У кожної епохи свої високі технології: в XIX столітті це була швейна машинка, а тепер – 3D-виробництво одягу. Vogue.ua озирнувся назад і через кінострічки в жанрі ретрофутуризму подивився, як майбутнє уявляли собі в різні декади минулого століття.
1961 року людина вперше полетіла в космос і це визначило настрій всього десятиліття. Поки прогресивний світ мріяв про космічні далі, паризькі дизайнери теж змагалися за звання найпрогресивнішого і представляли свої погляди на одяг майбутнього. 1968 року на екранах з'явилась легендарна "Барбарелла" в головній ролі з Джейн Фондою, костюми для якої придумав адепт футуризму Пако Рабанн – один з головних дизайнерів шістдесятих, який створював колекції з пластику, металу та паперу. Фінальний образ Фонди, до речі, називали найсексуальнішим у 1960-і, а фільм, завдяки йому, увійшов до класики світового кінематографу.
"Висотка" – цей фільм у жанрі антиутопії з'явився на великих екранах не так давно, але знятий він за однойменним романом 1975 року, а тому повністю просякнутий стилістикою того часу. Костюми головних героїв у виконанні Тома Гіддлстона, Люка Еванса і Сієнни Міллер, автівки, інтер'єри квартир і обстановка – про сімдесяті у "Висотці" говорить все, але при цьому глядачеві дають зрозуміти, що дія відбувається в майбутньому. Так, Гіддлстон увесь фільм носить штани-кльош, Люк Еванс демонструє образ ковбоя, а Сієнна Міллер – ідеальний бохо-шик.
Як уявляли майбутнє в сімдесятих, показує і стрічка 2014 року "Космічна станція 76". У стрічці розвинута тема оптимістичного сприйняття майбутнього в 1970-х: в образах головних героїв універсальні комбінезони поєднані з відгомонами епохи диско.
1985 року представили один з найяскравіших фільмів у жанрі ретрофутуризму – "Бразилію". Це десятиліття увійшло в історію моди завдяки своїй тязі до об'ємів, яскравих неонових барв і тваринних принтів, які використовував костюмер стрічки Джеймс Ечісон. Щоправда, додатково він надихався ще роботами Ельзи Скіапареллі. В результаті, майбутнє в "Бразилії" здавалося зухвалим і сюрреалістичним. У стрічці можна побачити і чимало деталей, які безпосередньо асоціюються з ім'ям італійського дизайнера – капелюхи-туфельки і насичені відтінки.
Одним з головних фільмів про майбутнє в 1990-х став фантастичний бойовик "П'ятий елемент", а образи його головних героїв у виконанні Брюса Вілліса і Міли Йовович – культовими. До речі, над ними працював дизайнер Жан-Поль Готьє, один з найбільш ексцентричних свого часу. Модні критики дійшли згоди, що перемотана бинтами рудоволоса Йовович – найкраще творіння Готьє після створення конусоподібного бюст'є Мадонни. Також глядачі запам'ятали леопардовий комбінезон його авторства на акторові Крісові Такеру і яскравий образ вигаданої оперної співачки Плавалагуни.
Якщо в сімдесятих майбутнє уявляли різнобарвним і позитивним, у вісімдесятих воно мало досить агресивний вигляд, а в дев'яностих більше нагадувало рейв-вечірки і клубну культуру, то сьогодні фільми про далеке, і не дуже, майбутнє – це історія про виживання і постійну боротьбу за ресурси, в якій потрібно весь час бути напоготові і вміти захистити себе. Найяскравіший приклад – екранізація роману "Голодні ігри", головна героїня якого більше схожа на дівчину-солдата, а не на прекрасну фею в срібних шатах.
Похмурі прогнози майбутнього читаються ще в одному з найстильніших фільмів десятиліття – "Шалений Макс: Дорога гніву", художник костюмів якого, Дженні Беван, отримала "Оскара" за свою роботу.