Після успіху на Каннському кінофестивалі, в європейському прокаті з'явилась стрічка "Нелюбов" Андрія Звягінцева. Композитор фильму Євгеній Гальперін розповів Vogue UA, як написав музику для неї.
З Євгенієм Гальперіним ми зустрічаємося за сніданком у старому паризькому бістро Chez Léon неподалік від вокзалу Сен-Лазар. Це один з тих типово французьких закладів, де десятиліттями працюють одні й ті ж офіціанти, а круасани до сніданку привозять з однієї й тієї ж пекарні. Євгеній, який останні 20 років живе в Парижі, тут давно свій. Заходячи, він спершу довго з усіма вітається, обмінюється жартами, дізнається про новини – і тільки потім замовляє каву, й нарешті всідається за столик. Гальперін привітний і доброзичливий, розмова з ним легка, ніби ми двоє випадкових відвідувачів кафе, що ненароком розговорилися. Сам він каже, що простота і легкість в спілкуванні для нього найцінніші якості.
Гальперін – один з найбільш затребуваних композиторів Європи. У його фільмографії – і велике голлівудське кіно, наприклад, "Голодні ігри", і фільми Люка Бессона і Асгара Фархаді, і гучний українсько-російський проект "Битва за Севастополь". За цей рік у Гальперіна було дві великі прем'єри – фільм оскарівського лауреата Баррі Левінсона "Брехун, великий і жахливий" з Робертом Де Ніро в головній ролі і, звичайно ж, "Нелюбов" Андрія Звягінцева, яка в травні 2017 року взяла приз журі на фестивалі в Каннах .
Гальперін виріс в Києві, на Подолі, – і називає це місто своєю "безумовною любов'ю". "Ми жили в квартирі батькових батьків на вулиці Костянтинівській, і кожен день трамваї грали для нас свої нехитрі твори в дусі мінімалізму. Я народився в Челябінську, та він мені зовсім не запам'ятався, і саме Київ став містом, в якому минуло моє дитинство. Поділ, у дворах якого я проводив багато часу; Хрещатик, куди ми з моїм найкращим другом Славою ходили "грабувати" кіоски з морозивом: підбігаючи ззаду, хапали жменьку монет з тарілки зі здачею, бігли без задніх ніг, а потім, поділивши улов в якому-небудь переході, йшли купувати собі іграшки".
На початку 90-х Євгеній переїхав до Франції разом з батьками і молодшим братом. Його батько Юлій Гальперін був визнаним російським композитором, але у Франції йому все довелося починати спочатку. "Моє перше паризьке враження – порожній Макдональдс навпроти Північного вокзалу в Парижі. Тоді в Москві до Макдональдса стояли кілометрові черги. Я одразу зрозумів, що ми потрапили до зовсім іншого світу". Перші роки Гальперіна в Парижі – класична емігрантська історія. Разом з молодшим братом Олександром грали музику на вулиці, аби заробити дрібні кишенькові гроші. "Коли я вступив до музичної школи в Парижі, мама, аби привітати мене, купила чізбургер. У мене на очі навернулися сльози: мене це дуже розчулило. Тоді навіть це було розкішшю. Грошей не вистачало ні на що".
Першим важливим фільмом в кар'єрі композитора стала французька драма 2010 "Людина, яка хотіла жити своїм життям". У Франції картина пройшла з успіхом і привернула увагу до молодого композитора. Після цього кар'єра Гальперіна почала розвиватися в прискореному темпі. За кілька років у нього трапилося декілька великих проектів, в тому числі "Малавіта" Люка Бессона і "Секрети минулого" Асгара Фархаді.
Євгеній розповідає, що успіх дав йому головне – свободу. "Я відмовляюся від багатьох пропозицій. Проекти вибираю зважаючи не на бюджети, а близькість мені за духом". Винагороди за таку відданість собі довго чекати не довелося: Гальперіна запросили написати музику до фільму "Нелюбов" Андрія Звягінцева, про роботу з яким він давно мріяв.
"Не запросили! Я сам запросився! – жартує Євгеній.– Я завершив роботу над музикою для фільму за незнятим сценарієм Тарковского "Світлий вітер" – і надіслав Звягінцеву СМС: "Закінчив роботу над проектом за сценарієм Андрія Тарковського, вважаю логічним продовжити працювати з Андрієм Звягінцевим". І він дуже швидко відгукнувся".
Звягінцев дав Євгенію саме те, що йому було потрібним понад усе: необмежену свободу. Звягінцев не показав ані сценарію, ані одного відзнятого уривка – Гальперіну потрібно було написати музику абсолютно наосліп, орієнтуючись тільки на розповіді режисера. В основі сюжету "Нелюбові" – історія подружньої пари, повністю заглибленої у вирішення своїх особистих проблем, яка абсолютно нехтує власною дитиною – аж до моменту, коли хлопчик безслідно зникає. "Я подумав: що відбувається в голові у батьків, які втратили своїх дітей? А що якщо спробувати передати цей стан однією нотою, одним акордом, одним ритмом?". Так народилися "11 циклів мі" – головна музична тема фільму. Щоб добути цей тривожний, в'язкий акорд, Євгенію довелося грати смичком на рамі погнутого велосипедного колеса.
Сьогодні Гальперін з головою занурився у нові проекти: закінчує музику до другого сезону Baron Noir – популярного у Франції політичного серіалу, а також готується до великого проекту з Аль Пачіно – фільму Баррі Левінсона Happy Valley.
Текст: Максим Тетерюк
Фото: Ruben de Wilde
Стиль: Ferdi Sibbel
Асистент стиліста: Jessie Baltus