Каннський кінофестиваль 2026 видався дещо стриманішим, ніж у попередні роки: цього разу бракувало гучних голлівудських прем’єр, серед робіт знаних авторів траплялися посередні стрічки, а деякі фільми залишали більше запитань, ніж відповідей. Втім, є картини, про які варто говорити більше. П'ять найкращих фільмів фестивалю – у добірці нижче.
"Фьорд"
Найбільш вражаюча кратина в Каннах цього року – це холодний і безкомпромісний трилер румунського режисера Крістіана Мунджіу. У центрі сюжету "Фіорда" — подружжя: румун Міхай Георгіу (Себастіан Стен у неймовірному перевтіленні) та його норвезька дружина Лісбет (незмінно блискуча Ренате Рейнсве), які разом із п’ятьма дітьми переїжджають до віддалених фіордів Норвегії.
Ідилічна картина нового життя поступово набуває тривожного вигляду. Місцева спільнота, яка спершу тепло приймає родину, починає насторожено ставитися до їхньої глибокої релігійності. Коли старша донька Елія (Ванесса Чебан) приходить до школи з дивними синцями, поспішні висновки запускають ланцюг подій, унаслідок яких усіх п’ятьох дітей забирають у батьків відповідно до суворого норвезького законодавства щодо захисту дітей.
У боротьбі за повернення опіки тут немає однозначних героїв чи антагоністів. Мунджіу з винятковою точністю досліджує внутрішній світ родини Георгіу, особливо Міхая — суворого батька, чий авторитарний стиль виховання навряд чи зміниться. Це фільм, наповнений вражаючими кадрами, стримано зворушливими акторськими роботами та складними питаннями про міграцію, виховання дітей, прогресивні цінності й культурні відмінності. Не дивно, що "Фіорд" зрештою здобув Гран-прі Каннського кінофестивалю.
"Клубний хлопець"
Фільми, після яких виходиш із зали з усмішкою, — не те, чим зазвичай славляться Канни. Саме тому "Клубний хлопець", повнометражний дебют Джордана Ферстмана став справжнім відкриттям фестивалю та підкорив Круазетт.
Режисер, сценарист і виконавець головної ролі, відомий за проєктами I Love LA та Rotting in the Sun, створив напрочуд теплу історію в декораціях сучасного нічного Нью-Йорка. Головний герой Пітер — завзятий тусівник, який давно загубився серед нескінченних вечірок, наркотиків і випадкових знайомств, супутніх його роботі організатора популярної клубної події. Його хаотичне життя різко змінюється з появою Арло (Реджі Абсолом) — десятирічного британського хлопчика, який виявляється сином, про існування якого Пітер навіть не підозрював. Вимушені проводити час разом, вони утворюють напрочуд кумедний дует: Пітер незграбно освоює роль батька, а Арло із захопленням поринає у шалений світ свого тата.
Гучний гумор тут поєднується зі щирістю, яка подекуди межує з надмірною сентиментальністю, однак фінал настільки делікатний і зворушливий, що майже неможливо залишитися байдужим. Після запеклої боротьби за права на прокат стрічку придбала студія A24 — і складно уявити фільм, який більше відповідав би її естетиці. Коли картина вийде в широкий прокат, на неї, без сумніву, чекатиме успіх.
"Повний Філ"
"Повний Філ" – це шалений, химерний і неймовірно абсурдний гібрид "Емілі в Парижі" та "Білого лотоса". 78-хвилинний кінематографічний кошмар Квентена Дюп’є сподобається далеко не всім, проте заслуговує на увагу.
Крістен Стюарт із видимою насолодою проводить увесь екранний час, поглинаючи буквально все їстівне, що потрапляє в поле зору. Вона грає Мадлен — дратівливу жінку трохи за тридцять, доньку Філа, персонажа Вуді Гаррельсона. Саме він привозить її до Парижа в надії відновити їхні стосунки, однак на заваді постає безліч обставин: від дивакуватих звичок Мадлен до надто нав’язливої працівниці готелю (Шарлотта Ле Бон), яка, можливо, закохана в неї. І ще одна деталь: що більше їсть Мадлен, то стрімкіше збільшується живіт її батька.
Кожен епізод тут — справжнє свято абсурду: місто охоплюють заворушення, вечеря перетворюється на гастрономічне випробування, а спонтанна вечірка виходить з-під контролю. Ну а деякі сцени змушують сміятися до сліз.
"Хлопець з Конго"
Ця візуально розкішна й музична історія про підлітка-біженця з Конго на ім’я Робер — справжня знахідка фестивалю. Головну роль виконує харизматичний Бредлі Фіомона, якого, що важко повірити, знайшли під час вуличного кастингу.
Події картини "Хлопець з Конго" розгортаються в Бангі — політично нестабільній столиці Центральноафриканської Республіки, яка виснажена громадянською війною та розташована неподалік від кордону з батьківщиною героя. Щодня Робер намагається звільнити своїх несправедливо ув’язнених батьків і піклується про молодших братів та сестер. Уночі ж він перетворюється на пристрасного меломана й аматорського співака: відвідує клуби, час від часу виходить на сцену та мріє про велике музичне майбутнє.
У цій напруженій епічній історії звуки пострілів переплітаються з пульсуючими ритмами, а миті смертельного страху змінюються вибухами справжньої ейфорії. Як і багато дебютних робіт, фільм іноді схильний надмірно пояснювати та спрощувати окремі сюжетні лінії. Водночас режисер Рафікі Фаріала, якому лише 28 років і який тут надзвичайно впевнено дебютує в ігровому кіно, блискуче балансує між різними тональностями, тонко передаючи суперечності життя молодої амбітної людини в країні, що переживає потрясіння. Результат — життєствердний, сповнений енергії фільм, після якого хочеться танцювати дорогою з кінотеатру.
"Підлітковий секс і смерть у таборі Міазма"
"Підлітковий секс і смерть у таборі Міазма" – яскравий фільм, який переосмислює горор, жіночу сексуальність і саму природу бажання. Головна героїня фільму – 29-річна Кріс (чудова Ханна Айнбіндер), амбітна квір-режисерка, до рук якої раптом потрапляє професійна пропозиція, про яку вона й не могла мріяти. "Табір Міазма" – колись популярна слешер-франшиза, складалася з низки малобюджетних і хтивих стрічок про про Містера Маленьку Смерть, що оселився в річці та виходить на полювання в табір, де 17-річні підлітки втрачають цноту. Кріс, як відданій фанатці шоу, випадає неймовірний шанс відродити франшизу у власному, осучасненому баченні. Та про сиквел не може бути й мови без "фінальної дівчини" — колишньої викрадачки сердець, яка, втім, пішла з акторства й тепер живе в повному відлюдництві в тому самому таборі Міазма. Саме туди й прямує Кріс на початку фільму на пошуки творчого звʼязку. Там вона зустрічає Біллі Преслі (запаморочлива Джилліан Андерсон). Розкішна білявка з пишними локонами й у спокусливому вбранні, загадково запрошує Кріс на вечерю до своєї оселі. Так за вечірніми посиденьками біля каміна, переглядом фільмів франшизи й, зрештою, відвертими розмовами про сексуальність кожної, жінки будують духовний і романтичний зв'язок. У "Підлітковому сексі й смерті у таборі Міазма" режисерка Джейн Шьонбрун підкорює Канни диким психосексуальним карнавалом, що занурюється у непрості питання ідентичності, жіночого задоволення та великої спадщини горору.