Це моє місто: ONUKA – про любов до Чернігова

Насправді мої перші спогади з дитинства пов’язані саме з Черніговом. Запахом свіжої деревини та малинового варення, що готує бабуся на кухні. Ароматом квітневого яблуневого саду. Коли народжується життя. З року в рік.

Дідусів дім. Це така купа емоцій… Моя капсула пам’яті. Мій затишний куточок, в якому я можу сховатися. Місце гарне в будь-який період року.

Дорогою крізь мальовничий в’їзд до міста, минаючи іграшкову площу, прямуєш до музею-садиби Михайла Коцюбинського. Проїжджаєш всі ці охайні дерев’яні хатки з унікальним чернігівським мереживом. А там, за рогом, зустрічає він. Будинок мрії. Затишний, теплий і наповнений життям. Це – моє джерело життя.

Коли вже пізно, ти мала, забігаєш з прохолоди до будинку, а там пахне млинцями з яблуками, в майстерні грає дідусь. Знаю, звучить як вигадана картина світу, яку я сама намалювала. На цій моїй картині – ще дощ, що періщить по даху, розчахуєш вікна, – а там запах дощу на бруньках.

Напевно, це мій персональний рай.

Чернігів – це моє свято.

Для мене ця земля звучить по-особливому. Ніби розігрується величезний оркестр, линуть звуки інструментів, які тут вироблялися. Моя душа тут. Спогади про перший виступ, напередодні якого я розчесала в кров лице. П’ятницька церква, яка мені дала впевненість перед першим виступом з оркестром, – моє сакральне місце. Чернігівський театр, де я виступала для бабусі та дідуся, – тут я стала музиканткою. Чернігівський РАЦС став свідком мого кохання.

І хоча за місцем народження я киянка, Чернігів мене не відпускає. Я планую жити в будинку мого роду, реставрацією якого опікувалася останній рік. Йому вже понад сто років. Він пережив дві світові війни. І вистоїть нині. Мій син буде п’ятим поколінням, яке виросте в ньому.

Після війни я зроблю тут найкрутіший музей-лекторій. З творчими вечорами. Освітніми програмами. Безплатним входом. Це все буде, я знаю. Відчуваю. Зроблю для цього неможливе! Я вірю, що Чернігів збереже свою давнину. Ці зелені сади, старовинні садиби, це одночасно камерне й масштабне у віках. Сумнівів немає. Все буде Україна.