Найгучніші дизайнерські дебюти на Тижні моди в Мілані
Тиждень моди в Мілані сезону весна-літо 2026 став не просто черговим модним марафоном, а переломним моментом для індустрії. Луїз Троттер у Bottega Veneta, Сімоне Беллотті у Jil Sander та Даріо Вітале у Versace представили дебютні колекції, від яких залежало майбутнє ключових італійських модних Домів. У цих шоу не було відчуття обережних перших кроків чи "розігріву": кожен із дизайнерів упевнено працював зі спадщиною бренду — зберігаючи її, переосмислюючи й водночас окреслюючи власний почерк.
Луїз Троттер у Bottega Veneta
У грудні 2025 року Луїз Троттер стала креативною директоркою Bottega Veneta. Вона — єдина жінка серед дизайнерів, які отримали нові посади під час масштабних змін у модній індустрії. За плечима Троттер — досвід у Lacoste та Carven, багаторічна робота в Лондоні та Нью-Йорку. Вона змінила Матьє Блазі, і цей дебют мав значення не лише для Bottega Veneta, а й для ширшої картини в індустрії, де жінки рідко отримують керівні позиції.
Колекція весна-літо 2026 стала справжньою демонстрацією майстерності та досвіду. Bottega Veneta завжди славилася увагою до деталей, і Троттер зробила це основою шоу. Вона переосмислила техніку intrecciato: створила пальто, фактура якого схожа на зміїну шкіру, довгий плащ із тонких смужок шкіри та денімове пальто, прикрашене пір’ям. Найсильніше враження справляла пластика колекції: багатошарові шкіряні спідниці й сукні з мікроплісуванням оживали під час руху. Светри з переробленого скловолокна стали головною несподіванкою колекції: їхнє сяйво нагадувало крихкий кришталь, а фактура — м’яке хутро.
Масивні силуети з акцентованими плечима поєднувалися з легкими шовковими сукнями, які мали зовсім невагомий вигляд. В аксесуарах Троттер звернулася до архівів бренду, представивши нову версію клатча Lauren Hutton із фільму "Американський жиголо". Дебют Луїз Троттер у Bottega Veneta показав, що дизайнерка впевнено володіє мовою бренду й здатна розвивати його спадщину й водночас звучати переконливо сучасно.
Сімоне Беллотті у Jil Sander
Сімоне Беллотті приєднався до Jil Sander навесні 2025 року після чотирьох сезонів у Bally. Його дебют відбувся в історичній штаб-квартирі бренду на Piazza Castello вперше за вісім років. Беллотті змінив Люка та Люсі Меєрів, які намагалися повернути мінімалізм у ДНК Jil Sander, але не змогли відновити колишній вплив бренду у світі.
Колекція Jil Sander весна-літо 2026 стала спробою знайти рівновагу між строгістю та легкістю. Беллотті оновив культові двосторонні пальта, виконавши їх з ультратонкої шкіри. Він додав розрізи на стегнах у штанах і високі вирізи на спині жакетів. Сукні були оздоблені багатошаровими шовковими аплікаціями, а трикотажні речі нашаровувалися одна на одну, створюючи делікатний ефект прозорості без буквальної відвертості.
Дизайнер надихався мистецтвом: геометрією Лучо Фонтани та роботами Річарда Прінса. Сукні з вирізами-порталами відкривали бра, одне з яких було вишите під кольчугу. У колекції вперше з’явився денім, що зробив Jil Sander ближчим до сучасної аудиторії. Сильним акцентом стало взуття: блискучі оксфорди з металевими деталями, балетки з асиметричними вирізами та туфлі на вигнутих підборах. Це був виважений та інтелектуальний дебют, який одночасно віддав належне спадщині й відкрив новий етап у розвитку бренду.
Даріо Вітале у Versace
Даріо Вітале став першим дизайнером не з родини Версаче, який очолив Versace. Йому 42 роки, і до цього він працював директором із дизайну жіночих колекцій у Miu Miu. Його призначення відбулося у переломний момент: бренд переходив у власність Prada Group, а Донателла Версаче відходила від стерна влади, залишаючись гловною амбасадоркою дому. Завдання перед Вітале було непростим — зберегти міфологію бренду й водночас зробити її актуальною для нової аудиторії.
Колекція весна-літо 2026 стала спробою "звести богів з Олімпу". Вітале відмовився від традиційних вечірніх суконь і зробив акцент на повсякденну сексуальність. Власне, сексуальність виражалася в дрібницях: труси з логотипом визирали з-під суконь, майки без рукавів оголювали ребра, а джинси трималися на напіврозстібнутих ременях і блискавках. Вперше на подіумі Versace з’явився бра з металевих ланцюжків зі спідницею, поєднаний із недбало зав’язаним кашеміровим кардиганом. Підхід Вітале до сексуальності був менш пафосним і ближчим до клубної культури, ніж до гламуру червоних доріжок.
Кольори й принти теж отримали нове трактування. Лляні костюми у поєднаннях баклажанового з червоним та блакитного із зеленим мали сміливий і сучасний вигляд. Сорочки з різними візерунками нагадували гардероб, у якому кожна річ має власний характер. Показ відбувся у Pinacoteca Ambrosiana — музеї, де зберігаються роботи Леонардо да Вінчі та Караваджо. Вибір цього простору підкреслював зацікавлення Вітале італійським мистецтвом, особливо драматичною тілесністю Караваджо, яка перегукувалася з його баченням сексуальності у Versace. Дизайнер також звернувся до фільму Пазоліні "Теорема", порівнюючи себе з загадковим відвідувачем, що руйнує світовий порядок і провокує зміни.
