RU UA

Журнал VOGUE

Подписаться
Продолжая просмотр сайта, вы соглашаетесь с тем, что ознакомились с обновленной политикой конфиденциальности и соглашаетесь на использование файлов cookie.
Соглашаюсь

ONUKA – о 100-летнем юбилее своего дедушки Александра Шленчика

28 апреля 2021

28 апреля исполняется 100 лет со дня рождения одного из самых известных мастеров фольклорных музыкальных инструментов в Украине – Александра Шленчика. Александр Шленчик жил на Полесье и всю жизнь занимался возрождением фольклорных инструментов. Специально для vogue.ua его внучка, лидер группы ONUKA Ната Жижченко, написала колонку воспоминаний о нем.

Ната Жижченко

Літо, ранок, яблуневий сад біля хати, з нього лунають на сопілці мелодії коломийки чи польки — саме таким закарбувався в пам’яті перший спогад про мого дідуся.

Дідусь був дійсно феноменальною людиною, з неземним вродженим талантом. У шостому класі він виготовив свою першу мандоліну, побився навзаклад з кимось із дорослих. Мабуть, відтоді почалося його життя як людини-інструменталіста: домриста, валторніста, сопілкаря… Він опановував усе, що виготовляв. Одного разу його описали як «найкращого музиканта серед майстрів, найкращого майстра серед музикантів». Краще й не скажеш.

Александр Шленчик

Я любила дивитися, як він працює. Дерево, тирса, ошурки, клей, який він варив за власним рецептом, — усі ці моменти були дуже запашними, й за аромат його майстерні можна було б віддати життя. Нерідко його майстерність асоціюють з роботою над торбаном Тараса Шевченка — справжньою реліквією, яку він реставрував з дуже занедбаного стану до майже ідеального. Але це далеко не єдине його досягнення — інструменти його авторства звучать з усіх куточків світу.

Він був справжнім дослідником: відновлював інструменти, які винищувалися, горіли, зникали.

Він був справжнім дослідником: відновлював інструменти, які винищувалися, горіли, зникали. Дідусь їздив до соборів, дивився на фрески, знаходив креслення у старовинних архівах, конструював і виготовляв зразки, відновлюючи цілі родини інструментів, скажімо, окарин чи кувиць. Для мене та для історії це найяскравіші моменти його праці, адже йому вдалося відновити те, що могло бути втрачене назавжди.

Александр Шленчик с Натой

Дідусь навчив мене жити. Завжди повний енергії, із цілим колодязем історій — кожний проведений з ним день перетворювався на супермудру притчу. У його розповідях були завуальовані любов до країни, сім’ї, справи, музики, до бабусі. Його історії наче були буденними, але завжди насиченими смаком і пристрастю до всього, що його оточувало. Він був всебічно розвиненим, завжди відкритим до нового.

В доме Александра Шленчика

Можливо, я дещо романтизую його образ, адже знала лише найкращі його сторони. У нас була взаємна велика любов, наша таїна.

Я грала з ним на сцені, їздила на лекції, була його компаньйонкою — і це було таке щастя

Я грала з ним на сцені, їздила на лекції, була його компаньйонкою — і це було таке щастя. Йому було цікаво, тому що він вкладав у мене бездоння своїх історій, а я вбирала їх, як губка. Для мене він був людиною світу, кременем, силою.

В доме Александра Шленчика

«Онука» — слово, яке для мене має найбільший сенс. Вибираючи це сценічне ім’я, я хотіла, щоб дідусь був завжди поруч, хоча б на літерах на екрані позаду, як бекграунд, який є в мені, як в особистості, як тил, що завжди мене оберігає.

Еще в разделе Музыка

Популярное