"Секс і місто" — це шоу про багато пригод, як-от непристойні побачення в Нью-Йорку, про міцну дружбу, про дорослішання, та передусім це шоу про моду. Точніше, це серіал про жіночий одяг і те, як він може бути засобом самовираження і своєрідним захистом водночас. Немає жодного телешоу, що не використовувало б моду як інструмент оповіді й окреслення характеру персонажів. З нагоди прем’єри сиквелу "І просто так...", що відбулася минулого тижня на HBO Max, ми вирішили нагадати, що в серіалі також було чимало прекрасного чоловічого одягу.
На початку серіалу "Секс і місто" чоловіча мода, якою ми знаємо її сьогодні, тільки зароджувалася. Вуличний стиль, один з панівних сегментів сьогоднішньої модної сцени, все ще вважався субкультурним явищем. На чоловіків, які дбали про свій зовнішній вигляд, дивилися з підозрою (2003 року New York Times писала про феномен метросексуалів). Багато ключових сцен шоу "Секс і місто" відбувалися у відділі жіночого взуття в Barneys New York, колись найкращому, а нині закритому торговому центрі.
Ось чому аналіз одягу, який герої носили в серіалі "Секс і місто", може видатися поверненням до епохи, коли чоловіки вписувалися в кілька дуже специфічних архетипів. Головна героїня шоу Керрі Бредшоу, як відомо, вибирала між двома хлопцями: бізнес-титаном містером Бігом, у серйозних костюмах і кольорових сорочках (без сумніву, Gucci Тома Форда), і Ейданом Шоу, протогіпстерським виробником меблів з богемним чуттям. А ще в житті Керрі є найкращий друг Стенфорд Блетч, гей, який теж носив костюми, хоча й разючих різнокольорових відтінків, у комбінації із затемненими окулярами й святковими аксесуарами.
"Зовнішній вигляд чоловіків у шоу — це бачення Пат, — сказав Марк Агнес, костюмер шоу. Він, звісно ж, має на увазі Патрицію Філд, легендарну художницю костюмів. — Пат любила добре одягнених чоловіків не менше, ніж гарних і ошатних жінок".
Агнес розповідає, що Філд, яка не працювала над сиквелом "І просто так...", була неймовірно конкретна в тому, як вона вдягала чоловіків. У разі потреби вони навіть шили одяг на замовлення, якщо не могли знайти відповідний варіант з уже наявних. У загальному плані чоловічі костюми використовували як засіб оповіді. Наприклад, в епізоді, коли містер Біг з’явився під час романтичного вікенду Керрі та Ейдана. Його вишуканий трикотаж слугував візуальним контрастом грубішому вигляду Ейдана — і показував, що він був ніби рибою, вийнятою з води, перебуваючи далеко від міста. Стенфорд, з іншого боку, часто носив виразні костюми від британо-ганського дизайнера Освальда Боатенга. "Вона хотіла цих яскравих кольорів для Стенфорда, тому що він був веселим, кумедним персонажем з високими пориваннями", — сказав Агнес.
Тим часом Ейдан рідко носив костюми, часто з’являвся в кадрі в одязі гіпі початку нульових: джинсових сорочках, замшевих куртках, шкіряних штанах, черевиках та іноді у фланелевих жилетах. Джон Корбетт, який зіграв Ейдана, сказав, що однією з переваг участі в шоу було те, що він забирав одяг додому, зокрема й кілька пар мокасинів Prada (які він, мабуть, усе ще носить).
За період, що минув з моменту виходу шоу в ефір, ріст популярності вуличного одягу, спортивних речей і толстовок, які люблять у Кремнієвій долині, змінив парадигми та стер давні ієрархії. І тепер більшість хлопців одягаються як суміш Ейдана й Біга — або одягаються як Біг одного дня, і як Ейдан — наступного. Це поєднання вуличного одягу й формальних елементів — формула, яку можна зустріти в багатьох сучасних колекціях: від The Row і Stüssy до Dries Van Noten. Жорстких архетипів минулого більше немає, але серіал "Секс і місто" закарбував мить, коли ці ролі все ще мали значення, і передавалися за допомогою одягу.
Але найцікавіша спадщина чоловічого одягу шоу криється не в чоловічих персонажах. Вона пов’язана з Мірандою Гоббс, яку зіграла Синтія Ніксон, — натхненна юристка в позачасових розкішних костюмах. На початку шоу Міранда була прихильницею мінімалізму й часто носила костюми та краватки. Це, як пояснив Марк Агнес, увиразнювало роль жінки, що пробивається вгору в корпоративному середовищі, де домінують чоловіки. Одяг Міранди, проте, мав дуже доречний вигляд: її образи часто нагадували мінімалістський підхід Еді Слімана під час роботи в Dior Homme. А за межами офісу вона з’являлася так, ніби знімалася для сучасних лукбуків Aime Leon Dore. Згадаймо, наприклад, її культове вбрання: мішкуватий комбінезон з пуховиком.
Водночас поєднання її мішкуватих штанів, плащів і капелюхів нагадують колекції японських горпкор-брендів. Може на той час ці образи мали ексцентричний вигляд, але вони, безсумнівно, віддзеркалюють певний період життя в Нью-Йорку: коли адвокатам потрібні були костюми й краватки, а в неробочий час — вбрання, більш пристосоване до реального життя, а не підібране для фото в Instagram.
Текст: Max Berlinger
За матеріалами gq.com