Велика сопрано: 9 фактів про Марію Каллас
Вічна і неперевершена Марія Каллас — оперна діва XX століття. Приголомшливий вокальний діапазон, вміння драматично інтерпретувати роль і відносини з аудиторією — зробили Каллас легендою. Її репертуар варіювався від серйозних класичних опер до творів бельканто Доніцетті, Белліні і Россіні, шедеврів Верді, Пуччіні та Вагнера. Що слід знати про співачку, розповідаємо в матеріалі.
Марія Каллас, 1968 Важке дитинство
Марія Каллас народилась у Нью-Йорку 2 грудня 1923 року. Співачка неодноразово розповідала про своє нещасне дитинство. Коли її мати помітила талант Марії до музики, п'ятирічну дитину захопили уроками співу. Коли шлюб її батьків розпався, Марія поїхала до Греції зі своєю матір'ю і сестрою. Там вона отримувала музичну освіту, а її мати постійно експлуатувала музичні таланти доньки. Проте, саме спів допоміг Марії впоратися з труднощами.
Старанна учениця
Учитель Каллас описував її як "зразкову ученицю", виділяв її фанатичність і безкомпромісність під час занять. Вона вчилася 5-6 годин на день і через шість місяців почала співати найважчі арії в міжнародному оперному репертуарі. Вже після кількох студентських виступів Каллас почала виступати з другорядними ролями в Грецькій національній опері.
Стрімкий кар'єрний ріст
Марія Каллас в опері "Мадам Батерфляй", 1950Професійний дебют Марії відбувся в лютому 1941 року. Її першою головною роллю через рік стала партія Тоски. Великий поворотний момент у кар'єрі дівчини настав у Венеції 1949 року. Каллас залучили до партії сопрано в "Пуританах". У неї було всього шість днів на підготовку. Два роки по тому вона дебютувала в міланському театрі "Ла Скала", який став її домівкою в 1950-х роках.
Успіх у "Ла Скала"
"Ла Скала" створив багато нових постановок спеціально для Каллас. Їхніми режисерами виступали легендарні Герберт фон Караян, Франко Дзеффіреллі і Лучино Вісконті. Останній заявив, що почав керувати оперою тільки через Марію. Він поставив "Травіату", "Сомнамбулу" і "Анну Болейн".
Робота в Королівському театрі в Ковент-Гардені
Марія Каллас, 1958 1952 року Каллас дебютувала в Лондоні в Королівському театрі в Ковент-Гардені. Лондонська аудиторія її обожнювала, тому вона поверталася в Королівську оперу впродовж 1950-1960-х років. Саме в цьому театрі 5 липня 1965 року Каллас закінчила свою сценічну кар'єру в ролі Тоски в постановці Франко Дзеффіреллі.
Втрата ваги та кінець кар'єри
Кажуть, що втрата ваги вплинула на погіршення вокалу Каллас і передчасний кінець її кар'єри.
Суперечливість постаті
Аристотель Онассіс і Марія Каллас, 1959 Каллас завжди була суперечливою фігурою в пресі. 1957 року, ще заміжньою, Каллас часто з'являлася в компанії магната Аристотеля Онассіса, тому їхні відносини почали часто висвітлювати ЗМІ. 1968 року Онассіс залишив Каллас заради Жаклін Кеннеді.
Роль у фільмі П'єр Паоло Пазоліні
1969 року італійський режисер П'єр Паоло Пазоліні зняв Каллас в її єдиній неоперній акторській ролі — міфологічного персонажа Медеї. Хоча стрічка не стала комерційно успішною, вона увійшла в історію, як єдина поява Каллас на великому екрані, де вона знову продемонструвала свої драматичні здібності.
Марія Каллас у кіно
Марія Каллас у ролі Тоски, 1965 Хоч сама співачка лише раз зіграла в кіно, її життю присвячені кілька художніх фільмів. 2002 року на екрани вийшла стрічка "Каллас назавжди", що оповідає про вигаданий період життя співачки. А 2005 року представили фільм "Каллас і Онассіс" — про скандальну історію співачки, її чоловіка та коханця. Однією з найбільш значущих і цікавих картин все ж є документальний фільм "Марія до Каллас", в якому представлені унікальні знімання, архівні фотографії, особисті кадри легенди опери.
