, природною і здатною змінити людину. Друга — переконання, що щастя в любові можливе лише в межах гетеронормативної моделі. У книзі Шон Фей говорить про традиційну гетеросексуальність, квір-досвід, клубні вечори в Оксфорді у 2000-х, Лану Дель Рей, Жермен Ґрір і побачення з хлопцями з дипломами з філософії.
Instead of a Letter, Діана Атілл
До смерті у 101 рік Діана Атілл встигла написати дев’ять мемуарних книжок. Вона була гострою, уважною редакторкою і працювала з Філіпом Ротом, Сімоною де Бовуар, Відіадхаром Сураджпрасадом Найполом та багатьма іншими авторами. Її перша книжка, Instead of a Letter, вийшла 1962 року. У ній Атілл згадує дитинство 1930-х у Дітчингем-Голлі в Норфолку та свою роботу у лондонському видавництві в 1960-х. Водночас головне запитання книжки зовсім інше: заради чого вона жила, якщо, за її словами, втратила можливість вийти заміж і мати дітей? Щоб відповісти на це запитання, Атілл повертається до важливого роману з пілотом RAF. Вона намагається зрозуміти, як болісний кінець їхніх заручин змінив її життя і привів до іншого відчуття щастя.
The Cost of Living, Дебора Леві
"Як казав Орсон Веллс, якщо ми хочемо щасливого фіналу, усе залежить від того, де саме ми зупинимо історію". Так починається книжка Дебори Леві про її 50-річчя. У цей час її шлюб розпався, а життя стало інакшим. Після розлучення авторка переосмислює свободу, незалежність, материнство, творчість і те, що означає бути жінкою поза звичними суспільними ролями. Це чесна й дуже особиста розповідь про втрати, зміни та пошук нового способу жити.
Notes on Heartbreak, Енні Лорд
Колишня секс-колумністка Vogue Енні Лорд написала точну й дуже чутливу книжку про розбите серце. Вона починається з особистої історії болісного розставання, але швидко стає ширшою розмовою про те, чому кінець стосунків так сильно змінює людину. Лорд пише про одержимість колишнім, спогади, ревнощі, сором, надію на повернення і момент, коли нарешті стає легше.
Liars, Сара Мангусо
Їдкий, злий і напрочуд захопливий роман про шлюб, який повільно перетворюється на пастку. У центрі історії — жінка, яка озирається на стосунки з чоловіком і поступово бачить, як любов, побут, материнство, залежність і образи руйнували її життя. Це книжка про те, як двоє людей можуть жити разом, виховувати дитину й водночас дедалі більше ненавидіти одне одного. Вона підійде всім, хто хоча б раз думав: чому люди, яким так погано разом, взагалі одружилися? А можливо, ця історія просто здасться вам знайомою.
I Came All This Way to Meet You, Джеймі Аттенберг
У цих мемуарах, що вийшли 2022 року, Джеймі Аттенберг пише про життя в постійному русі. Без партнера, без дітей, без стабільного дому, зате з повною відданістю письму. Це книжка про те, як живе людина, котра ставить творчість у центр усього й чесно приймає ціну такого вибору. Авторка купила своє перше ліжко лише у 45 років. До цього вона понад тридцять років подорожувала Америкою, переїжджала з місця на місце й заповнювала записники ідеями. У цій книжці Аттенберг пише не лише про самотність, а й про свободу, дружбу, амбіції, письменницьку працю і життя, яке не обов’язково має вкладатися в традиційний сценарій.
Splinters, Леслі Джеймісон
Після виходу дебютної збірки есеїв The Empathy Exams у 2014 році Леслі Джеймісон почали називати "новою Джоан Дідіон". Через десять років вона написала Splinters — книжку про розпад власного шлюбу після народження доньки. Це історія про перші роки материнства, розлучення, нову самотність і спробу зібрати себе заново. Джеймісон пише про любов до дитини, провину, втому, побут, колишнього чоловіка і життя, яке змінилося швидше, ніж вона встигла до нього звикнути.
Aftermath: On Marriage & Separation, Рейчел Каск
У цій книзі Рейчел Каск чесно розповідає про життя після розлучення і про те, як руйнується не лише шлюб, а й звичне уявлення про себе. Вона пише про втрату дому, зміну стосунків із дітьми, самотність, почуття провини та спроби знову знайти опору. Розлучення для неї стало руйнуванням усього, що раніше здавалося незмінним. У цій книжці Каск із майже хірургічною точністю розбирає, що відбувається з людиною, коли звичне життя закінчується.
Heartburn, Нора Ефрон
Майже автобіографічний роман Нори Ефрон про крах її першого шлюбу. Книжку часто називають "романом, лише злегка замаскованим під вигадку", і це справді історія, у якій особистий біль перетворюється на гострий, дотепний і дуже живий текст. У Heartburn багато влучних афоризмів і фірмова інтонація Ефрон: смішна, зла, чесна й миттєво впізнавана.
The Years, Анні Ерно
Головна мемуарна книжка Анні Ерно й один із найважливіших текстів у її творчості. Вона охоплює майже 70 років життя й показує, як особисті спогади переплітаються з пам’яттю цілого покоління. Ерно пише не лише про себе, а й про час, у якому жила: повоєнну Францію, дорослішання, зміну мови, звичок, бажань, політики й самого способу пам’ятати. Англомовний переклад Елісон Стреєр, виданий Fitzcarraldo Editions, дуже точно передає її стриману, напружену й образну манеру оповіді.
За матеріалом vogue.com