Зроблено в Японії: гід по Токіо і Кіото без екскурсій
Архітектура і дизайн, готелі та ресторани, шопінг і стародавні храми – й жодних екскурсій. Гід по Токіо і Кіото – теперішньому та минулому Японії від стиліста Наді Шаповал.
"Ви оригінальна пара", – винесла вердикт наш тревел-агент, коли почула, що ми з чоловіком хочемо летіти до Японії на час літньої відпустки і не потребуємо екскурсій з російськомовним гідом. Її допомога обмежилася оформленням віз і покупкою авіаквитків. "Ти будеш в психоделічній реальності! Я була в Японії два рази – і все ще не зрозуміла її. Вези з собою повну валізу речей, на шопінг навіть не сподівайся: там все втричі дорожче", – готувала мене до поїздки дизайнерка Віта Кін.
Щодо екскурсій ми мали рацію. Щодо гардеробу – погарячкували. Потрапивши до Токіо пізно ввечері, ми зустрілися з нашим провідником Джоні Вакой – одіозним арт-куратором, який проводить арт-тури по Токіо для обраних.
Після 14 годин у повітрі і зустрічі з Джоні ми опинилися в ресторані Higashi-Yama – флагманському закладі компанії Simplicity, яку очолює Шінічіро Огата. Він створив атмосферу скромності і простоти – і поєднав її з традиційною дзен-естетикою та сучасним японським дизайном. Це б'є в саме серце. Ми гладили монолітний кам'яний стіл, чашки для саке, дивовижні і прекрасні в своїй тонкощі, серветки з тканини – ідеальної форми і текстури. Так і почалося наше знайомство з Японією – в богемному районі Нака-Район Меґуро в центрі мегаполісу, в одному з кращих ресторанів міста, де, здавалося, час завмер.
Токіо – гігант, відбудований після японсько-американської війни майже з нуля, практично не має історичних будівель і храмів, але немає міста, більш сконцентрованого на сучасній архітектурі. По суті, японський сучасний дизайн – це і є головна визначна пам'ятка Токіо. Саме за ним варто полювати у величезних хмарочосах і торгових центрах.
Коли зупинились у токійському Сіті в готелі Hoshinoya – оазисі серед хмарочосів, – ми опинилися у сучасному 20-поверховому Рекані, де на 17-му поверсі у басейн просто неба подають воду зі знаменитих підземних сірчаних джерел онсен. Оксюморон, чи не так? Але цей контраст і є візитівкою сучасного Токіо.
Якщо говорити про готелі, то кращі ресторани Токіо знаходяться саме в них. На сніданок добре йти в готель Aman Tokyo – вона займає шість верхніх поверхів хмарочоса Otemachi. Із 34-го поверху з панорамних вікон ресторану відкривається вигляд на все місто, а в сонячні дні – навіть на гору Фудзі. Побудований три роки тому готель по праву входить в рейтинг кращих готелів Condé Nast Traveller: просторе лобі, розташоване в атріумі, стіни якого, здається, зроблені з паперових панелей, нагадує гігантський японський ліхтар Андон. Така конструкція дає м'яке освітлення всьому простору, створеного з чорного базальту.
Традиционный десерт моти из рисового тестаЩе один must-see – готель Grand Hyatt Regency Tokyo, дизайн якого розробляла японська студія Super Potato. Японці часто знімають готелі для весіль і тому будують всередині храми для церемоній. Super Potato створила синтоїстський храм і католицьку каплицю на авангардний манер самостійно. На шостому поверсі готелю – два ресторани: Roku Roku, де готують суші, і Shunbou, де ми спробували теппан-які (спосіб обсмажування продуктів на металевій пластині).
Мій японський підхід поширився і на музеї. До галереї скарбів Хоруджі (The Gallery of Horyuji Treasures) в Токійський національний музей я йшла, в першу чергу, щоби розглянути роботу над простором архітектора Йошио Танігучі (він придумав дизайн MоMA в Нью-Йорку), а в Nezu Museum – знаменитого архітектора Кенг Куми. В останньому є незвичайної краси сад – приклад досконалого ландшафтного дизайну. Але мій особистий фаворит – Asakura Museum: будинок-студія скульптора Асакури Фуміо, в який він переїхав у 1907 році і почав кардинальне перепланування. Цей будинок – зразок японської архітектури. У ньому є кімнати "сходу" і "заходу", майстерня в західному стилі і житлове приміщення, стіни якого зроблені з незліченної кількості коконів шовкопряда. У східному крилі внутрішній простір змінюється за допомогою пересувних ширм, а якщо відкрити навстіж двері-седзи, воно зіллється з квітучим у дворику садом.
Район Гинза – главная шопинг-точка в ТокиоШопінг в Японії – окрема тема, але й тут не обійтися без архітектури. Пару десятків років тому верхом підприємливості вважалося побудувати хмарочос за проектом іменитого архітектора для не менш іменитого світового бренду. Зараз же торговий район Гінза є нерівним рядом бутиків-гігантів, що нагадує "гонку озброєнь": архітектори вигадують дизайн, бюджети ростуть. Варто звернути увагу на нову будівлю Mikimoto – культового японського ювелірного бренду (воно відкрилося цього літа), а також бутік Prada, спроектований шведами Herzog & de Meuron зі скла в районі Омотесандо.
Шанувальникам японських брендів тут є де розгулятися: речі місцевих дизайнерів коштують удвічі дешевше, ніж в Європі, тому можна прогулятися в Yohji Yamamoto, Undercover, Issey Miyake, Comme des Garçons – всі ці бутіки знаходяться в районі Сібуя. Але мої найвдаліші придбання – це оправа для окулярів бренду Hakusan (вони продаються тільки в Токіо і Осаці; після своєї першої поїздки в Японію в 1979 році Джон Леннон носив тільки Hakusan), а також органічна косметика Three – її не знайдеш за межами Японії, і в магазинах не продають більше п'яти продуктів в одні руки.
Знакомство с религией в Японии начинается в старинных буддистских храмахЯкщо Токіо – це місто сьогодення, то Кіото – місто історичного минулого. З цією думкою я сідала в поїзд "Сінкансен" (він рухається з Токіо в Кіото зі швидкістю 300 км/год). Поїздка триває дві години, і розважати себе в ній заведено бенто – традиційним японським обідом у маленькій дерев'яній коробці. Їх продають прямо на вокзалі. Кіото раніше був столицею, у якій понад одинадцять сторіч жили імператори; він зберіг стару архітектуру і храми. І туристи, і японці їдуть в Кіото, щоб зануритися в минуле. Тут на вулицях місцеві дівчата носять кімоно, а для туристів відкритий прокат, де можна на день орендувати весь сет національного костюма. Головні храми, в які потрібно потрапити, – Fushimi Inari, Sanjūsangen-dō і Rokuon-ji. В останній входить комплекс споруд, найбільш вражаючий з яких – Золотий павільйон. Він стоїть на березі озера-дзеркала Кекоті. Його стіни покриті сусальним золотом, яке переливається на сонці.
За гастрономічною історією в Кіото теж варто їхати. Високу японську кухню тут називають кайсекі. Гарний приклад – ресторан Kikunoi, де кайсекі подають з 1912 року. Зараз у закладі три мішленівські зірки – і шеф-кухар третього покоління Йошіайро Мерате. Префектура Кіото славиться достатком продуктів, тому заходити можна практично в будь-який ресторан. Так ми потрапили в м'ясний ресторан Moritaya, де подають відмінний кобе – скибочки японської мармурової яловичини, які попередньо відварюють в киплячому бульйоні, а потім вмочують у свіже яйце.
Мороженое с чаем матча – самый известный японский десертКоли в кінці поїздки Джоні Вака став розпитувати мене про враження від своєї країни, я навіть не змогла їх описати. Я рада, що в Японію досить складно добиратися, і хочу, щоб вона залишалася недоступною – аби зберегла автентичність, національний характер і створювала таке відчуття, ніби ти на іншій планеті.
Читайте також:
